Семен Ізраїльович Ліпкін (6 вересня 1911, Одеса, Херсонська губернія — 31 березня 2003, Передєлкіно) — радянський поет і перекладач, писав і перекладав російською мовою.
Біографія Народився в сім'ї кустаря-закрійника. За порадою Едуарда Багрицького в 1929 переїхав до Москви, де почав публікувати вірші в газетах і журналах.
Вивчив перську мову. З 1934 а перекладав поезію, переважно епічну, з східних мов (зокрема, Аккадський епос «Поема про Гільгамеша», калмицький епос «Джангар», киргизький епос «Манас», пам'ятник індійській культури «Бхагавадгіта»).
Член Спілки письменників СРСР з моменту її заснування в 1934. Закінчив Московський інженерно-економічний інститут (1937).
Учасник Радянсько-німецької війни. У 1941—1945 рр. воював у лавах 110-ї Калмицької кавалерійської дивізії.
Ліпкін — виключно обдарований перекладач, який славиться також і тим, що при перекладі давньосхідної поезії він не модернізує її, не намагається надати їй єдиний стиль, що зрівнює різних поетів. Чудове володіння мовою та віршем, так само як і багатство словника позначаються також у власних віршах Ліпкіна. Часто він йде від опису окремих явищ природи чи подій повсякденності, піднімаючи їх потім до узагальнення завдяки асоціативним роздумів.Козак В.: Лексикон російської літератури XX століття. — С. 228.
В своїх творах використовував сюжети і образи з Біблії, єврейські теми. Особливе місце в творчості зайняла Катастрофа («На Тянь-Шані», 1959; «Вільнюське подвір'я», 1963; «Зола», «Мойсей», «Пам'ятне місце» 1967).
Автор декількох книг віршів та роману «Декада», спогадів про В. ГроссманаЖИТТЯ І ДОЛЯ Василя Гроссмана , Семен Липкин, belousenko.com, О. Мандельштама, А. Тарковського та інших. Під час гонінь на Василя Гросмана зумів зберегти рукопис роману «Життя і доля», який в 1980 був надрукований на Заході, а в 1988 вийшов в СРСР.
У 1968 вірш Ліпкіна «Союз» про народ на ім'я «І» — як алегоричне прославляння єврейського народу — був критично сприйнятий читачами, офіційною критикою і особливо пропагандистами антисіоністської кампанії Ю. Івановим«Обережно: сіонізм!», М:., 1969 і Є. ЄвсєєвимФашизм під блакитною зіркою, М:., 1971.
В 1979 — учасник альманаху Метрополь. Того ж року разом з дружиною Інною Ліснянською і Василем Аксьоновим вийшов з Спілки письменників на знак протесту проти виключення з нього Віктора Єрофєєва і Євгена Попова. У 1986, на початку перебудови, був відновлений в рядах Спілки письменників.
Нагороди Народний поет Калмицької АРСР (1968); Почесне звання «Герой Калмикії» з врученням вищої нагороди Калмикії ордена «Білий лотос» (2001); Державна премія Таджицької РСР ім. Рудакі (1967). Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Твори Очевидець, 1967, 2-е изд., Еліста, 1974 Вічний день, 1975 Вірші і переклади, Душанбе, 1977 Воля, Ann Arbor, 1981 Декада. Роман, New York, 1983 Кочовий вогонь, Ann Arbor, 1984 Картини і голоси, London, 1986 Сталінград Василя Гроссмана, Ann Arbor, 1986 Квадрига, Москва, 1997
Переклади Кабардинська епічна поезія, 1956 Голоси шести століть, 1960 Сторінки таджицької поезії, 1961 Рядки мудрих, 1961 Кабір. Ліріка. Пер. з хінді С. Липкина. М., «Художня література», 1965. 174 с. з портр. (Скарби ліричної поезії). Поети Таджикистану, 1972 Калідаса. Драми і поеми. Пер. з санскриту. Пер. С.Ліпкіна. Подстрочний пров., Вст. стаття, приміт. Б.Захарьіна. М., «Худ.літ.», 1974. Слово і камінь. Вибрані переклади з узбецької поезії, 1977
Переклади Пригода богатиря Шовшура, прозваного Лотосом, 1947 Манас Великодушний, 1948 Царівна з Міста Тьми, 1961
Примітки
Посилання Вірші і поеми Семена Ліпкіна Семен Ліпкін. Квадрига. Повість. Мемуари , Юрій Кублановський, «Новий Мир» 1997, № 9 Ліпкін, СЕМЕН Ізраїльович Енциклопедія Кругосвет ТОЙ, ХТО НАРОДИВСЯ, — НЕ ПОМРЕ // Роздуми про життя і творчість С. Ліпкіна, Матвій Гейзер Леха, травень 2002, 5 (121) БІБЛІОГРАФІЯ Інтерв'ю Олени Калашникової, травень 2002 р.