Анато́лій Свири́дович Ду́дка (16 серпня 1948, Личкове — 31 січня 2017, Київ) — український театральний актор та режисер. Заслужений артист УРСРДудка Анатолій Свиридович / Портал «ДніпроКультура». з 1984 року, народний артист України з 2012 року.

Життєпис Народився 16 серпня 1948 року в селі Личковому (нині Самарівський район Дніпропетровської області, Україна). У 1949 році його сім'я переїхала до Дніпропетровська (нині м. Дніпро), де він навчився грати на баяні й успішно закінчив музичну школу. 1972 року закінчив акторське відділення Дніпропетровське державне театральне училище, був учнем Олександра Галуна.

Протягом 1972—1974 років працював у Закарпатському українському музично-драматичному театрі в Ужгороді; у 1974—1976 роках — у драматичному театрі в місті Балашові Саратовської області; у 1976—1990 роках — у Криворізькому театрі драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка. 1988 року закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів у Москві (майстерня Андрія Гончарова).

У 1990—1997 роках працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка; у 1997—2009 роках — у Дніпропетровському молодіжному театрі; з 2009 року — у Дніпропетровському академічному театрі драми і комедії імені Максима ГорькогоАнатолий Дудка / kino-teatr.ru. .

Обирався депутатом Дніпропетровської обласної ради у 2006 (самовисування), 2010 (від Партії регіонів) та 2015 (від Опозиційного блоку) рокахДудка Анатолій Свиридович / ПолітХаб.. Помер у Києві 31 січня 2017 року під час термінової операції на серціПрощание с актером: умер Анатолий Дудка / dp.vgorode.ua. .

Творчість Зіграв ролі

Леонідик — «Мій бідолашний Марат» Олексія Арбузова; Плужников — «У списках не значився» за Борисом Васильєвим; Ведмідь — «Маленькі комедії» Антона Чехова; Тассіло, Зупан, Боні — «Графиня Маріца», «Сільва» Імре Кальмана; Генріх, Фальк — «Кажан» Йоганна Штрауса; Іван Мазепа — «Мазепа — гетьман України» за Богданом Лепким; Іван Барильченко — «Житейське море» Івана Карпенка-Карого; Монтеккі — «Чума обом родинам вашим» Григорія Горіна; Професор, Гіжурі — «Квітень у новорічну ніч» Г. Кунцева; Яворницький, Ізот Лобода — «Собор» за Олесем Гончаром; Мойсей — «Мойсей» за Іваном Франком; Ліричний герой — «Листи кохання» Віталія Губаренка. </div> Поставив вистави

«Принцеса та Свинопас» за Гансом Крістіаном Андерсеном (1986); «Оперета — любов моя» за Йоганном Штрауссом та Імре Кальманом (1996); «Циган-прем'єр» Імре Кальмана (1996); «Кицин дім» Самуїла Маршака (1998); «Червоненька квіточка» за Сергієм Аксаковим (2000); «Дзусь!» Валерія Зиміна (2002; премія Міністерства культури України «За найкращу дитячу виставу»); «Кажан» Йоганна Штрауса (2003); «Королівська корова» Лариси Титової та Олександра Староторжського (2004). </div>

Примітки

Література