Ервін Генріх Рене Лагузен, Едлер фон Вівремонт (; , Відень — †, Інсбрук) — австрійський воєначальник, який служив також в армії Третього рейху.
Біографія Батько Лахузена, за походженням з Північної Німеччини, дослужився до високих військових чинів в армії Австро-Угорщини і в 1880 отримав дворянське звання. Ервін Лахузен продовжив військову кар'єру батька, вступивши 1913 в Терезіанську військову академію і вже після двох років навчання, 18 серпня 1915 року, в неповних 18 років, отримав чин лейтенанта і був направлений в піхотний полк, дислокований у Лінці. За час Першої світової війни брав участь у військових діях в Італії, був двічі поранений.
Служба в розвідці Австрії (1935—1938) Продовживши після закінчення війни армійську кар'єру, Лахузен в кінці 1935 був призначений в Службу інформації (тобто військову розвідку) Генерального штабу Австрії і став одним із творців і фактичним керівником австрійської розвідки. Після аншлюсу Австрії (1938) разом зі своїм відділом був переведений на службу в абвер і призначений заступником начальника 1-го відділу абверу (розвідка) полковника Ганса Пікенброка.
Служба в Абвері (1939—1945) З 1939 року начальник 2-го відділу абверу (диверсії і саботаж), в його підпорядкуванні також був полк Бранденбург-800.
Співпраця з ОУН по створенню Військових Відділів Націоналістів (1939) У червні 1939 р. між ОУН та німецькою військовою розвідкою було укладено угоду про створення українського диверсійного підрозділу, який мав бути переправлений у Польщу з території Словаччини або повітряним шляхом через Східну Прусію, і під час вибуху антипольського повстання у Східній Галичині мав посилити його учасниківМ. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 86.А. Боляновський. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945) / Львівський національний університет імені Івана Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. — Львів: 2003, с. 29.. Формування підрозділу було доручено шефу 2 управління Ервіну фон Лагузену, а його статус було визначено як «спеціальний загін (або спеціальна група) особливого застосування».
Протягом 13 червня — 3 липня 1939 р. між представником ОУН Романом Сушком («Сичем») та Ервіном фон Лагузеном відбулася низка зустрічей, на яких обговорювалися питання створення та вишколу ЛегіонуМ. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 87..
Німецька сторона була зацікавлена в існуванні такого українського підрозділу передовсім через пропагандивний ефект. Натомість українські націоналісти отримали реальний шанс долучитись до військових операцій Вермахту.
У 1943 році замінений полковником В. фон Фрейтаг-Лорінгофеном і призначений командиром 41-го гренадерського полку на радянсько-німецькому фронті.
З грудня 1944 року — начальник розвідувального бюро 17-го воєнного округу (Відень).
У травні 1945 року заарештований американськими військами, і перебував в особливому центрі Бад-Ненндорф. Співпрацював з американською розвідкою. Виступав як свідок звинувачення на Нюрнберзькому процесі і незабаром був звільнений. Жив у Австрії.
Звання
Австрійська армія
Лейтенант (18 серпня 1915) Обер-лейтенант (1 травня 1917) Гауптман (8 липня 1921) Майор (25 серпня 1933) Оберст-лейтенант Генштабу (8 червня 1936)
Вермахт
Майор (37 липня 1938) Оберст-лейтенант (20 квітня 1939) Оберст (1 січня 1941) Генерал-майор (1 січня 1945)
Нагороди
Перша світова війна
Військовий Хрест Карла Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з двома смугами Медаль «За відвагу» (Гессен)
Міжвоєнний період
Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років) Хрест «За військові заслуги» (Австрія) 3-го класу (30 січня 1937) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Друга світова війна
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Залізний хрест 2-го і 1-го класу Німецький хрест в сріблі (15 вересня 1943) в золоті (20 липня 1944) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами
Див. також Теодор Ровель
Примітки
Література
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002. Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X.
Посилання
Нагороди Ервіна фон Лагузена.