Еріх Топп (; 2 липня 1914, Ганновер — 26 грудня 2005, Зюсен, Баден-Вюртемберг) — німецький офіцер-підводник часів Третього Рейху, фрегаттен-капітан Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям та мечами (1942). Третій за результативністю командир підводного човна U-Boot, на рахунку якого 36 затоплених кораблів та суден противника1 ескадрений міноносець, 1 допоміжне військове судно, 34 транспортних суден, загальним тоннажем 198 650 реєстрових тон та 4 судна пошкоджено (32 317 реєстрових тон). Після Другої світової війни продовжував службу в Бундесмаріне, останнє військове звання контрадмірал.

Життєпис Еріх Топп народився в сім'ї інженера Йоганнеса Топпа. 8 квітня 1934 року вступив у рейхсмаріне. З 18 квітня по 4 жовтня 1937 року служив ад'ютантом на борту легкого крейсера «Карлсруе», який в червні 1937 року, під час громадянської війни в Іспанії, патрулював перед іспанським берегом.

Ще до початку Другої світової війни Карл Деніц переконав молодого офіцера вступити в підводні сили крігсмаріне. У червні 1940 року він отримав команду над підводним човном U-57 типу IIC, на якому в двох походах потопив шість судів. При поверненні з бойового походу під Брунсбюттель трапилася аварія. Норвезький суховантаж «Rona» врізався в освітлений в нічний час підводний човен і вона затонула протягом декількох секунд. Шість моряків загинуло.

У грудні 1940 року Топп був призначений командиром підводного човна U-552 типу VIIC. На ній він зробив 10 походів, в яких він потопив 28 торгових суден і ще 4 пошкодив. 31 жовтня 1941 року потопив американський есмінець «Рубен Джеймс», який став першим потопленим американським кораблем у Другій світовій війні. У жовтні 1942 Топп став начальником 27-ї флотилії підводних човнів у Готенгафені. До кінця війни він був командиром U-2513, «електрочовна» класу XXI.

Всього Еріх Топп потопив 34 судна (близько 200 000 брт), один есмінець і одне військове допоміжне судно. Таким чином, він став третім за результативністю підводником Другої світової війни, поступившись тільки Отто Кречмеру і Вольфгангу Люту.

З 20 травня по 17 серпня 1945 року Топп був військовополоненим в Норвегії. 4 червня 1946 року він почав вивчати архітектуру в Ганноверському технічному університеті і закінчив його в 1950 році, отримавши диплом з відзнакою.

3 березня 1958 року він знову вступив у військово-морські сили Німеччини. З 16 серпня 1958 року Топп служив офіцером штабу у військовому комітеті НАТО у Вашингтоні. З 1 січня 1962 він служив командувачем десантних сил і одночасно протягом одного місяця в. о. командувача підводних човнів. 1 жовтня 1963 він був призначений начальником штабу в командуванні флотом, з 1 липня 1965 року служив начальником підвідділу в міністерстві оборони ФРН. 15 листопада 1965 він став заступником інспектора ВМС. 31 грудня 1969 року пішов на пенсію. Після відходу з Бундесмаріне Топп кілька років працював консультантом, в тому числі на верфі «Howaldtswerke-Deutsche Werft».

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Нагрудний знак підводника з діамантами знак (7 листопада 1939) діаманти (11 квітня 1942) Залізний хрест 2-го класу (1 січня 1940) 1-го класу (1 вересня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами лицарський хрест (20 червня 1941) дубове листя (№ 87; 11 квітня 1942) мечі (№ 17; 17 серпня 1942) Тричі відзначений у Вермахтберіхт (3 липня 1941, 11 квітня 1942, 18 червня 1942) «В боротьбі з ворожим морським постачанням особливо відзначилися підводні човни під керівництвом капітан-лейтенантів Мора, Топпа, Вітте і фон Розенштіля та оберлейтанта-цур-зее Ітеса.» (18 червня 1942) Почесний кинджал Крігсмаріне з діамантами (17 серпня 1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1944) 1-го класу з мечами (1 грудня 1944) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (19 вересня 1969) — за заслуги у відновленні військово-морських сил і їх інтеграції в структури НАТО.

Див. також Отто Кречмер Вольфганг Кречмар Альбрехт Бранді Фрідріх Гуггенбергер Генріх Леманн-Вілленброк Отто фон Бюлов

Бібліографія

Fackeln über dem Atlantik, Band Mittler & Sohn Verlag, 1990, ISBN 3-7822-0833-1 Topp, Erich (1992). The Odyssey of a U-boat Commander.

Література Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Wien, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5. Busch, Rainer & Röll, Hans-Joachim (2003). Der U-Boot-Krieg 1939—1945 — Die Ritterkreuzträger der U-Boot-Waffe von September 1939 bis Mai 1945. Hamburg, Berlin, Bonn Germany: Verlag E.S. Mittler & Sohn. ISBN 3-8132-0515-0. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. Savas, Theodore P., Editor. (2004) Hunt and Kill: U-505 and the U-boat War in the Atlantic. Savas Beatie LLC, New York, NY. (Topp Foreword) Savas, Theodore P., editor. (1997, 2004). Silent Hunters: German U-boat Commanders of World War II. Naval Institute Press. Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 1, 1. September 1939 bis 31. Dezember 1941. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3. Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.

Посилання

Erich Topp Topp, Erich  — нагороди фрегаттен-капітана Топпа German National Library catalogue

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху