Бергіш-Гладбах () — місто в Німеччині, у землі Північний Рейн-Вестфалія. Знаходиться на протилежному від Кельна берегу річки Рейн, приблизно за 10 кілометрів на схід від нього.
Населення — близько жителів (2012). Бергіш-Гладбах, однак, належить до найменших «великих» міст землі Північний Рейн-Вестфалія. У своєму сучасному статусі місто виникло 1 січня 1975 р. в рамках районної реформи землі Північний Рейн-Вестфалія, коли старе місто Бергіш-Гладбах разом із містом Абенсберг і місцевістю Шільдген, яка тоді належала громаді Оденталь, було об'єднано у нове місто Бергіш-Гладбах (див. § 2 Кельнського Закону). Таке злиття стало передумовою того, що кількість жителів міста у 1977 перетнула позначку 100.000.
До початку XX століття на території міста видобувалася залізна руда. Місцевий ресторан Vendome визнаний у 2011 році одним з 25 найкращих ресторанів світу (21-е місце за версією британського спеціалізованого журналу «Ресторан».
У місті розташована приватна любительська Обсерваторія Бергіш-Гладбах, у якій було відкрито близько 400 астероїдів.
Географія
Географія Бергіш-Гладбах розташований близько 10 кілометрів на схід від річки Рейн на гористій західній межі нижньорейнського заливу. Із заходу місто межує із Кельном. Найвищою точкою міської території є Драйшпрінген (♁50° 58′ N, 7° 13′ O) 267,3 м над середнім рівнем моря (абсолютним нулем топографічної карти), у той час, як найнижча точка розташована на захід від Рефрату на очисній станції Бенінгсфельд — 51,2 м над середнім рівнем моря. Найбільша протяжність території міста становить 12 км у північно-південному напрямку та 14 км у західно-східній площині.
Сусідні адміністративно-територіальні одиниці Такі міста й поселення межують із містом Бергіш-Гладбах (перелік здійснюється за рухом годинникової стрілки, починаючи з півночі): Оденталь, Кюртен, Оверат та Ресрат (усі в землі Північний Рейн-Вестфалія), а також Кельн та Леверкузен (обидва міста не входять до складу району).
Поділ міста Місто Бергіш-Гладбах не поділяється на міські райони із окремими районними представництвами. З метою зручності місто поділене на шість міських округів, які є пронумерованими по ходу їх розташування та підрозділяються на менші райони, що мають власні назви. Дані райони також часто позначаються як частини міста. Зазвичай мова йде про назви для колись менших поселень, із яких розвинулося сьогоднішнє місто чи про райони новобудов, назви яких дозволяють краще орієнтуватися на місцевості із плином часу. Район Бернсберг із усіма районами до 1975 року був незалежним містом. Район Шільдген до 1975 року належав до общини Оденталь.
Історія
Старе місто Бергіш-Гладбах вперше згадується в документах у 1271 році як Глядебаг (Gladebag). Пізніше дана місцевість стала центром окремого району, що об'єднав у собі багато населених пунктів. Район належав графству Берг та управлявся амтманом (окружним начальником) із м. Порц. У 1806 даний регіон перейшов до складу володінь Франції, пізніше у 1808 приєднався до Великого герцогства Берг, а у 1815 році став частиною Пруссії. В рамках Прусської Імперії ця територія спершу відійшла до провінції Юліх-Клеве-Берг, а у 1822 році — до Рейнської провінції Пруссії. Будучи частиною Пруссії, вказані поселення належали також до району Мюльгайм-на-Рейні.
У 1848 році на поштовому штемпелі вперше згадується варіант назви міста з додатком Бергіш, після чого впродовж 19 століття така назва починає згадуватися все частіше. У 1856 Бергіш-Гладбах здобуває правовий статус міста. Молоде місто нараховувало близько 5000 жителів. З 1863 року місто одержало офіційну назву Бергіш-Гладбах, аби його не плутали з іншим Гладбахом, що став носити ім'я Менхенгладбах.
Після того, як у 1914 році місто Мюльгайм-на-Рейні було інтегровано у місто Кельн, із району Мюльгайм, що зостався нічийним, та району Віпперфюрт у 1932 році сформовано район Райніш-Бергішер. Місто Бергіш-Гладбах стало адміністративним центром району. Друга Світова Війна пощадила Бергіш-Гладбах та прилеглі території, оскільки їх не було значною мірою зруйновано. 1 січня 1975 року в ході Районної реформи Бергіш-Гладбах та Бенсберг об'єднано у єдине місто Бергіш-Гладбах, за винятком східного району Шільдген. Місто і надалі залишалося адміністративним центром зростаючого району Райніш-Бергішер. Кількома роками пізніше (1977 р.) чисельність населення Бергіш-Гладбах перетнула позначку у понад сто тисяч жителів, що надало місту статусу «великого».
Із об'єднанням двох міст Бергіш-Гладбах та Бенсберг у одне нове у 1975 році виникла необхідність у організації нових структур. Було прийнято рішення здійснити адміністративний поділ відповідно до житлових кварталів. Такий поділ не збігався з раніше прийнятним розмежуванням території переповненого жителями міста. Для прикладу, кожне із міст мало свій центр, який більше не було сенсу так називати. Новий житловий квартал Бенсберг, разом із своїм центром, зберіг за собою старе ім'я. «Центр» старого міста Бергіш-Гладбах отримав назву Гладбах. Така зміна, однак, призвела до непорозумінь, не усім було зрозуміло що саме тепер мається на увазі. Таким чином, 12 січня 1999 року міською радою Бергіш-Гладбах прийнято рішення про те, що назва Бергіш-Гладбах повинна бути застосована до всієї території міста. Кварталу Гладбах міською радою присвоєно назву Центр міста. Цей квартал насправді не містить справжнього «центру», тільки площу Конрада Аденауера. Даний квартал є дуже великим за площею і частково поглинув райони інших колишніх частин міста. Для прикладу, колишній район міста Гронау спершу належав до «Дрішер Кройц». В рамках нового поділу Гронау віднесено до Бандаму. Територію, що знаходилася між цими двома районами, та Гронауерський паб (Gronauer Wirtshaus) прийнято рішення вважати центром міста. Навіть паркове поселення Гронауервальд за новим поділом належало до Хфйдкемп. Такий перелік можна і далі продовжувати.
Міський архів Бергіш-Гладбаху містить усю інформацію про такі зміни у житті міст Бергіш-Гладбах (старе та нове місто) та Бенсберг, їхніх кварталів та адміністративно-територіальних одиниць-попередників. Інформація є доступною для широкого загалу. Розташований у центрі міста міський архів пропонує також цілу серію книг, що розповідають історію міста.
Релігія
Район теперішнього великого міста Бергіш-Гладбах спершу належав до архієпископства міста Кельн, а отже до архідияконату старшого пастора Св. Куніберта, деканатство Дойтс. Найстарішою прихожанською церквою міського округу була церква Св. Климента у м. Паффрат. До парафії церкви Св. Климента пізніше приєднується Гладбах і Санд, а у 19 та 20 столітті і Гебборн у 1912 р. та Гронау у 1926 р. Із 1827 року увесь католицький церковний прихід підпадає під деканство району Мюльгайм-на-Рейні. У 1896 році Бензберг стає столицею деканства. Станом на сьогоднішній день церковний прихід міста підпадає під парафію деканства Бергіш-Гладбах.
Сьогоднішні католицькі церкви міста включають церкву Св. Лаврентія (центр міста), церкву Св. Марін (Гронау), церкву Богоявлення (Гебборн), церкву Св. Конрада (Ханд), церкву Св. Іосипа (Хайдкамп), церкву Св. Климента (Паффрат), церкву Св. Северина (Санд), церкву Серця Ісуса (Шільдген), церкву Св. Іоана Хрестителя (Херренструнден), церкву Св. Миколая (Бенсберг), церкву Св. Марії Терезії (Франкенфорст), церкву Св. Антонія Великого (Херкенрат), церкву Св. Йосипа (Мойтцфельд), церкву Св. Єлизавети (Рефрат) та церкву Св. Іоана Хрестителя (Рефрат).
У 1582 році у м. Бергіш-Гладбах розпочинається реформаційний рух. До 1589 року вони належали до синоду Бергіш. Із 1610 р. по 1621 р. у містах Бергіш-Гладбах та Бенсберг головував настоятель із реформаційними поглядами. Члени громади покинули церкву Бенсберга. Однак амтман (окружний начальник) Бергішу у 1618 р. повертає церкву католикам, після чого графство Берг знову навертається до католицизму. У подальшому територія залишається католицькою із подальшими проявами протестантизму. До 1638 року у Бенсбергу створено ще одну «таємну» общину, що поширила свою діяльність у межах усієї території Мюльгайм-на-Рейні.
У 1775 власник компанії із паперового виробництва, Ѓайнріх Шнабель (Heinrich Schnabel) заснував у місті Бергіш-Гладбах іще одну реформаційну общину, яка у 1776 році створила власну церкву, сьогоднішню церкву Милості Божої. Дана община належала до дюсельдорфського класу. У той же час виникає лютеранська община. Злиття цих двох общин відбулося у 1817 р. та мало як результат утворення євангелістської общини. Після утворення Прусської Імперії, до якої належали дані території, об'єднання реформістів та лютеранців призвело до створення Євангелістської церкви Королівства Пруссія. Члени общини Бергіш-Гладбах у той час належали до мюльгаймського синоду, а отже до мюльгаймського класу і пізніше увійшли до благочиння м. Кельн в рамках рейнської провінційної церкви, із якої виникла теперішня Євангелістська церква Рейнської області. У 19 столітті у Бенсбергу знову придушено хвилю протестантизму. Усі богослужіння відбувалися у замку Бенсберг. Служба проводилася священиками із Бергіш-Гладбаху. У 1937/38 роках общині вдалося створити власну церкву. Після поділу кельнської регіональної церкви у 1964 р. церковні громади міста Бергіш-Гладбах до кельнсько-праворейнської церкви євангелістської общини м. Кельн Рейнської області.
До сучасних євангелістських церкв міста належать: церква Милості Божої, церква святого духа, церква миру господнього, церква Святого Джерела та церква святого Андрія (Andreaskirche) (усі у м. Бергіш-Гладбах), а також євангелістська церква Бенсберг.
Крім двох основних конфесій, у місті функціонують євангелістська вільна община (баптисти, братський рух), адвентисти сьомого дня, ново апостольська церква та вільна євангелістська громада. До ювілею — 150-річчя міста — у 2006 році видано документ «Розвиток релігійних общин у Бергіш-Гладбаху від 1945 року по сьогоднішній день».
45,9 % жителів належать до римо-католицької церкви, 21,2 % із них євангелісти і близько 33 % представники інших релігій (мусульмани, алевіти, багаї, юдеї, тощо) чи люди, що не належать до жодної із конфесій.
Населення У 1895 році у Бергіш-Гладбаху проживало 10 000 мешканців, до 1933 р. ця кількість подвоїлась і становила вже 20 000. До 1960-го знову відбулося подвоєння числа жителів міста — 40 000. 1 січня 1975 року Бергіш-Гладбах (51 771 мешканець 1974), найбільша частина міста Бенсберг (47 209 мешканців 1974) і адміністративний район Шільдген селища Оденталь об'єдналися в нове місто Бергіш-Гладбах. У 1977 році число мешканців Бергіш-Гладбаху перевищило 100 000, внаслідок чого місто віднесено до так званих «великих міст».
Таблиця з німецької статті показує кількість жителів відповідно до територіального складу. До 1810 року йшлося переважно про оцінювання, далі — про результати перепису населення (¹) або про офіційні дані відповідних статистичних відомств. Відомості, починаючи з 1871 р., стосувалися «місцевого населення», з 1925 р. — наявного населення, а з 1987-го — «населення в місцях переважного проживання». До 1871 року кількість мешканців встановлювалася за допомогою різноманітних методів обліку.
Політика