Шарль де Вайї́ (; 9 листопада 1730, Париж — 2 листопада 1798, Париж) — французький архітектор, графік, викладач XVIII ст.

Життєпис. Ранні роки Народився в Парижі. Рано виявив художні здібності, що стало в перешкоді при ввивченні латини та французької граматики. Батьки мріяли бачити сина філологом, бо філологію вивчав їх старший син.

Але Шарль обрав художню кар'єру і вже в юнацтві наполегиво копіював картини і репродукції з відомих творів мистецтва. Сам почав збирати твори мистецтва і гравюри.

В роки опановування архітектури приятелював із Марі-Жозефом Пейром, з яким співпрацюватиме надалі над деякими проєктами. Серед його вчителів — Жак-Франсуа Блондель, Жан-Лоран Леже, Ніколо Сервандоні.

Був здібним студентом і виробився в талановитого малювальника-графіка, механіка і дизайнера. 1752 року, по закінченні навчання, виборов перший приз з архітектури і право на пенсіонерську Римську премію, котра надавала право на стажування в Римі (Французька Академія в Римі). Шарль наполягав на наданні першої премії також Моро (Pierre-Louis Moreau-Desproux), і шляхетно розділив її з ним, бо останній виборов лише другу премію без права подорожі до Риму.

Стажувався в Римі протягом трьох років. Разом із Моро брав участь в розкопках Терм Діоклетіана. Болонська академія обрала де Вайї власним членом. З 1767 року став членом Королівської Академії архітектури в Парижі.

Художня манера

Перебуваючи в Римі, архітектор вивчав архітектурні проєкти Лоренцо Берніні, відомого представник римського барокоКючарианц Д. А. «Иван Старов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1982. Тим не менше, у Шарля де Вайї виробилась особлива художня манера без цитат із барокового репертуару, яку розцінили як «Грецький стиль». Він не цурався пластичних об'ємів і наслідків французької архітектури XVII століття, зберігав рови з водою, руст на кутах, колонади, активно використовував скульптуру на парапетах чи в парковому оточенні. Але його архітектурні об'єми тяжіли до спокійних геометричних фігур на кшталт кола, кулі, прямокутника. Скупий декор іноді переходив в майже повну відмову від нього, коли на виглажених фасадах залишена обмаль елементів (карниз, круглі наші з декоративними погруддями та вікна різної форми в театральному павільйоні Сенефського замку).

Еволюція архітектурного стилю Шарля де Вайї йшла шляхом відмови від декоративності до елегантної простоти. Проте, радикальні тенденції французьких архітекторів кінця XVIII століття знайшли у нього відгук. Останній проєкт перебудов Пантеону в Парижі на Храм Республіки часів Французької революції 1789–1793 років вже несе риси педантичного символізму і холодного, неемоційного академізму.

Замок Монмусар

Серед найкращих реалізованих споруд архітектора у Франції — замок-палац Монмусар неподалік міста Діжон. Компактний двоповерховий палац має досить простий план — це два кола на одній осі, оточені бічними прямокутними блоками. Але спрощений план компенсований монументальними деталями і пластичною красою. Парадний вхід в палац створений у вигляді круглого двору, напівциркульна частина якого висунута уперед і створена наскрізною колонадою та парадними сходами з помпезною алегоричною скульптурою. Перше коло плану порожнє, відкрите у простір і в небо на всю висоту споруди. В контраст з першим колом друге займає ротонда, крита величним куполом, запозиченим з римських ренесансних і барокових церков. Декор споруди довершували монументальний кутовий руст, пишний важкуватий карниз і парапет, прикрашений декоративною скульптурою. Замок запроєктували на острівці, поєднаного з оточенням кам'яними містками. Збережено і рови з водою, декоративні якості яких зберігали ще Луї Лево чи Жермен Бофран. (Гру з пластичними об'ємами запам'ятає російський учень архітектора Старов Іван Єгорович і використає в палаці садиби Нікольське-Гагаріно для князя С. С. Гагаріна).

План і архітектурний образ замку Монмусар визнавав вдалим і сам Шаль де Вайї. Коли він отримав замову на парковий павільйон наук і мистецтв від російської імператриці Катерини ІІ, то використав варіант власного проєкту замку Монмусар.

Дещо пізніше замок Монмусар визнають серед найкращих пам'яток доби класицизму у Франції. Серед поціновувачів творчості архітектора — філософ Дені Дідро. Твори Шарля де Вайї увійшли ще за життя в французьке видання «Енциклопедії» і також у видання «Опис Франції».

Проєкти і архітектурні споруди

Ситуація напередодні французької революції 1789—1793 рр. в будівництві Франції була складною. Будівельні роботи або скорочуються, або припиняються. Ситуація набула контрасту між скороченням замов і наявністю плеяди високо обдарованих архітекторів без замов, серед яких — Ніколо Сервандоні, П'єр-Луї Моро, Марі Жозеф Пейр і сам Шарль де Вайї. Архітектор Шарль-Луї Клеріссо взагалі перейшов на позиції дослідника античної архітектури і малювальника.

Тому де Вайї охоче брався за проєкти для закордонних замовників. Серед цих замов — поради для фасаду палацу Шереметєва в садибі Кусково (Російська імперія), для Королівського палацу в Лекені, Бельгія, Малий театр в парку Сенефського замку для валлонського багатія Жозефа II Депестра, Бельгія.

Вайї багато працював над проєктами театральних споруд. Він автор проєкту першого загальнодоступного театру в Парижі «Одеон» (в співавторстві з Марі Жозефом Пейром). Але загальна кількість виконаних архітектором замов невелика в порівнянні з творчими можливостями митця.

Він, однак, відхиляв пропозиції покинути Париж і перебратися на працю архітектора чи викладача в Німеччину чи в Російську імперію. Катерина ІІ запросила його на посаду викладача в Петербурзьку Академію мистецтв з високою платнею за рік, але він не прийняв спокусливої пропозиції, як це зробив архітектор-француз Валлєн Деламот.

Востаннє він значно прислужився войовничому французькому урядові не як архітектор, коли після військового приєднання Нідерландів відбув туди у відрядження з метою конфіскації видатних творів мистецтва та перевезенню їх у Париж.

Дизайнер інтер'єрів і графік

В творчому доробку митця — дизайнерські проєкти. Так, він працював над перебудовами і декоруванням палаццо Крістофоро Спінола в місті Генуя. Скрочення архітектурної практики спонукало до пошуків інших джерел прибутку. Перебування в Італії використав для придбання антикварних скульптур, котрі потім перепродав заможним колекціонерам.

Разом із скульптором Огюстеном Пажу, художниками Жаном-Оноре Фрагонаром (1732—1806), Луї Лагрене (1725—1805), Шарлем Жозефом Натуаром (1700—1777)та ін. декорував інтер'єри такої державної установи в Парижі, як Орлеанська канцелярія.

Майстер архітектурної графіки, Шарль де Вайї також залишив серію малюнків (архітектурних пейзажів), котрі нагадували архітектурні фантазії італійця Піранезі. Шарль де Вайї — постійний учасник виставок в Паризькому Салоні, де демонстрував власні кресленики і архітектурні моделі.

Вибрані твори архітектора

замок-палац Монмусар біля Діжона замок Дез'Орм парковий павільйон мистецтв, замок Менар проєкт паркового павільйону для замку Меран малий театр в парку замку Сенеф, Бельгія Королівський палац в Лекені, Бельгія салон палацу Крістофоро Спінола, Генуя театр Одеон в Парижі (в співавторстві з Марі Жозефоп Пейром) малий театр-павільйон в замку Сенефф (Бельгія) проєкт театру Комеді Франсез, Париж проєкт реконструкції театра Ла Монне, Брюссель проєкт реконструкції Парижа, частково використаний в 19 ст. Проєкт реконструкції історичного центру міста Кассель, Німеччина план нового французького порту Пор Вандр Павільйон наук і мистецтв (для імператриці Катерини ІІ)

Див. також Бароко Класицизм Павільйон Архітектурна модель Філіп де Прето

Примітки

Джерела Лавале. Notice historique sur Charles Wailly, an VII. Плюшар Адольф Александрович. «Энциклопедический лексикон», том 8. — Типография А. Плюшара; С.-П., 1837 — с. 141 (Вальи, Карлъ). Кючарианц Д. А. «Иван Старов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1982 Гос. Эрмитаж. Каталог «Западноевропейская живопись», т 1, «Аврора», Ленинград, 1976