Іва́н Іва́нович Логове́нко (близько 1842, Станишів, Херсонської губернії — , Миколаїв) — український революціонер-народоволець у Російській імперії. Повішений за підготовку замаху на імператора Олександра II. Розпорядженням губернатора Миколи Аркаса анонімно похований.
Життєпис
Народився близько 1842 року в Станишеві Херсонської губернії. Служив боцманматом 2-го Чорноморського флотського екіпажу.
У червні 1876 року перебував під слідством за звинуваченням у самовільному відлученні, в невиконанні наказів командира і в підбурюванні команди. Виправданий судом за недоведеністю провини. У квітні 1877 року знову заарештований за участь у вбивстві та пограбуванні утримувача харчевні Головкова і знову виправданий за відсутністю доказів. Тоді ж, перебуваючи під вартою на гауптвахті, познайомився там з революціонером-народником Соломоном Віттенбергом, який організував революційний гурток у Миколаєві. Логовенко став членом цього гуртка. У серпні 1878 року дезертував зі служби.
Разом з Віттенбергом брав участь у підготовці замаху на російського імператора Олександра II в Миколаєві. Взяв на себе технічне обладнання цієї справи. Через матросів з морського мінного парку дістав все, що знадобиться для приготування міни. Заарештовано 28 серпня (16 серпня за старим стилем) 1878 року в Миколаєві, на квартирі Віттенберга, з паспортом, на ім'я Василя Петрова. При обшуку у них були знайдені гальванічні батареї, за допомогою яких міна повинна була бути приведена в дію, і які Логовенко викрав у мінному парку під час служби на флоті, і велика кількість нелегальної літератури.
Влітку 1879 переведений в ув'язнення до Одеси. На «процесі 28-ми» над революціонерами-народниками, який проходив 6—17 серпня (25 липня—5 серпня за старим стилем) 1879, визнаний винним у приналежності до соціально-революційної партії, яка мала на меті пропаганду серед матросів і підготовку замаху на Олександра II та засуджений до страти. 22 (10 за старим стилем) серпня з одеського каземату відправлений до Миколаєва, наступного дня за міською стіною між Поповою та Широкою Балками на очах земляків його разом з Соломоном Віттенбергом було повішено. Військовий губернатор Миколаєва Микола Андрійович Аркас дав розпорядження поховати злочинців так, щоб ніхто не міг впізнати їх могили.
Пам'ять
Зберіглася будівля на вул. Інженерній, 10, де готувався замах. До 2024 року ім'я Логовенка в Миколаєві носила колишня вулиця 8-а Слобідська (тепер - вул. Олександра Клепікова).
Література
Литература партии «Народной Воли». М., 1907; Семенов А. Соломон Виттенберг. «Былое», 1925, № 6; Морейнис М. А. Соломон Яковлевич Виттенберг и процесс 28-ми. «Каторга и ссылка», 1929, № 7.
Примітки
Джерела
http://leksika.com.ua/12751014/ure/logovenko Справочник «Революционеры». — 1927–1934 Биографический словарь «Николаевские цареубийцы» // Миколаївська обласна інтернет-газета «Новости N», 2009-11-30 «Народная Воля». Соломон Яковлевич Виттенберг
Посилання
Процесс 28-ми Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978. http://www.pseudology.org/Narodovoltsy/Glava_3.htm Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. http://dugward.ru/library/katkov/katkov_k_harakteristike_lichnostey.html «Єврейські погроми у Єлисаветграді» // Газета «Кіровоградська правда»