Любоми́р Спиридо́нов Ле́вчев (; , Троян, Болгарія — , Софія, Болгарія) — болгарський поет і прозаїк.

Дійсний член Європейської академії мистецтва, науки і культури (Париж, Франція). Удостоєний багатьох міжнародних нагород, зокрема золотої медалі Французької академії за поезію і почесного звання «Лицар поезії» (1985). Член-засновник Європейської академії поезії (Люксембург). Почесний доктор Єльського університету (США). Член Міжнародного літературного фонду (Москва). Батько поета Владимира Левчева і художниці Марти Левчевої. Був одружений з художницею Дорою Боневою.

Біографія Любомир Левчев народився 27 квітня 1935 року в Трояні. 1953 року закінчив гімназію в Софії й вступив на філософсько-історичний факультет Софійського університету. У 1957 році закінчив цей вищий навчальний заклад, здобувши спеціальність «Бібліографія і бібліотекознавство». У шкільні та студентські роки був секретарем комсомольських організацій. 1961 року вступив до Комуністичної партії Болгарії. З 1959 по 1963 рік працював інструктором Центрального комітету Димитровської комуністичної спілки молоді.

В 1961–1971 роках обіймав посаду редактора і головного редактора газети «Литературен фронт»Народни представители в Седмо народно събрание на Народна република България, ДПК «Димитър Благоев», 1977, с. 260. З 1972 по 1975 рік був заступником голови Національної ради Вітчизняного фронту. Згодом став першим заступником голови Комітету культури. Голова Спілки болгарських письменників з 1979 по 1988 роки. Левчев належав до близького оточення Тодора Живкова — так званої мисливської партії, своєрідного неформального дорадчого штабу. Був членом президії Національних зборів Республіки Болгарія, Всесвітньої ради миру та Європейської академії наук і мистецтвНародни представители в девето народно събрание на Народна република България, Изд. Наука и изкуство, 1987, с. 285.

З 1975 по 1979 рік Левчев був першим заступником міністра культури Народної Республіки Болгарії. Голова Спілки болгарських письменників у 1979-1988 роках. Був депутатом Народних зборів Болгарії VI i VII скликань. Належав до членів Центрального комітету Болгарської комуністичної партії.

Любомир Левчев працював на радіо «Софія». З 1991 був власник і головний редактор міжнародного видавничого дому «Орфей», що публікує збірки поезії й видає однойменний журнал.

Любомир Левчев опублікував свою першу збірку поезій «Зорі — мої» у 1957 році. Загалом за кордоном вийшло 58 його перекладених книжок у 36 країнах. Автор трьох романів і сценаріїв фільмів «Мовчазні шляхи», «Загибель Александра Великого», «Солодке і гірке».

До сімдесятиліття поета вийшло у світ зібрання його творів у семи томах.

Твори

Поезія «Звездите са мои. Стихотворения» (1957) — «Зірки — мої» «Завинаги. Стихотворения» (1960) — «Назавжди» «Позиция. Стихотворения» (1962) — «Позиція» «Но преди да остарея. Стихотворения» (1964) — «Перш ніж постаріюся» «Пристрастия. Стихотворения» (1966) — «Пристрасті» «Обсерватория. Стихотворения» (1967) — «Обсерваторія» «Рецитал. Стихотворения» (1968) — «Сольний концерт» «Стрелбище. Стихотворения» (1971, 1974) — «Стрільбище» «Дневник за изгаряне. Стихотворения» (1973, 1975) — «Щоденник на спалення» «Звездопът. Поеми» (1973) — «Зірковий шлях» «Свобода. Стихове» (1974) — «Свобода» «Самосъд. Стихотворения из десет книги» (1975) — «Самосуд» «Изход. Стихове» (1976) — «Вихід» «Поздрав към огъня. Стихове» (1976, 1978) — «Вітання до вогню» «Откъс. Стихове» (1980) — «Уривок» «Заклинания. Стихотворения» (1981) — «Заклинання» «Лък. Стихотворения» (1983) — «Лук» «Самосъд'83. Стихотворения из четиринадесет книги» (1983) — «Самосуд-83. Вірші з чотирнадцяти книжок» «Работническа кръв. Стихотворения» (1984) — «Робітнича кров» «Бавен марш и други стихотворения» (1984) — «Повільний марш та інші вірші» «Метроном. Стихове» (1986) — «Метроном» «Седмата смърт. Стихове» (1989) — Сьома смерть"" «Отвъд. Стихотворения» (1994) — «По той бік» «Небесен срив. Стихотворения» (1996) — «Небесне скинення» «Пръстен от пръст» (1999) — «Перстень з праху» «Селена» (2001) — «Селена» «Вечерен акт» (2003)Анахіт Хачикян, Міні-репортаж із прем'єри "Вечірнього акту. «Култура», 21.03.2003  — «Вечірній акт» «Пепел от светлина» (2005) — «Попіл світла» «Окончания» (2006) — «Закінчення» «Кон със зелени крила» (2009) — «Кінь із зеленими крилами» «Капризната игра на времената» (2010) — «Примхлива забава часів» «Седемдесет и седем стихотворения» (2012) — «Сімдесят і сім віршів» «В невидимата кула» (2014)Марин Бодаков, «Ходене по буквите» , в. «Култура», № 6 (2755), 14.012.2014 «Самосън» (2017) — «Самосон»

На слова Левчева покладено пісні «Щоб я тебе прагнув» («Да те жадувам», рок-група «Сигнал») і «Після кохання» («След любов», композитор Александр Йосифов; ввійшла до альбому «Борис Гуджунов '78»).

Проза, есеї, мемуари «Поетическото изкуство» (1986) — «Поетичне мистецтво» «Убий българина». Роман (1988) — «Убий болгарина» «Ти си следващият» — роман (2001) — «Ти наступний» «Размисли за орфизма» — «Роздуми про орфізм» «Писма от Ада. Есета». София: Стандарт, 2008, 262 с. — «Листи з Пекла» «Панихида за мъртвото време» (2011)«Самотата е работилницата на поета» , інтерв'ю Валерія Велева. «Стандарт», 26 вересня 2011,«Нито вълк, нито брат. Човек за човека е българин» , інтерв'ю Пенчо Ковачева. «24 часа», 19 листопада 2011,Аглика Георгиева, "Левчев се изповядва в «Панихида на мъртвото време» . «Новинар», 26 вересня 2011 — «Панахида по мертвому часі»

Нагороди

Міжнародні Золота медаль за поезію від Французької академії, звання «Лицар поезії» (1985) Медаль Асоціації венесуельських письменників (1985) Премія імені Мате Залки (Росія, 1986); Премія імені Бориса Полевого (Росія, 1986); Велика премія від та Сорбонни (1989); Світова премія за містичну поезію «Фернандо Рієло»The Fernando Rielo World Prize for Mystical Poetry, Thirty-First Annual Award — Rules (1993) Орден «За заслуги» III ступеня (1997, Україна) — «за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-болгарських відносин, популяризацію української літератури в Республіці Болгарія» Орден імені Володимира Маяковського, заснований Спілкою письменників у Євразії та Спілкою письменників і перекладачів Росії"Левчев с орден «Маяковски» , plovdiv-online.com, 31.07.2009 (2009) Літературно-громадська премія «Хай завжди світиш» (2009) Премія «Золотий вінець», (2010) Літературна премія імені Вільяма Мередіта (США, 2013)

Болгарські Димитровська премія (1972) Звання народного діяча мистецтва і культуриУказ № 800 від 23.05.1977. Обн. ДВ. бр. 43 від 03.06.1977 (1977) Національна літературна премія Пеньо Пенева (1984)"Лауреати на Националната литературна награда «Пеньо Пенев» , сайт на Дом-музей «Пеньо Пенев» в Димитровград Почесний докторат Університету бібліотекознавства й інформаційних технологій (2005)Почетни доктори на Бургаския свободен университет , сайт УніБІТ, 17.05.2005 З нагоди 70-ліття у 2006 році президент Георгій Пирванов нагородив Любомира Левчева орденом Орден «Стара планіна» I ступеня за «особливо великі заслуги перед Болгарією, за розвиток і популяризування болгарського мистецтва і культури»http://www.president.bg/news.php?id=2390&st=0 «Президентът връчи ордени на Любомир Левчев, Недялко Йорданов и Александър Морфов». Президентський сайт, 01.03.2006 Почесний докторат Бургаського вільного університету (протокол № 3 від 12.05.2006)Веселин Максимов, Любомир Левчев — Доктор хонорис кауза на БСУ , Дарик Бургас, 05.12.2006 У 2008 році Любомир Левчев одержав національну премію імені Христо Данова за всю творчість загаломЛауреати на националната награда Христо Г. Данов 2008 , сайт міністерства культури Болгарії, 14 червня 2008 року Почесне громадянство міста Смолян (2010)«Любомир Левчев стана почетен гражданин на Смолян» , smolyandnes.com, 21 май 2010 г.«Любомир Левчев — почетен гражданин на Смолян» , в. «24 часа», 22 май 2010 г. Національна літературна премія Івана Вазова (2013) Медаль імені Івана Вазова від Спілки болгарських письменників (2014)Рекорден брой награди раздаде СБП , Преса Дейли. Почесне громадянство міста Софія (2015)Решение № 243 по т. 49, обявено на 29.04.2015 , сайт на Столична общинаДневен ред на заседанието на Столичния общински съвет, проведено на 23 април 2015 г. , сайт на Столична община

Переклади українською «Повільний марш» — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2019. Збірка поезій. Переклав Віктор Мельник

Зовнішні зв'язки

Любомир Левчев, Вірші . «Пламък», № 1&2 від 2002 року Вірші та поеми Любомира Левчева на сайті LiterNet Любомир Левчев, Вірші. «Европа 2001» Любомир Левчев, «Човекът на многото книги» (По темата «Книгите на моя живот» — Любомир Левчев). «Жената днес» Константин Еленков, «Поетът няма тайни от читателя» , в. «Дума», 28 юни 2005 «Любомир Левчев: Хората се страхуват най-вече от неизвестността (Поезията е по-скоро заболяване, а не оздравяване, смята поетът на прага на 70-годишнината си)» , інтерв'ю Марії Мітевої, «Сега», 27 квітня 2005 року «Поетът на 75 г.», блок містить дві статті: «Істини для Любомира Левчева» (Дончо Цончев); «Для кращого коваля» (Тома Марков), а також новий вірш Левчева. «Труд», 26 квітня 2010 року Георгій Марков, «Писмо до Любомир Левчев — поет» , сайт LiterNet, 10 вересня 2006, № 9 (82) Виконання пісні «Щоб я тебе прагнув»

Примітки