Сидорчук Василь Іванович (5 лютого 1937, с. Сущанка, Житомирська область, СРСР — 2 липня 2005, м. Київ, Україна) — український художник-графік, плакатист, меценат. Член Національної спілки художників України.
Працював у напрямах соціалістичного реалізму, християнського сакрального мистецтва та національного традиціоналізму. У радянський період створював політичні та соціальні плакати в дусі офіційної ідеології, поєднуючи при цьому авторське художнє бачення. З 1990-х років зосередився на відродженні українського іконопису та церковного мистецтва, звертаючись до візантійської та барокової спадщини.
З життєпису
1952—1955 — навчався в Київському художньому училищі, згодом закінчив Київський державний художній інститут.
З 1973 року — учасник республіканських, всесоюзних виставок і конкурсів плаката, а також іноземних та міжнародних (у Варшаві, Нью-Йорку, Гавані та ін.). На міжнародний конкурс «За мир, гуманізм, проти загрози ядерної війни» (1984) представив плакат «Перекуємо!».
У 1981 році плакат Василя Сидорчука був обраний національною роботою від Української РСР для участі у Міжнародному конкурсі плакатів з роззброєння. Конкурс відбувся у вересні 1981 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку та передував Другій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння у 1982 році.
Плакат «Радянська армія — захисник миру», виконаний гуашшю на папері, зберігається у фондах Державного історико-культурного заповідника міста Острога.
Очолював Патріаршу добродійну фундацію — місійне товариство Патріарха Володимира Української православної церкви Київського патріархату.
Проживав у Києві на вулиці Мічуріна (з 2023 року — Ломаківська) у будинку №4Довідник членів Спілки художників України (1998 рік). Похований 5 липня 2005 року у рідному селі.
Родина Дружина з 1960 року: Сидорчук Валентина Павлівна (1937—2015), до шлюбу — Подопригора, син — Геннадій (1962—2010), онук — Кирило (1990 р.н.).
Примітки
Джерела
Посилання «Радянська армія — захисник миру» в електронному каталозі Острозького заповідника Каталог «Український друкований плакат 1965—1985 років» на сайті НБУВ