Focke-Wulf Fw 200 «Condor» (також знаний як «Кур'єр») — німецький швидкісний чотиримоторний літак, низькоплан, виробництва фірми «Фокке-Вульф». Проєктувався як пасажирський авіалайнер для ліній середньої та великої протяжності, в тому числі трансатлантичних і трансконтинентальних перевезень. Також обслуговував найвищих керівників Третього Рейху. Під час Другої світової війни виконував завдання з далекої морської розвідки, морського бомбардувальника, транспортних перевезень та розвідки погоди. Всього виготовлено 276 екземплярів. Перший політ здійснено 27 липня 1937, уведений в експлуатацію авіакомпанією Deutsche Lufthansa наприкінці 1937, прийнято на озброєння Люфтваффе у вересні 1939.
Історія створення та експлуатації
Історія «Кондора» почалася з обміну думками навесні 1936 між технічним директором фірми «Фокке-Вульф» Куртом Танком (, 24 лютого 1898 — 5 червня 1983) та директором авіакомпанії Deutsche Lufthansa Штузелем, під час якого, Танк сформулював концепцію чотиримоторного авіалайнера наземного базування, з порівняно високим навантаженням на крило, здатного здійснювати трансатлантичні польоти. До цього, в середині 30-х років, у авіаційних колах існувала думка, що на комерційній основі для здійснення трансокеанських і трансконтинентальних перевезень можуть використовуватися тільки гідроплани.
«Deutsche Lufthansa» (DLH) у червні 1936 запропонувала «Focke-Wulf» створити літак, на заміну Junkers Ju 52, який би не поступався Douglas DC-3. Загальне керівництво проєктом здійснював Курт Танк, а безпосереднє — інженер Вільгельм Бансемір (). Танк запропонував зробити не просто німецький аналог DC-3, а перевершити американців за всіма основними параметрами. Від початку проєктувався як суто цивільний. Передбачалося, що новий літак буде виконувати трансатлантичні та трансконтинентальні рейси. Проєкт отримав позначення Рейхсміністерства авіації Третього Рейху (RLM) Fw 200.
16 липня 1936 Танк гарантував директорату DLH, що перша машина підніметься в повітря протягом року. У липні 1936 Focke-Wulf та Deutsche Lufthansa уклали контракт, а восени 1936 розпочато будівництво трьох прототипів. Перший з них — V1, отримав бортовий номер D-AERE та назву «Saarland». Танк настільки був впевнений у перевагах машини, що вже навесні 1937, ще до початку випробувальних польотів, розгорнув передсерійне виробництво першої серії Fw 200 A-0. Льотні випробування розпочалися 27 липня 1937 в Бремені. Вперше у повітря машину підійняв екіпаж, очолюваний безпосередньо Куртом Танком. Літак міг перевозити, з високим для свого часу комфортом, 26 пасажирів. Восени 1938 почалися роботи над проєктом серійного Fw 200 B.
Військова версія — Fw 200 С, була розроблена на базі дослідного варіанту Fw 200 V10 (літак виготовлявся на замовлення Японії), якому збільшили запас палива та встановили озброєння. Це був вимушений крок Люфтваффе, оскільки спеціалізовані бомбардувальники великої дальності і Do 19, що розроблялись за програмою , так і не були прийняті на озброєння, а новий проєкт He 177 був ще далеким до завершення. У вересні 1939 було замовлено десять передсерійних Fw 200 C-0.
Виробництво Серійне виробництво розпочато восени 1936 та тривало до кінця 1943. Вироблялися ці літаки на заводах Focke-Wulf Flugzeugbau AG GmbH в Бремені та Котбусі, а з 1941, після авіаударів по останніх, також і на підприємстві у місті Finkenwerder, що належало верфі Blohm & Voss.
Виробництво за роками: 1937 — 2 1938 — 5 1939 — 6 1940 — 42 1941 — 52 1942 — 93 1943 — 76
Загалом було виготовлено 276 «Кондорів» переважна кількість — 263 літака, були військової модифікації Fw 200 C.
Основні варіанти Існували три варіанти Fw 200: «A», «B» і «C». «A» був цивільним варіантом літака, «B» та «C» використовувалися як далекі морські розвідники, бомбардувальники та транспортні літаки.
Опис основних варіантів Кондора Варіант літака Опис Вироблявся Кількість вироблених Призначення Двигун Озброєння Інше обладнання Fw 200 V1Fw 200 S-1Змінив позначення на Fw 200 S-1 (S — спеціальний) Перший прототип, Екіпаж 4—6 1937–1937 1 Авіалайнер Pratt & Whitney Hornet С1Е-G Відсутнє Fw 200 V2 Другий прототип, 1937–1937 1 Авіалайнер BMW-132G-1 Відсутнє Додаткові паливні баки Fw 200 V3 Третій прототип, D-2600 «Іммельман», 1939–1939 1 Авіалайнер BMW-132G-1 Відсутнє Fw 200 V10B-1 Прототип військової серії «C», призначався для ВМС Японії. 1939–1939 1 Далекий морський розвідникТранспортний BMW-132G-1BMW 132 DC 2 кулемети MG 15 Telefunken S427(I)36 Fw 200 A-0 Попереднє серійне виробництво, . Перший політ березень 1938 1938–1939 10 Авіалайнер BMW-132G-1 Відсутнє Fw 200 KA-1 Два літаки для Данії, 1938–1938 2 Авіалайнер BMW-132G-1 Відсутнє Fw 200 B-2 1940–1940 3 Транспортний BMW 132H Відсутнє Fw 200 C-0 Попереднє виробництво десяти літаків. Зміцнений фюзеляж 1939–1940 10 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Перші чотири літака виготовлено без озброєння. Інші шість озброєно трьома кулеметами MG 15 та по одній 250 кг авіаційній бомбі SC 250 під зовнішніми гондолами двигунів і ще дві на бомботримачах під консолями крила Fw 200 C-1 Перший військовий варіант 1940–1940 26 Далекий морський розвідникБомбардувальник BMW 132HРадіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Одна гармата MG FF, три кулемета MG 15, чотири 250 кг авіабомби, одна з яких, так звана «цементна бомба», що використовувалася як маркер для прицілювання Довга гондола Fw 200 C-2 C-1 з модернізованими гондолами двигуна 1940–1940 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Fw 200 C-3 Посилені фюзеляж та крила, екіпаж збільшено до шести чоловік 1940–1941 52 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Додано 2 кулемети MG 15 з боків та до складу екіпажу включено ще одного борт-стрільця. Бомбове навантаження до 2100 кг: по 500 кг бомбі під зовнішніми гондолами, дві 250 кг під консолями та дванадцять 50 кг бомб в нижній гондолі. Фактично таке навантаження під час розвідувальних польотів рідко використовувалася, а частіше складалося з чотирьох 250 кг бомб Прилади: для сліпий посадки FuBL.1; пеленгації PalG V; розпізнавання FuG XXV та інші Fw 200 C-3/U1 1940–1941 1 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Обладнано скидачами торпед. Кулемет на передній турельній установці замінено на гармату MG 151. MG FF замінено гарматою MG 151/20 Fw 200 C-3/U2 7 1940–1941 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Пушка в гондолі (попереду) замінена кулеметом MG 131, зверху — замість передньої гармати встановлена турель Fw 19 з кулеметом MG 15 Приціл для бомбометання Lotfe 7D Fw 200 C-3/U3 1940–1941 1 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Оснащено двома додатковими 13 мм кулеметами MG 131 Fw 200 C-3/U4 Екіпаж збільшено до семи чоловік 1941–1941 21 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Обладнано скидачами торпед. 1×7,9 мм MG 15, 3×13 мм MG 131 кулемети, 1×20-мм гармата MG-151/20, до 2100 кг бомб. (Один 7,9-мм кулемет MG 15 з 1000 набоями в гідравлічно керованій башті Fw 19 в передній частині фюзеляжу, один 13-мм кулемет MG 131 з 500 патронами на верхній задній установці, два MG 131 з 300 патронами на ствол в бокових вікнах, одна 20-мм гармата MG 151/20 з 500 снарядами на рухливій установці в носі нижній гондоли та один кулемет MG 15 з 1000 патронами в задній частині гондоли. Бомби в комбінації: 2×500-кг, 2×250-кг і 12×50-кг) Fw 200 C-4 —1943 94 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Пошуковий радар «Росток», на останніх екземплярах серії — FuG 200 Hohentwiel Fw 200 C-4/U1 Високошвидкісний літак, обслуговував найвищих керівників Рейху, зокрема Гіммлера. Встановлено 11 пасажирських крісел. 1942–1942 2 АвіалайнерТранспортний Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Кулемети MG 15 Вкорочена гондола (без бомбового відсіку) Fw 200 C-4/U2 Високошвидкісний літак, обслуговував найвищих керівників Рейху. Встановлено 14 пасажирських крісел. 1942–1943 3 АвіалайнерТранспортний Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Кулемети MG 15 Вкорочена гондола (без бомбового відсіку) Fw 200 C-5 1943–1943 22 Далекий морський розвідникБомбардувальник Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Пошуковий радар FuG 200 «Hohentwiel» Fw 200 C-6 Модифікація Fw 200 C-3/U2 та Fw 200 C-3/U1 пристосовані для несення двох керованих авіаційних бомб. C-6, озброєний Hs 293, зі складу III/KG 40 вперше здійснив бойовий виліт 28 грудня 1943 —1943 15 Далекий морський розвідникБомбардувальникРакетоносій Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Дві керовані авіаційні бомби Hs 293 Рання версія морської пошукової РЛС FuG 203 Kehl Fw 200 C-8 Остаточна модифікація Fw 200 C-6, спеціалізований ракетоносій. Екіпаж 8 чоловік 1943–1943 21Разом з двома Fw 200 C-8/U10 БомбардувальникРакетоносій Радіальний BMW-Bramo 323 R-2 «Fafnir» Дві керовані авіаційні бомби Hs 293 Морська пошукова РЛС Telefunken, FuG 200 Hohentwiel або FuG 203b Kehl III
Рекордні та рекламні рейси 27 червня 1938 «Westfalen» (другий прототип, бортовий номер D-AETA) у рекламних цілях пролетів по трасі Берлін — Салоніки — Каїр . Пілотував машину Курт Танк. Маршрут протяжністю 3155 км було подолано за 10 годин 21 хвилину зі середньою швидкістю 304,8 км/год.
Перший прототип змінив позначення на Fw 200 S-1 (S — спеціальний), бортовий номер на D-ACON , назва стала «Бранденбург». Згодом, на цьому літаку, екіпаж у складі капітанів 1-й пілот Альфред Хенке (), 2-й пілот Рудольф фон Моро (), механік Пауль Дерберг () та радист Вальтер Кобер () здійснив рекордний рейс — без посадки перелетів Атлантику. Літак піднявся з аеродрому берлінського передмістя Штаакен (Staaken) 10 серпня 1938, щоб приземлитися на Нью-Йоркському аеродромі «Флойд-Беннет» наступного дня. Через сильний зустрічний вітер шлях завдовжки 6371,3 км машина покрила за 24 години 56 хвилин 12 секунд (середня швидкість 255,5 км/г). Вперше трансатлантичний переліт було виконано на багатомісному пасажирському літаку сухопутного базування. 13 серпня літак відправився у зворотний шлях до берлінського аеропорту «Темпельхоф», який, при попутному вітрі, було подолано за 19 годин 47 хвилин. Відстань у 6392 км було подолано із середньою швидкістю 321 км/г. Загальна подолана відстань, в обидва кінці, склала — 12 763,3 км.
28 листопада 1938 D-ACON вилетів з берлінського аеропорту «Темпельхоф», а приземлився у Токіо 30 листопада. Маршрут Берлін — Басра — Карачі — Ханой — Токіо, завдовжки 13 844 км (із трьома проміжними зупинками) він подолав за 46 годин 18 хвилин. Це відповідає середній швидкості 192 км/г (враховуючи стоянку в Басрі, Карачі та Ханої). Хенке і фон Моро збиралися летіти далі на схід — через Тихий океан, Гаваї, Лос-Анджелес, Нью-Йорк та Атлантику, завершивши, таким чином, навколосвітній переліт. Проте американська влада заборонила проліт над своєю територією, тому довелося повертатися західним шляхом. По дорозі додому, 6 грудня 1938, після 11 годин польоту, при підльоті до Манілі, D-ACON знизився до 100 метрів над затокою Кавіте. Через несправність обладнання, екіпажу не вдалося увімкнути систему перекачування палива з додаткових баків у фюзеляжі, в основні крилові баки, що призвело до зупинки обидвох правих двигунів через нестачу палива. Флюгкапітан Хенке при попутному вітрі, о 7:38 ранку, приводнив літак на піщану банку Розаріо. Під час вимушеної посадки на мілині машина була пошкоджена та відновленню вже не підлягала. Залишки літака прибули в порт Гамбурга 1 лютого 1939 на вантажному пароплаві «Кульмерланд». Тим не менш екіпаж зустріли на батьківщині як героїв.
Експлуатація у Deutsche Lufthansa та «Ескадрильї фюрера»