Жуль Лафорг (, 16 серпня 1860, Монтевідео — 20 серпня 1887, Париж) — французький поет- символіст.
Біографія Син французьких емігрантів в Уругваї. Десятирічним повернувся до Франції, жив і навчався в Тарбі, рідному місті батька. Рідко бачив батьків, втратив матір у 17-річному віці. Провалив в Парижі іспит на ступінь бакалавра філософії, зайнявся літературою. Дебютував у пресі в Тулузі (1879). Входив до літературної групи гідропатія, дружив з Гюставом Каном. У 1881–1886 мешкав у Берліні, служив читцем французьких романів і газет при імператриці Августі. Потім одружився в Лондоні з юною англійською поетесою, повернувся з нею в Париж, але незабаром помер від туберкульозу.
Творчість За життя випустив три книги — дві збірки віршів і драматичну поему. Перекладав Вітмена, зробив свій внесок у розвиток французького верлібра.
Твори Les Complaintes (1885) L'Imitation de Notre-Dame de la Lune (1886) Le Concile féerique (1886, драматична поема)
Des Fleurs de bonne volonté (1890) Derniers Vers de Laforgue (1890) Le Sanglot de la terre (1901) Premiers poèmes (1903) Anthologie poétique de Jules Laforgue (1952)
Вплив Лафоргівське поєднання лірики з іронією та пародією справило глибокий вплив на Е. Паунда і Т. С. Еліота.
На вірші Лафорга писали музику Анрі Соге, Артур Онеґґер.
Українські переклади Українською мовою вірші Жюля Лафорга перекладали Микола ЛукашЖюль Лафорг. Жалі до місяця в провінції; Скарга-епітафія: Вірші / З фр. пер. Микола Лукаш. Журнал «Всесвіт», 1981. — № 6., Михайло Драй-ХмараМихайло Драй-Хмара. Вибране. (Поезії та переклади) / Упоряд. Д. Паламарчук, Г. Кочура; Передм. І. Дзюби. — Київ: Дніпро, 1989. — 542 с. / Жюль Лафорг. Жалобний марш на смерть Землі. — 339 с. .
Примітки
Посилання Персональний сайт Сайт Товариства друзів Жюля Лаффорга