Мечник великий литовський — державна посада у Великому князівству Литовському наприкінці 15-го — на початку 18-го століть. Створена на подобу Великого мечника коронного.
На святкових заходах великий мечник литовський ніс попереду з лівого боку князя оголений меч, як символ військової влади. Під час поховань опускав меч додолу, а в рукоятку вставляв свічку. Мечник кидав меч перед вівтарем, або ламав його, коли монарх був останнім з роду.
Аналогічно існувала посада мечника повітового.
Великі мечники литовськіUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, ss. 97—100. Войцех Івашкович (?—1496—1499—?) Януш Станкович Костевич (1505—1508) (1509—1510) Юрій Миколайович Єдко (Єдкович, 1514—1529—?1534) Миколай Петрович Олехнович (Кухмістрович, Дорогостайський, 1539—1547) Щенсний Венлавович Сирутович (Сируць, 1550—1567) Дмитро Йосипович Халецький (1579—1588) (1589—1615) Миколай Криштоф Халецький (1615—1650) (1650—1679) Шимон Кароль Огінський (1679—1683, 1687—1694) (1683—1687) (1695—1703) (1703—1706) Александр Пшездзецький (1707—1709), номінований Станіславом Лещинським Зиґмунт Білевич (1707—1708/1709), номінований за сприяння Вишневецьких Миколай Фаустин Радзивілл (1710, 1711—1729) (1729—1730) Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша (1730—1734) Януш Александр Санґушко (1735—1750) (1750—1752) Ка́роль Стані́слав Радзиві́лл на прізвисько «Пане Коханку» (1752—1762) (1762—1771) Міхал Ієронім Радзивілл (1771—1775) Ієронім Януш Санґушко (1775) Александр Мацей Оссолінський (1775—1789) Міхал Клеофас Огінський (1789—1793) (1794)
Примітки