Володимир Євтухович Рожко (, село Краснаволя, Цумань, Ківерцівський район, Волинська область, УРСР — 23 серпня 2018, Луцьк) — український історик, почесний професор ВНУ ім. Лесі Українки, кандидат церковно-історичних наук, дійсний член Інституту дослідів Волині у Вінніпезі.
Біографія Закінчив історичний факультет ВНУ ім. Лесі Українки та Волинську духовну семінарію з відзнаками. Відзначився, як учасник дисидентського руху на Волині в 60—80-х роках минулого століття.
Збирав дисидентський самвидав, популяризував серед однокурсників поетичну спадщину неугодного владі поета Василя Симоненка, за що неодноразово переслідувався за місцем роботи та навчання — наприклад, був усунутий за участю органів держбезпеки та їхньої широко розгалуженої агентури, шляхом ретельно спланованих провокацій, з аспірантури Київського національного університету ім. Т. Шевченка (у 1969 році), а згодом — також з посади наукового співробітника Волинського обласного краєзнавчого музею.
Як згадував Рожко:
"В травні 1973 року на допитах в КДБ м. Луцька, мені, щойно звільненому з праці у Волинському краєзнавчому музеї, оперативники Володимир Чорноморд і сумнозвісний Максим Чигринюк пригадали всі мої «гріхи», серед яких найчільніше місце займали поезії. І «Щоденник» Василя Симоненка".http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/apostol-nashoji-svobody/.
З 1973 р. по 2011 р. був працівником Державного архіву Волинської області, де був затруднений аж до виходу на пенсію.
Починаючи з 1991 р., активно популяризує волинезнавчу спадщину діаспорного Інституту дослідів Волині у Вінніпезі, як його офіційний представник в Україні. За участю Рожка було відкрито філії Інституту при ВДУ (2009 р.), та при Київській православній богословській академії УПЦ-КП, з якою ним провадиться активне наукове співробітництво. Також Володимир Рожко активно залучає громадські організації української діаспори до надання фінансової допомоги духовним навчальним закладам УПЦ-КП.
Наукова та літературна діяльність Автор 27 книг, біля двох тисяч публікацій з історії Української Православної Церкви на Волині. Друкувався в журналах, збірниках, альманахах, газетах України, західного українського світу США, Канади, Великої Британії. Австралії, Польщі, ставши автором не лише наукових праць з історії рідної церкви, нашої землі, але й також новел, поезій, пісень, публіцистики, архівознавчих, краєзнавчих розвідок тощо. Більш повно науковий доробок автора, дослідника волинезнавства, презентує біобібліографічний покажчик «..Ходіть, поки маєте світло», який налічує понад 1200 позицій.
Близько сорока років працює над створенням і поповненням першоджерельної бази Держархіву Волинської області, одночасно, долаючи численні перешкоди, проводить глибокі наукові дослідження з історії Святого Українського Православ'я, рідної церкви, нашої землі.
Дійсний член Інституту Дослідів Волині у Вінніпезі (Канада), його представник в Україні, почесний Професор Волинського національного університету імені Лесі Українки. За заслуги у науково-дослідній праці, відродженні духовності України, Волині та утвердженні Помісної Української церкви нагороджений Святійшим патріархом Філаретом орденом Святого архистратига Михаїла, орденами Святого Володимира III і II ступеня, численними грамотами і подяками найвищої церковної і державної влади України та Волині зокрема.
Науково-викладацька діяльність Володимира Рожка у Волинській духовній семінарії УПЦ-КП розпочалася у 1997 р., коли вчений, ще будучи студентом цього закладу, почав викладати як факультативний предмет курс архівної справи. Штатним викладачем семінарії став у 2005 році за розпорядженням тогочасного ректора прот. Іоанна Нідзельського, а вже у 2006 р. Рожко видав книгу «Волинська духовна семінарія» (Луцьк, 2006).
З 2011 року працює у новноствореній Волинській духовній академії УПЦ-КП як викладач Джерелознавства, Методики самостійної наукової роботи та Історії УПЦ в діаспорі.
У 2017 році книга Володимира Рожка «Високопреосвященний Никанор Абрамович, архієпископ Київський і Чигиринський, митрополит УАПЦ на еміграції» (Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2017) ввійшла до топ-10 рейтингу публікацій України в номінації «Життєпис».
Напрямки наукових досліджень Головними напрямками праць Рожка стали: історичне волинезнавство, релігієзнавство Волині, архівознавство Волині, та історичне краєзнавство. Був одним із організаторів Наукового товариства ім. митрополита Полікарпа при Волинській духовній семінарії УПЦ-КП. Головою Товариства у 1997—1999 рр. був Володимир Трохимович Борщевич, секретарем Товариства — студент семінарії Валентин Бубнюк (нині архієпископ Полтавський Федір); у 1999—2000 рр. його очолював священник УПЦ-КП Собко Віталій Анатолійович, а у 2000—2001 рр. — священник УПЦ-КП Цап Микола Романович. Серед засновників Товариства був також священник УПЦ-КП Бучак Михайло Васильович.
Припинило діяльність Товариство у 2001 р. Видано два числа наукового часопису «Волинський православний вісник» (1998—1999 рр.). Найбільш резонансним було друге число цього видання, в якому, зокрема, Володимир Рожко розповів про участь у придушенні дисидентського руху на Кременеччині колишнього начальника Кременецького районного управління КДБ Петра Житаря, який на той час (1998—1999 рр.) уже очолював Волинське обласне управління Служби безпеки України.
Погляди До жодної політичної партії Рожко ніколи не належав.
Особливістю окремих праць Рожка стало розвінчування агентури КДБ, а також новітніх чекістських стукачів і провокаторів початку 1990-х років, які поступово адаптувалися до реалій незалежної України, забезпечивши збереження за собою високих посад та регалій, незважаючи на крах КПУ та КДБ 1991 року. Такі особи продовжували впродовж "буремних дев’яностих" активно впливати і на громадсько-політичне життя, і на духовне життя України.
Цьому присвячені дві книги: "У пащі диявола" - повністю, та "Високопреосвященний Анатолій Дублянський, митрополит Паризький і Західноєвропейський" - частково. Вони розкривають рівень інкорпорації агентури КДБ у середовище творчої та наукової інтелігенції Волині, зокрема, на прикладі Волинського обласного краєзнавчого музею.
Як правило, керівні та наукові кадри серед творчої інтелігенції підбирали обкоми та райкоми, не без участі КДБ.
Деякі радянські літературознавці та критики у дев’яностих взялися досліджувати минуле українського шістдесятництва, яке до того очорнювали на догоду комуністам, оспівуючи виключно «соцреалізм», а вже у дев’яностих почали возвеличувати шістдесятницький рух в Україні, шукаючи субсидій від діаспори, заводячи вигідні для себе з меркантильної точки зору контакти.
Аналогічно, комуністичні релігієзнавці ставали "церковними істориками", а "розвінчувальники буржуазного націоналізму" з 1990-х років перекваліфіковуються у "дослідників національно-визвольного руху".
Саме такі особи намагалися бути в посткомуністичній Українській державі першими, в абсолютно усіх національно-демократичних та державотворчих процесах, особливо у зовнішньополітичних кампаніях: вони поспішали у країни Заходу, на подані КДБ адреси та імена особисто, листами, дзвінками. Саме у КДБ закріпили за видними емігрантськими діячами культури і літератури, за науково-видавничими установами (наприклад, Українським вільним університетом у Мюнхені), за церковними провідниками в діаспорі (наприклад, митрополитом Анатолієм Дублянським з м. Новий Ульм у Німеччині) своїх перевірених «стукачів» з України, котрим кагебісти дали всі контакти та адреси, щоб їхні агенти після падіння «залізної завіси» заявилися в діаспорі першими в ролі самозваних "патріотів" та «постраждалих від режиму».
Українці в епоху перебудови саме таких «стукачів» бачили у 1989-1990 роках творцями перших в Україні «патріотичних партій», організаторами або кураторами перших «патріотичних мітингів», «будителями» та «будівничими» нової України, і результат цього їхнього «будівництва» донині відчувається в усіх сферах життя країни, але особливо – у духовній сфері, як сумно констатує Рожко.
Праці І потекла сторіками…: могили не можуть мовчати / Ін-т Дослідів Волині: Т-во «Волинь». — Австралія: Спадщина, 1994. — 272 с.. Ієрархи Української Православної Церкви: митрополит Никанор; архієпископ Геннадій. — Луцьк, 1994. — 11 с. Древні святині Полісся: [іст.-краєзн. нарис] / ред. Ф. Г. Мандзюк. — Луцьк: Надстир'я. 1995. — 152 с. Преосвященний єпископ Платон Рівненський. — Луцьк: Ініціал, 1995. — 8 с. Православні монастирі Полісся: [іст.-краєзн. нарис] / ред. Ф. Г. Мандзюк. — Луцьк: Надстир'я, 1996. — 212 с. Православні монастирі Волині [12 −18 ст.]: [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Надстир'я, 1997. — 348 с. Чудотворні ікони Волині і Полісся: [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Медіа, 1998. — 356 с. Православні монастирі глибокого Полісся: [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Медіа, 1999. — 186 с. Православні монастирі Волині і Полісся: [іст.-краєзн. нарис] / ред. С. Деркач. — Луцьк: Медіа, 2000. — 692 с. Нарис історії Української Православної Церкви на Волині (870—2000): [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Медіа, 2001. — 672 с. Духовні православні освітні заклади Волині Х-ХХ ст. : [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Медіа, 2002. — 280 с. Чудотворні ікони Волині і Полісся: [іст.-краєзн. нарис]. — Вид. доповн. і перевид. — Луцьк: Медіа, 2002. — 352 с. Українські православні святі історичної Волині ІХ-ХХ ст. : [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Медіа, 2003. — 223 с. Волинська Духовна семінарія (1796—2004 рр.): іст. нарис. — Луцьк: Медіа, 2004. — 256 с. Українське православне книгописання і книгодрукування на Волині (ХІ-ХХ ст.): (іст.-краєзн. нарис). — Луцьк: Медіа, 2005. — 256 с. Рівненська Духовна семінарія: іст.-краєзн. нарис. — Луцьк. : Медіа, 2006. — 230 с. Українське православне церковне мистецтво Волині (ІХ-ХХ ст.): [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. — 400 с. Відродження Української Православної церкви на Волині (1917—2006 рр.): [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Волин. кн., 2007. — 348 с. Древні святині Полісся: іст.-краєзн. нарис. — 2 вид., доповн. і переробл. — Луцьк: Волин. кн., 2008. — 152 с. Печерні монастирі Волині і Полісся: [іст.-краєзн. нарис] / голов. ред. Д. Головенко. — Луцьк: Волин. кн., 2008. — 256 с. У пащі диявола: іст.-краєн. нарис. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2009. — 116 с. Православні святині історичної Волині: іст.-краєзн. нарис. — Луцьк: Волинська обл. друк., 2009. — 560 с. Новітні мученики святого українського православ'я на історичній Волині (ХХ ст.): [іст.-краєзн. нарис]. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2010. — 436 с. Преосвященний Паїсій, єпископ Савт Бавнд Брукський. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2010. — 160 с. Волинська Духовна семінарія (1796—2011 рр.): іст. нарис. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2011. — 318 с. Дзвони Божих храмів історичної Волині Х-ХХ ст.: [істор.-краєзн. нарис]/ В. Рожко. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2011. — 220 с. Хрести історичної Волині ІХ-ХХ ст. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2012. — 180 с. Тарас Шевченко і Волинь: (до 200-річчя народження Національного Пророка України 1814—2014 рр.). — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2012. — 184 с. З весняних доріг — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2013. — 464 с. Воскові свічки Божих храмів історичної Волині IX—XX ст. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2014. — 148 с. Блаженніший митрополит Полікарп Сікорський: шлях до автокефалії. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2015. — 348 с. Високопреосвященний Анатолій Дублянський, митрополит Паризький і Західноєвропейський. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2016. — 280 с. Високопреосвященний Геннадій Шиприкевич, архієпископ Січеславсткий і Чиказький. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2016. — 164 с. Високопреосвященний Никанор Абрамович, архієпископ Київський і Чигиринський, митрополит УАПЦ на еміграції. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2017. — 316 с. Святиня над берегами Рати, Підраття і Прип'яті. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2017. — 96 с.