Степа́н Омелянович Петруше́вичПавлишин О. Петрушевич Степан Омелянович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. ISBN 978-966-2067-65-1 °C. 129—130. (1855, Буськ — 13 або 14 січня 1920, Слобідка або Бірзула) — український громадсько-політичний діяч, делегат Української Національної Ради ЗУНР, капелан, священник УГКЦ.
Життєпис Навчався в народній школі в Буську, ц.-к. Академічній гімназії у Львові.
Його дід, також Степан Петрушевич, писав драматичні твори українською мовою, які залишилися невідомими за його життя. Один з його творів має в основі той самий сюжет, що й п'єса Котляревського «Москаль-чарівник», але Франко оцінив її нижчеФранко І. (1899) Галицький «Москаль-чарівник».
У 1879 році висвячений на священника. Служив парохом містечка Холоєва, де відкрив читальню «Просвіта» і позичкову касу. Збудував у тому містечку муровану церкву з запрестольним образом Христового Серця роботи Олекси Новаківського та дерев'яну каплицю на присілку Старики.
Був активним у ряді виборчих кампаній до Райхсрату і Галицького сейму.
Був ініціатором будівництва Народного Дому в Радехові, заснування «Повітової Ощадно-позикової Каси».
У 1914 р. — виїхав до Відня.
У 1918 р. — був членом Української Національної Ради ЗУНР (у Станиславові) від Радехівського повіту.
У 1919 р. — переїхав до Старокостянтинова, де працював культурно-освітнім інструктором при Повітовій Управі. Пізніше служив капеланом в Українській Галицькій Армії.
Помер 13 січня (за іншими даними 14 січняГалицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) . — С. 116.) від епідемічного висипного тифу на залізничній станції Слобідка (за іншими даними — у Бірзулі).
Примітки
Посилання Капеланство.