800-й полк особливого призначення(з 1943 — дивізія) «Бранденбург» — спеціальний підрозділ німецьких збройних сил, створений в 1940 на основі батальйону особливого призначення за ініціативою гауптмана Теодора фон Гіппеля, за активної участі керівника Абверу адмірала Вільгельма Канаріса. З 13 квітня по 15 вересня 1944 — командиром дивізії «Бранденбург» був генерал Фріц Кюльвайн.
Свою назву підрозділ отримав за місцем дислокації — Бранденбурга, прусського регіону Німеччини, що межує з Берліном на сході та півночі. На завершальному етапі Другої світової війни, навесні 1945 «Бранденбург» увійшов до складу корпусу вермахту «Велика Німеччина».
Спецгрупи підрозділу дуже ефективно відпрацювали в ключових етапах практично всіх великих операцій Вермахту.
Ідея спецсил «Батько» диверсійного підрозділу фон Хіппель у роки Першої світової війни воював у складі африканського контингенту Рейхсверу під командуванням генерала Пауля фон Леттов-Форбека, де нечисленні мобільні сили німецької сторони в умовах виснажливого вологого тропічного малярійного клімату при мізерному постачанні успішно протистояли великому угрупованню колоніальних військ Британської імперії.
Це вдавалося багато в чому завдяки застосуванню генералом новаторського і ніяк не описуваного німецьким генштабом способу ведення війни. Замість захисту по суті приреченого позиційного фронту завідомо слабшими силами, ті ж сили набагато більш ефективно завдавали непередбачуваних і нищівних ударів по інертних і розпорошених угрупованнях британців і розчинялися в джунглях. По суті, німецькі частини використовували тактику партизанської війни. Леттов-Форбек не побоявся залучити, озброїти і використовувати союзні тубільні племена в боротьбі з англо-саксами, тоді як ті по-імперськи «гидували» і не довіряли місцевим жителям зброї, використовуючи їх лише як носильників.
Протягом всієї Першої світової війни Великій Британії так і не вдалося знищити групу військ Німеччини на африканському театрі військових дій.
Принципи, тактика і завдання підрозділу Капітан Теодор фон Хіппель перейнявся самою суттю та змістом даного виду ведення війни. Офіцерам старого прусського гарту, які воювали тільки в Європі, і дотримувались кодексу честі і принципів воєнних дій ще XIX сторіччя, усі новаторства Хіппеля здалися чистою єрессю і були, де-факто, відкинуті. Чого вартувала лише ідея використання ворожої форми в спецопераціях, що йшло врозріз із тодішніми принципами ведення війни, навіть після зрушень у військовій моралі після м'ясорубок Першої світової.
Лише Канаріс розгледів прийдешні можливості нового підвиду сухопутних сил і прийняв фон Хіппеля в своє нове відомство — Абвер, і дав усе необхідне для розвитку. Гауптман почав формувати загони, відштовхуючись від наступних ідей: У загони набираються крім осіб німецької національності, які відповідають усім (вельми жорстким) фізичним кондиціям, фольксдойче інших країн, що володіють, відповідно, двома мовами, а також особи всіх інших національностей, які схвалювали політику рейху. Їх прийдешні завдання — використання в тилу противника в диверсійних цілях, переодягненими в форму ворога, і знаючими мову — для його дезорієнтації і дезорганізації. У підрозділі «Бранденбург» солдати, крім постійної лінгвістичної практики, освоюють: рукопашний бій, роботу з картою, вибухову справу, маскування на місцевості, тактику бою поодинці і малими групами, навички виготовлення фальшивих документів, тактику засідок, боротьбу з танками, досконале вивчення своєї та трофейної стрілецької зброї та багато іншого. Звичайно, весь обсяг цих даних важко однаково добре засвоїти одному спеціалісту, тому солдати диференціюються за здібностями, походженням, нахилами та іншими факторами. Залежно від геополітичних інтересів нацистської Німеччини формуються деколи вельми екзотичні підрозділи. Так, напередодні операції «Барбаросса» створюються, крім груп тірольців і гірських баварців, з традиційно чудовою гірничо-альпійської підготовкою, також групи солдатів, що освоїли лижі, і вміють поводитися з собачими упряжками. Новим у принципах роботи «Бранденбурга» стають, по суті, відмова від будь-яких гуманітарних обмежень у колишніх законах ведення війни. Можна все, що веде до результату, навіть якщо це суперечить загальнолюдській моралі. Допускається: застосування будь-яких видів зброї, тортури при допиті полонених, захоплення заручників, вбивство жінок і дітей, терор проти некомбатантіві ряд інших заходів, які виводять солдатів «Бранденбурга» з-під захисту Женевської конвенції, і навіть простих звичаїв війни. Їх практично ніколи не беруть у полон. Більш того, через якийсь час після створення, бійцям підрозділу «Бранденбург» починають видавати капсули з отрутою, щоб позбавити їх від полону. Також новим принципом ведення бою, який тепер використовують спецназівці усіх країн світу, стає тактика роботи в «бойовій двійці» або «робота в парі», що підвищує ефективність системи «поле бою — людина — зброя» на порядок. Двійки тренуються у взаємодії в складі підрозділу з 12 чоловік (умовно — бойове відділення). Ці відділення формуються в тактичний бойовий підрозділ із 300 чоловік — батальйон. Головні завдання «Бранденбурга» в умовах воєнних дій: диверсії в тилу противника, глибока розвідка, знищення комунікацій, захоплення мостів, аеродромів, бункерів, стратегічних об'єктів будь-якого рівня охорони, знищення вузлів зв'язку, ліквідація офіцерського складу високого рангу, що призводило до дезорганізації супротивника, терор проти цивільного населення (найчастіше у формі військ противника) для створення панічних настроїв та посилення хаосу, підриви залізничних шляхів, знищення складів з амуніцією, харчами, боєприпасами, здобуття «язиків» і т. д.
Історія створення підрозділу 10 січня 1940 був сформований 800-й будівельно-навчальний батальйон особливого призначення (), що складався з чотирьох рот. Роти дислокувалися в чотирьох пунктах, згодом місце дислокації однієї з рот — місто Бранденбург-на-Гафелі — дало назву всьому підрозділу («Бранденбург»). Найменування «будівельно-навчальний» було присвоєно для конспірації.
1 червня 1940 батальйон був розгорнутий у 800-й навчальний полк особливого призначення «Бранденбург» (), найменування «навчальний» — як і раніше для конспірації. Полк складався з трьох батальйонів, що дислокувалися роздільно — в Бранденбурзі, Відні, Дюрені.
Першим командиром полку «Бранденбург» був майор Кевіш, потім (з жовтня 1940) — майор фон Аулок, з 30 листопада 1940 — підполковник Пауль Гелінг фон Ланценауер (з березня 1942 — полковник).
Полк «Бранденбург» був безпосередньо підпорядкований 2-му управлінню зовнішньої розвідки () Верховного командування Вермахту, яким керував Ервін фон Лагузен.
Бойові дії в Данії (квітень 1940) Диверсанти з «Бранденбурга», переодягнені у цивільний одяг захоплювали 9 квітня 1940 міст у місті Мідлфарт — ключовий пункт на головній автомобільній і залізничній магістралі Данії.
Бойові дії в Бельгії та Голландії (травень 1940)
«Жовтий план» Німецький удар у західному напрямку був запланований на 10 травня 1940. Наступ групи армії «В» в Бельгії і Голландії був дуже складною операцією. Трасу маршу перетинало багато річок і каналів. Існувала також небезпека, що голландці та бельгійці відкриють шлюзи морського узбережжя (як вчинили бельгійці в 1914 р.) і заллють частину країни. Тому потрібно було оволодіти двома ключовими пунктами на річці Маас. Одним із них був залізничний міст в общині Геннеп провінції Лімбург, по якому проходила головна залізнична лінія між Рурським басейном і Роттердамом. Друга мета — мости в Маастрихті між берегами Маасу і каналом Альберта. За ним йшли головні дороги та залізничні лінії з Кельна та Аахена в Антверпен і Брюссель. Останні мости були надзвичайно важливі для збереження комунікацій між сходом і заходом і північно-західною Європою. Їх охороняли гармати Ебен-Емаель — бельгійської фортеці на південний захід від Маастрихта. Ебен-Емаель вважалася найпотужнішою фортецею Європи. Німецьке верховне головнокомандування розуміло, що для захоплення непошкоджених мостів у Геннепі, Маастрихті та нейтралізації Ебен-Емаель необхідний елемент раптовості. Саме з цієї причини перше завдання доручили «Бранденбургу», а другу — парашутистам.
Захоплення моста в Геннепі 9 травня о 23.30 невелика група командос із 3-ї роти батальйону «Бранденбург» під командуванням лейтенанта Вальтера прослизнула через кордон поблизу Геннепа. На противагу таємним операціям у Польщі всі носили німецькі мундири, за винятком двох, переодягнених у форму голландської військової жандармерії. У темряві німці наблизилися до мосту зі сходу. Коли розвиднілося, солдати в німецьких мундирах, тримаючи руки на потилиці, рушили під конвоєм озброєних «голландців». Біля голландського контрольного пункту вони вбили вартових на східній стороні моста. Вартові на західній стороні не мали поняття про те, що трапилося. Один із німців, який говорив по-голландськи, подзвонив командирові охорони західного кінця моста і поінформував його, що через хвилину два голландських жандарми і група полонених підуть у їх напрямку. Коли вони дісталися до західного кінця, з східного під'їхав німецький бронетранспортер. Німецькі солдати роззброїли голландців, перш ніж ті змогли включити вибуховий пристрій. Міст у Геннепі потрапив до рук німців непошкодженим, і незабаром танки 9-ї дивізії Вермахту пройшли по ньому в напрямку середньої Голландії.
Захоплення моста в Маастріхті При захопленні моста в Маастріхті до вартового на східній стороні моста підійшов чоловік у цивільному одязі і дружньо попросив дозволити йому перейти на інший бік, щоб попрощатися з товаришем. Отримавши дозвіл, чоловік пройшов по мосту і, поговоривши кілька хвилин, повернувся до вартового в супроводі свого друга. Останній застрелив вартового і бігом кинувся на інший берег річки, де роз'єднав дроти, призначені для підриву закладених мін. Перший чоловік забрав карабін вбитого вартового, не дозволяючи кому-небудь втрутитися. Узгодженість у часі виявилася вражаючою: протягом декількох хвилин хмара парашутистів приземлилася на голландських і бельгійських укріпленнях, що знаходилися на схід від моста на його голландській ділянці.
Під час агресії проти Бельгії, 10 травня 1940 диверсанти «Бранденбурга» допомагали німецьким парашутистам захопити форт Ебен-Емаель й мости. Інші групи в бельгійських та французьких мундирах провели багато актів саботажу і диверсій у Фландрії, а також в Аббервіллі, Реймсі, Парижі і Дуврі. Солдати з 4-ї роти 2-го батальйону знищили телефонну станцію і зайняли мости Берга, Урмонде, Обіхте і Штейна на каналі Юліанни, в районі міста Ситтард (Бельгія).
Бойові дії в Югославії та Греції (квітень 1941) 2 лютого 1941 1-ша рота 1-го батальйону німецьких диверсантів розташувалася в Ольштині (Польща). Незабаром розгорнулося інтенсивне навчання майбутніх диверсійних дій на території СРСР, що тривало до 15 червня. У березні 2-й батальйон перекинули з Відня до Плоєшті (Румунія). У ніч з 5 на 6 квітня 1941 перед німецькою агресією проти Югославії і Греції солдати цього батальйону оволоділи важливим гірським перевалом «Залізні ворота» над Дунаєм, на території Югославії. Наступного дня рота диверсантів із 2-го батальйону захопила міст на Вардарі (Греція), що допомогло танковій дивізії вермахту з ходу зайняти Салоніки. З 21 по 27 квітня 1941 командос 2-го батальйону здійснили раптовий рейд в англійський тил і захопили острів Евіа в затоці Волос. Це змусило англійців відступити через перевал у Фермопілах. 26 квітня 2-й батальйон «Бранденбурга» першим увійшов до Афін.
Участь у війні в Радянському Союзі