Кап Аркона (Cap Arcona) — океанський пасажирський лайнер підвищеної комфортабельності, флагманський корабель німецької Hamburg-America Line. Він був названий на честь мису Аркона на острові Рюген. Корабель був потоплений з 3 травня 1945 року атакою британської авіації. Більшість вбитих людей на судні були в'язнями концентраційного табору.
Історія до 1945 року
«Кап Аркона» був спущений на воду 14 травня 1927 року і вважався одним з найкращих суден свого часу. Переданий замовнику 19 листопада 1927 року. Перший свій рейс здійснив з порту Гамбурга до Аргентини. Лайнер здійснював розкішні круїзи, переважно в Південній Америці, а також перевозив пасажирів між ос Гамбургом і Буенос-Айресом. Цей рейс він здійснював всього за 15 днів. Ще були регулярні рейси між Гамбургом і Мадейрою, Ріо-де-Жанейро і Буенос-Айрес. З листопада 1927 року до серпня 1939 року, він перевіз більше н 200 000 пасажирів і провів до 91 екскурсію. 25 серпня 1939 року «Кап Аркона», під командуванням Річарда Niejahr в останній раз вийшов з Південної Америки до Гамбурга. У той же день Niejahr дізнався через зашифроване радіоповідомлення що насувається війна. З 1940 року Кап Аркона використовувався німецьким ВМФ і залишився в Балтійському морі. За цей час він був також знятий у фільмі про Титанік. Фільм був знятий в 1943 році, але не був у прокаті в Німеччині (фільмів про трагедії в часи війни влада уникає допускати в прокат). З кінця 1944 року судно використовувалося для перевезення біженців з Східної Пруссії на захід. Потім вийшов зі складу ВМФ 14 квітня 1945 року, через відмову двигуна біля Нойштадт Гольштейн. І був переданий в розпорядження гауляйтер Гамбурга Карла Кауфмана, котрий використав лайнер як в'язницю для переселених в'язнів концтаборів.
Потоплення Через пересування Західного фронту понад 9000 в'язнів з концтабору Ноєнгамме були переміщені у кінці квітня 1945 року до Любеку.KZ-Gedenkstätte Neuengamme (Hrsg.): Ein KZ wird geräumt. Häftlinge zwischen Vernichtung und Befreiung. Bremen 2000, ISBN 3-86108-764-2, S. 55 До 20 квітня 1945 року прибуло понад 4000 в'язнів, що разом з охороною були завантажені на два невеликі пошкоджені кораблі «Тільбек» і «Афіни». До 26 квітня 1945 року, ще 2500 ув'язнених з концтабору Нойенгамме й інших Сілезьких таборів також були переправлені пішки до цього міста і розміщені на лайнері «Кап Аркона».
У французькомовній Вікіпедії вказано, що половина в'язнів були радянськими військовополоненими. І загалом там були люди 28 різних національностей: німці, американці, бельгійці (в тому числі поет Рене Blieck), білоруси, канадійці, данці, іспанці, естонці, французи (зокрема Roland Мальро, зведений брат Мальро), греки, швейцарці, угорці, Італія, латвійці, литовці, голландці, норвежці, поляки румуни, росіяни, чехи, словаки, українці, серби, і т. д.. Натомість в російськомовній Вікіпедії вказано, що на судні перебували переважно євреї. Хоча правильніше буде сказати, що у списку тих, хто вижив, є переважно євреї.
До 30 квітня 1945 року частину в'язнів перевезли з кораблів на берег і передали під опіку шведського Червоного Хреста.Borgan Suchowiak: Mai 1945: Die Tragödie der Häftlinge von Neuengamme. Reinbek/Hamburg 1985, ISBN 3-499-15537-0, S. 138. Нарешті, деякі з ув'язнених були доставлені з двох інших кораблів («Афіна» і «Дойчланд»), так що на початку травня близько 4600 в'язнів і 600 моряків й військових було на «Кап Аркона». Число людей у «Кап Аркона» варіюється в різних описах між 4500-6000
3 травня 1945 року «Кап Аркона» був в бухті Любек між Нойштадт Гольштейн і Scharbeutz. Судно «Афіна» залишилися в Нойштадтському морському порту, «Тільбек» передав ув'язнених на «Кап Аркона». Ці судна не були марковані як військові і не були оснащені бортовим озброєнням. Але вони були атаковані британською авіацією з військового аеродрому Plantlünne / Wesel . Основна атака 200 літаками ВПС союзників завдала удари по КільКілі і Любеку, з метою запобігти об'єднанню німецьких військ на узбережжі Балтійського моря. Тоді там було потоплено 23 судна і пошкоджено 115.Detlef Garbe: 'Cap-Arcona'-Gedenken. In: KZ-Gedenkstätte Neuengamme (Hrsg.): Hilfe oder Handel? Rettungsbemühungen für NS-Verfolgte. Bremen 2007, ISBN 978-3-86108-874-5, S.169
«Кап Аркона» був атакований чотирма авіаударами винищувачів-бомбардувальників RAF. Лайнер від отриманих ушкоджень і пожежі ліг на бік і затонув на мілководі. Оскільки температура води того дня було тільки 8 °C більшість ув'язнених не могла довго плавати щоб врятуватися. Потерпілі від потоплення кораблів були обстріляні з гармат британських літаків.
Ефективні рятувальні операції були тільки після завершення авіаударів. Лише невелика частина ув'язнених були доставлені на човнах. З іншого човна стріляли в воду, бореться за своє життя ув'язнених. Близько 6400 з приблизно 7000 в'язнів в «Кап Аркона» і «Тільбек» були спалені, втоплені або розстріляні. Загибель цього лайнера є однією з таких трагедій як потоплення суден «Вільгельм Густлофф», «Гойя», а також японських військових і поліцейських суден як «Junyo Мару» (5620 загиблих), «Тояма Мару» (до 5300 смертей) і «Ryusei Мару» (4998 загиблих).
Версії трагедії Інтерпретації політики Третього Рейху з кінця 1944 року характеризуються непослідовністю і змінністюDaniel Blatmann: Die Todesmärsche — Entscheidungsträger, Mörder und Opfer. In: Ulrich Herbert u.a. (Hrsg.): Die nationalsozialistischen Konzentrationslager. ISBN 3-596-15516-9, Bd. 2, S. 1069 Можливість робити реконструкцію концепції, планів і намірів осіб, що приймали тоді рішення є усскладненою.Karin Orth: Planungen und Befehle der SS Führung zur Räumung des KZ-Systems. In: Detlef Garbe: Häftlinge zwischen Vernichtung und Befreiung. Die Auflösung des KZ Neuengamme und seiner Außenlager durch die SS im Frühjahr 1945. Bremen 2005, ISBN 3-86108-799-5, S. 33 А британські документи пов'язані з цією трагедією є засекреченими до 2045 року. Тому є місце для різних тлумачень.
1 версія: Умисне масове вбивство Самі ув'язнені висловили підозру, що був намір потопити кораблі з усіма ув'язненими на борту в Балтійському морі. ЗМІ також часто вдаватися до такої інтерпретації.vergl. Kriegsende-ARD und HH Abendblatt і Руді Руді ГогельRudi Goguel: Cap Arcona. Report über den Untergang der Häftlingsflotte in der Lübecker Bucht am 3. Mai 1945. Frankfurt/M 1972, ISBN 3-87682-756-6. У літературі ця версія базується на: *наявності блокування виходів для полонених, *видалення усіх рятувальних шлюбок з суден, *постачання суден мінімальним запасом палива, *судна не були позначені білими прапорами, *наказ Гімлера від 18 квітня 1945oftmals fälschlich auf den 14. April datiert. Vergl: Stanislaw Zamecnik: Kein Häftling darf lebend in die Hände des Feindes fallen. Zur Existenz des Himmler-Befehls vom 14./18. April 1945. In: Dachauer Hefte 1 (1985) S. 219—231 року вбивати в'язнів котрих є неможливо переміщати. Варіант цієї інтерпретації можна знайти в останніх публікаціях Вільгельма Ланге.Wilhelm Lange: Neueste Erkenntnisse zur Bombardierung der KZ Schiffe in der Neustädter Bucht am 3. Mai 1945: Vorgeschichte, Verlauf und Verantwortlichkeiten. In: Detlef Garbe: Häftlinge zwischen Vernichtung und Befreiung. Die Auflösung des KZ Neuengamme und seiner Außenlager durch die SS im Frühjahr 1945. Bremen 2005, ISBN 3-86108-799-5, S. 226 Тим не менше, сам Ланге зазначив, що вивішування білих прапорів було суворо заборонено і жорстко каралося. Мабуть в усіх країнах світу. Версію про вирішальне значення наказу Гіммлера, про вбивство в'язнів концтаборів, піддав сумніву історики Герберт і Майкл Діркс GrillHerbert Diercks, Michael Grill: Die Evakuierung des KZ Neuengamme und die Katastrophe am 3. Mai 1945 in der Lübecker Bucht. Eine Sammelrezension. In: Kriegsende und Befreiung. Bremen 1995, ISBN 3-86108-266-7, S. 175f, бо цей наказ стосувався тільки процесу евакуації. Тобто тільки тоді, коли евакуація була неможлива, в'язні повинні бути вбиті, щоб цивільне населення було захищене від насильства. Що стосується мінімальних поставок палива, то потрібно враховувати несправність головної енергетичної установки принаймні на лайнері «Кап Аркона». Але, при усій слабкості аргументів, ця версія по-суті є найбільш правдоподібною.
2 версія. Живий щит Другу версію відстоює історик Karin OrthKarin Orth: Planungen… In: Detlef Garbe: Häftlinge… ISBN 3-86108-799-5, S. 33—44, котрий заперечує формулювання версії про умисне знищення в'язнів німцями. Він нагадує про необхідність пояснення, найперше, чому до 30 квітня 1945 року вагому частину в'язнів концтаборів з борту суден було перевезено на берег (котрі очевидно потім і склали основну кількість в офіційному списку врятованих). І також той факт, що 3 березня, в день атаки, на суднах, окрім в'язнів, було ще майже 600 осіб охорони, екіпажу і зенітних розрахунків, з котрих вижило тільки 2 особи. Історик Герберт і Майкл Діркс звертає увагу, що кораблі використовувалися тільки як тимчасовий концтабір. І подальші наміри ще не виявленоHerbert Diercks, Michael Grill: Die Evakuierung … in: ISBN 3-86108-266-7, S. 177 Karin Орт розглянувши весь процес евакуації концентраційних таборів і відповідні функції і «конструктивні зусилля», щоб тримати в'язнів концентраційного табору під охороною. «Для будь-яких цілей: зокрема як рабів, які повинні створити неприступну фортецю, як заручників протягом передбачених переговорів із західними державами або для забезпечення виїзду з країни»Karin Orth: Planungen… In: Detlef Garbe: Häftlinge… ISBN 3-86108-799-5, S. 43
3 версія. Вивезення в'язнів у Швецію. В ході попереднього слідства стверджувалося, що командиром концтабору KZ Ноєнгамме оберштурманфюрер СС Павло Вернер Гоппе і гауляйтером Карла Кауфманом, що ув'язнені повинні були бути переправлені до Швеції. Карін Орт вважає, що це твердження є ймовірним і придатним до вивчення як робочу версію, але і не включає можливої її хибності.Karin Orth: Planungen… In: Detlef Garbe: Häftlinge… ISBN 3-86108-799-5, S. 44 Однак, є очевидно, що кораблі через технічні дефекти для такої подорожі були непридатнимиHerbert Diercks, Michael Grill: Die Evakuierung … in: ISBN 3-86108-266-7, S. 175f
Інші обставини
У звіті розслідування обставин потоплення, проведеного у червні 1945 року, англійський офіцер СЗР вказує, що отримав повідомлення від Червоного Хреста 2 травня 1945 про перебування на борту суден військовополоненних, але це не було передано безпосередньо пілотам бомбаодувальників, хоч і було відправлене за призначенням і був час попередити пілотів. Але ця інформація судом, вже наступного дня, була відхилена і не долучена до справи як факт… Пізніше матеріали розслідування були передані у Британський військовий архів, доступ до котрих був закритий на 100 років, тобто до 2045 року.
Потоплений лайнер «Cap Аркона», перебуваючий на території НДР, залишився на мілині в бухті до в 1949 року, з непохороненими тілами загиблих на борту. Пізніше був демонтований й зданий на металобрухт.
Дії британських ВПС