Музична культура Північної Македонії репрезентує музичні смаки, устої і набутки мешканців сучасної Північної Македонії та їх історичних попередників. Характеризується розмаїттям музичних стилів та притаманними спільноті лише цієї території етнічними народними мотивами. Становить важливий компонент національної культури Північної Македонії, спільне духовне надбанням всіх етнічних груп країни.

Музика Північної Македонії близька із сусідніми Балканськими музичними культурами, історично пов'язаними, особливо в епоху Візантійської і Османської імперій і наступними періодами Болгарської та Югославської експансій. Увібравши в себе різні культурні та музичні звичаї, виробився музичний колорит, яскраво виражений і в народній, і в академічній, і в сучасній музиці Північної МакедоніїМихаил Арнаудов. «Кукери и русалии, Зборник на народни умотворениа и Народопис», XXXIV. C. 96—105..

Північна Македонія має розгалужену мережу музично-культурних закладів, у країні розвивається індустрія розваг та музики.

Історія появи та становлення

Сучасні культурологи Північної Македонії ведуть відлік македонської музичної культури з доеллінських часівГане Тодоровски, «Македонија — вековита и непореклива» — Како самостојна држава Македонија постои во античкиот период. Тоа била робовладелска држава што се наоѓала на територијата на едноимената област, порано наречувана Ематија. Древната Македонија се граничела на југ со Грција, на запад со Епир, на северозапад со Илирија и на исток со Тракија. Основно население во државата биле македонските племиња Орести, Елимиоти, Еродејци, кои етнички биле блиски до Илирите, Тракијците и Грците.. Через віки слов'янські впливи наклалися на епоху раннього християнства з візантійськими літургійними піснеспівами. Потім настали часи східного — османського впливу, коли християнські звичаї переслідувалися, а мусульманські насаджувалися. Тоді ж македонським краєм переміщалися цілі етноси-народи, і все це перемішувалося, формуючи своєрідну, притаманну македонцям, музику та культуру — замішану на релігійних та етнічних устоях. Загальноєвропейська доба національного самоусвідомлення, ΧΙΧ-ΧΧ століття, спричинили до вибуху патріотичних мотивів у музиці Македонії. В часи існування Югославії музична культура македонців ще більше розквітла, підкріплена досягненнями науково-технічного прогресу: з'явилися численні музичні та етнічні колективи, відкривалися будинки культури, фільмувалися, архівувалися взірці народного і сучасного музичного мистецтва. Незважаючи на незначну ідеологічну складову (соціалізм) завдяки такому плідному періоду вдалося викристалізувати сучасну македонську музичну культуру — багатонаціонального співтовариства, в якій змішалися музичні тони більш як трьох тисячоліть існування людської цивілізації на теренах сучасної Північної Македонії.

Стисла хронологія появи та становлення (культурогенезу) сучасної музичної культури Північної Македонії:

VI—I століття до нашої ери — перші згадки про музичну культуру мешканців Македонії як історичного регіону; I—V століття нашої ери — епоха античної музики та римської музичної культури серед мешканців Македонії; віднайдені скульптури та розписи під час археологічних розкопок, пов'язані з обрядовими та побутовими сценамиВера Кличкова: Божиќните обичаи во Скопска котлина, Гласник на Етнолошкиот музеј Скопје, бр. 1, год. I, стр. 233.; IV—IX століття — перехід від обрядової до духовно-релігійної музики, спричинений становленням християнства на теренах Македонії; завдяки діянням святих Кирила і Мефодія та їх послідовників; IX—ΧIV століття — подальше поширення релігійно-духовної музики та поява перших світських музик; поява богомілів (послідовників поєднання світських обрядів та релігійних), перші маріонеткові театри та розселення краєм інших, відмінних від македонців, культур і етносів (албанців, турків, арумунів, сербів…)Христо Вакарелски: «Българско народно изкуство», Софија, 1969, стр.; ΧIV—ΧIΧ століття — турецько-османськаГане Тодоровски; «Македонија — вековита и непореклива» — Во текот на осумнаесеттиот век, кога во Македонија се случуваат големи општествени промени (распаѓањето на турскиот феудален систем, преминот од натурално кон стоковно-парично стопанство) градовите растат, се создава граѓански сталеж, па постепено се јавуваат зачетоци на културно и национално будење. Се шири мрежата на просветата, се создава литература на народен јазик, се печатат првите книги на македонски јазик. Тоа е преродбата во деветнаесеттиот век, распослана низ сите негови десет декади. експансія і поява мусульманської музичної культури; повернення світської музики, яку толерували мусульманські загарбники, понижуючи статус та поширення християнської духовної традиції, подальше перемішування етносів-народів. ΧIΧ—ΧΧ століття — епоха національного відродження і становлення національної літератури та культури і її складової — музики. початок ΧΧ століття — болгарське й елінське розмежування, тривалі процеси культурного відусоблення. з середини ΧΧ століття — часи югославської злуки, різке зростання культурно-музичних проектів; поява Симфонічного оркестру, Театру македонської опери та балету, опери, різних македонських музичних жанрів та шкіл і поширення македонської музики на телебаченні та радіо, підтримка музичних процесів зі сторони урядовців та суспільства. кінець ΧΧ століття — незалежність Північної Македонії і повноцінність македонської музичної культури, вихід її за межі Балкан; популяризація музики й подальша її державна та приватна підтримка.

Витоки

Завдяки численним історичним артефактам, що були віднайдені під час археологічних розкопок і завдяки збереженим: кам'яним скульптурам, предметам, картинам, барельєфам та настінному розпису, вчені дійшли висновку — про наявність музичної складової в мистецтві жителів тогочасної Македонії. Через художнє вираження танцювально-обрядових елементів, музичних інструментів, в елементах розпису: зброї, кераміці, архітектурних спорудах — можна припустити, про значне багатство тонів, мелодій і ритмів, які були поширені серед населення цієї географічній області.

Характерні взірці таких елементів можна побачити на бронзовій статуї в тетовській Менаді (що відповідає VI століттю до нашої ери), тут чітко проглядаються хореографічні рухи. Крім того, про культ музики в народі вчені дізнаються і в подальших віднайдених артефактах: «Муза з лірою» (I ст. до н. е.) на розкопках древнього міста Стоби; теракотова фігурка «Свірач на лірі» (Свірач — в перекладі «музикант»); «Кавал-свірка» віднайдена в Охриді (зроблена на кістці в епоху Римської імперії); «Панич з кавал-свіркою» — бронзова статуетка віднайдена в Бітолі (III століття нашої ери). Саме такі мистецькі та побутові свідчення дали привід називати античну епоху — витоками музичної культури Македонії.

Другим джерелом музичної культури македонців стала обрядовість і вірування ранніх християн, які впродовж IV—X століть стали головним рушієм македонського суспільства. Коли найкращі їх представники — брати Кирило і Мефодій із Салонік, разом зі своїми учнями-послідовниками: Наумом Охридським, Климентом Охридським зуміли адаптувати з латиниці на слов'янські мови значну частину християнських обрядів і вірувань, завдяки чому ті швидше поширилися серед простого народу і, поєднавшись із давніми віруваннями й обрядами, набули дивовижних мистецьких форм під час літургійних чи обрядових дійствГане Тодоровски; «Македонија — вековита и непореклива» — Од Македонија потекнуваат неколку најпознати паметници на словенската писменост, пишувани со кирилица, а во кои се среќаваат елементи на македонската редакција. Тоа се: «Охридскиот апостол», «Болоњскиот псалтир», «Битолскиот триод», «Станисавлевиот пролог», «Лесновскиот псалтир». Од другите зачувани ракописни зборници ќе ги споменеме уште: «Поп-Јовановото евангелие» (XII век), «Вранешничкиот апостол» (XIII век), потоа «Добромировото евангелие», «Григоровичевиот паремејник», «Слепченскиот апостол», «Добрејшовото евангелие», «Радомировото евангелие» и др. Сите овие паметници потекнуваат од периодот меѓу XII и XV век.. Особливо вирізнялися літургії і піснеспіви, які наспівувалися у Великдень і П'ятидесятницю. А згодом дана манера співу і музики перейшла й на світські твори, чому сприяло масштабне поширення християнства по всіх закутках македонського краю.

Незважаючи, що багацько давніх обрядів та явищ повільно, але таки пристосовувалися до потреб церкви, але ще чимало років-віків довелося християнам адаптовувати духовні залишки язичницьких часівВера Кличкова: «Русалиски обичаи по Гевгелиско», Македонски фолклор, год. II, 3—4, 1969, стр. 380.. І навіть в найреакційніші часи панування церкви та духівництва не вдалося цього добитися, що підтвердив один із знакових болгарських церковників-письменників — Козьма Пресвітер (який жив в середині десятого і на початку одинадцятого століття) у своєму «Слові супроти богомілів» («Беседа против Богомилите» — богоміли виступали за поєднання з простим людом, його побутом, супроти феодалів, церковної знаті і їх догм, сповідуючи аскетизм і жертовність, вселенську любов та відкидаючи матеріальні блага). Пресвітер Козьма відзначав: «Я не можу вважати християнами тих, хто грає на арфі, забавляється в ігри і вживає демонічного напою, співає пісні — так вони зустрічають, увірують у те, продовжуючи вчення сатани». Ці слова є підтвердженням того, що всотані віками і поколіннями народні звичаї та устої вистояли і залишилися у народній пам'яті та звичках, це символізувало: наскільки значущою для людини була музика і яке чільне місце займала вона в їхньому життіРадован П. Цветковски: «Бабарскиот обичај во селото Буф и други села северозападно од Лерин». Фолклорот и етнологијата во Битола и Битолско, Битола, 1981, стр. 597, За бабарскиот обичај во Демирхисарско, Развиток, XIII, 4—5.. А наочним підтвердженням живучості народних музичних традицій можна побачити в раритетному «Бітольському Тріоді» (написаному в XII столітті), а також на фресках Слепченського монастиря, де можна розгледіти окремих осіб та цілі груп музикантів, дударів та народні веселощі. Таким чином, музичні архаїзми, яких, зазвичай, не можна було почути в церковних співах, залишилися в народній обрядовості та звичаях і стали міцними підвалинами в подальшому розквіті музичної культури македонців.

Народна, традиційна музика На теренах Північної Македонії великого поширення набула народна музика, як сільської так і міської традицій, і включає в себе пісні, танці: ліричні, епічні, побутові, обрядові, весільні і, навіть, жартівливі пісні, а ще хороводи «Oro», циганські наспіви, старий міський стиль чалгії (Čalgija) та інші народні музичні форми. Колорит і різнобарв'я, народного фольклору Македонії, досягається завдяки взаємовпливам всіх етнічних груп, що населяють Македонію — слов'ян, албанців, циган, турків, греків, болгар, арумунів, сербів.

Особливості народної музики

Музика балканських країн відрізняється складними ритмами, і македонська зокрема: самобутня і своєрідна по колориту. Її характерні риси: багатство ритміки і метрики, гнучкість мелодики, свобода архітектоніки.

В основі македонської музики закладена діатонічність. Хоча, і пентатоніка десь-не-десь та проявляється — особливо в південних і південно-східних районах країни. Як і характерні прояви Східної музики (здебільшого турецької), особливо у вживанні традиційних інструментів у музиці македонських містечок (характерні чалгії) і невеликих гірських поселень.