Рунічний камінь G 88, Кюльвер - найдавніший з відомих пам'ятників, що містять повний старшорунічний ряд, футарк.

Історія виявлення Камінь був знайдений влітку 1903 р. Хансом Ханссоном, ректором народної гімназії Гамлебю, в одній з гробниць при розкопках могильника за півкілометра на південь від хутора Кюльвер (), приход Стонга, острів Готланд, Швеція.

На жаль, цілісність поховання була порушена задовго до розкопок, і початкове положення пам'ятника невідомо. Передбачається, що він використовувався як стінка саркофага, а його сторона з написом була звернена всередину поховання. Jansson Sven B. F., Wessén Elias. Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 133

Відповідно до археологічних даних гробниця датується ранньою залізною добою, тобто чотирьохсотими роками н.е.

Відразу ж після виявлення камінь був переправлений до Державного історичного музею в Стокгольмі, де його можна побачити і в даний час. Інвентарний номер експонату - 13436.

Пам'ятник являє собою прямокутну вапнякову плиту, найбільша довжина якої - 1,05 м, ширина - 0,70-0,75 м, товщина біля верхнього краю - 9 см. На обробленому боці плити висічені два написи старшими рунами.

Напис А

(F) uþarkg (w) hni (j) pėRstbemlŋdo- Jansson Sven B. F., Wessén Elias. Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 134

Складається із 25 знаків, перші 24 з яких утворюють старшорунічний лад, футарк. Замикає напис символ, схожий на «ялинку», який зазвичай трактується, як повторена кілька разів руна t, або як комбінована руна ta.

Існують дві версії інтерпретації напису. Згідно з першою, «магічною», напис всередині гробниці був одним з похоронних дарів померлому; заклинанням, мобілізуючим силу всіх рун футарка, що охороняє спокій могили або запобігає повернення небіжчика у світ живих Krause Wolfgang. Runeninschriften im älteren Futhark. Max Niemeyer Verlag, 1937, S. 10 Jansson Sven B. F., Wessén Elias. Gotlands runinskrifter. Del. 1. Almqvist & Wiksell, 1962. S. 136 <ref> Spurkland Terje. Norwegian Runes and Runic Inscriptions // The Boydell Press, 2005. - P. 2. - ISBN 1 84383 186 4</ref>. Друга, «раціональна», версія припускає, що мало місце використання каменю як будівельного матеріалу для гробниці вдруге, і напис на ньому міг бути зроблений задовго до цього, наприклад вчителем, що розповідає про руни, або учнем, що практикується в їх написанні Antonsen Elmer H. Runes and Germanic Linguistics // Trends in Linguistics. - Mouton de Gruyter, 2002. - P. 179. - ISBN 3-11-017462-6.

Напис B Налічує 5 рун і являє собою паліндром.

Su (e) us

Значення слова залишається невизначеним, незважаючи на численні спроби тлумачення, що почалися відразу після виявлення пам'ятника.

Першим, хто запропонував свій варіант інтерпретації, став Леопольд Фредерік Леффлер. За його версією це латинське слово, записане рунами, слід було читати, як sveus, від лат. Svecus - «шведський» Läffler L. Fr. Bidrag till tolkningen av Rökstensinskriften // Nordiska studier tillegnade Adolf Noreen på hans 50-årsdag. – Uppsala: Appelberg, 1904. – Р. 205.

Софус Бугге відкинув трактування Леффлера, так як однозначно вважав напис скандинавським. Але і своє пояснення sueus, як su ueu s (sū wēu es) - «священне (це)», «(цей футарк) священний» не вважав бездоганним Bugge Sophus. Norges Indskrifter med de ældre Runer // Indledning. – Christiania : AW Brøggers, 1904. – Р. 34-35 . Отто фон Фрісен припускав, що напис слід читати, як sulius, проте не робив спроб інтерпретувати його Friesen Otto v., Hansson Hans. Kylfverstenen. En 24-typig runrad // Antikvarisk tidskrift för Sverige. – Stockholm: Ivar Hæggströms, 1908. - Del. 18:2. – Р.|pages = 20 . Використовуючи прочитання фон Фрісена, Адольф Нурен переклав siliu як «основа», пов'язавши це слово з близькими за формою і значенням словами з споріднених мов: готської. Sulja, ср-н.-нім. Sul, стар.-швед. Sula, стар.-англ. Syll. Увесь напис він витлумачив, як «футарк є основа» Noreen Adolf. Altisländische und altnorwegische Grammatik. – Halle : Max Niemeyer, 1923. – Р. 382 © • andische_und_altnorwegische_Grammatik. Відштовхуючись від симетричності написання sueus, Карл Марстрандер висунув гіпотезу, згідно з якою напис слід було читати, починаючи з центральної руни e в будь-якому напрямку, тобто як eus. Марстрандер вважав e (h) us готською формою древньогерманського * ehwaR - «кінь» і припускав, що слово могло бути ім'ям майстра, що висік руни, або ж ім'ям померлого Marstrander Carl J. S. De gotiske runeminnesmerker // Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap 3. – Oslo, 1929. – 73 р. Marstrander Carl J. S. De nordiske runeinnskrifter i eldre alfabet. Skrift og språk i folkevandringstiden. Danske og svenske innskrifter. Særtrykk av Viking. - A. W. Brøggers, 1952. – Р. 163-164. Артур Норден вважав, що паліндром sueus є рунічним заклинанням в допомогу померлому, подібним з формулою suhurah: susih на камені з Нулебю Nordén Arthur. Från Kivik till Eggjum // Fornvännen. - Swedish National Heritage PDF. Схожу точку зору висловлював і Ерік Хардінг, в його тлумаченні слово su-eus означало «удача», «благополуччя», і було залишено на камені, щоб похований знайшов спокій у могилі, і не повернувся назад Harding Erik. Språkvetenskapliga problem i ny belysning eller Bidrag till nordisk och germansk språkhistoria. - Lund: Carl Bloms, 1939. - Häfte 3. - 29 р.. Suevs'', «свеб» - таке прочитання та інтерпретація напису зроблена Тінеке Лоойенга Looijenga Tineke. Texts & Contexts of the Oldest Runic Inscriptions. - The Northern World. – Leiden, Boston : Brill, 2003. - isbn 90 04 12 396 2.

Див. також Брактеат Vg 207, Грумпан Слов'янські руни  — шаблон для відображення рунічної писемності.

Примітки

Посилання Фотографія каменю з бази даних зображень Шведської ради по збереженню національного надбання Kulturmiljöbild