Гомерівський епос включає дві епічні поеми «Іліаду» та «Одіссею», авторство яких приписується Гомеру. Ці твори унікальні своєю щільною організацією навколо однієї головної теми: «Іліада» — навколо гніву Ахіллеса, «Одіссея» — навколо повернення Одіссея додому. «Іліада» та «Одіссея» пильно зосереджуються на ролі окремої людини в суспільстві.

Мова Створюючи «Іліаду» та «Одіссею», Гомер вміло та гнучко використовував різні норми епічного стилю. Мова цих творів є сумішшю діалектів давньогрецької, які не використовувалася в розмовному спілкуванні, але забезпечує метрично зручні слова. Композиції допомагають епітети, що застосовуються до божеств, людей та предметів. Вони не лише задовольняють метричні вимоги, але й підкреслюють незмінну природу світу, в якому діють герої. Так, кораблі «швидкі», навіть коли стоять на місці, а Одіссей «багатостраждальний» вже в «Іліаді». Часто повторювані традиційні сцени, такі як озброєння до битви та жертвопринесення богам, мають постійний порядок елементів, указуючи, що все розвиваються належним чином. Це робить більш виразними такі події, як хаотичні лютування Ахіллеса.

Картина світу Гомерівського епосу За Гомерової доби основою правових, моральних взаємин були стародавні звичаї та перекази. Вони відображені в епосі як метаморфози, стосунки між людством та богами (наприклад, шлюби, договори, намагання помститися). Духовність людини розумілася продовження одухотвореності прирооди (анімізм). Стародавній грек був впевненим у тому, що він пов‘язаний невидимим зв'язками зі світом загального: спочатку – з природою, богами, фатумом; пізніше – з громадою. Його зв‘язок з цілісністю здійснювався через магію, ритуали, жертвопринесення, допомогу оракулів чи жерців. Звідси впевненість давніх греків у можливості впливати на світовий порядок чи поведінку родових богів. Головним способом здійснення цього зв‘язку був монолог (мова, звернена до сил природи, богів): прохання, питання, дорікання тощо. З цим пов‘язане мистецтво риторики задля переконання невидимих сил. Епос Гомера містить докази існування вже у ті часи судового, політичного (мобілізаційного) красномовства, зокрема інвективи (наприклад, гнівна промова Ахіллеса проти Агамемнона).

Спорідненість між богами та людьми для греків вбачалася у тілесності, з тією відмінністю, що в богів тіло безсмертне. Спільним тілом людей, богів, природи був упорядкований світ, Космос: вічний, живий, тілесний, гармонійний.

Таке світосприйняття зумовило головні особливості Гомерівського епосу: героїчне розумілося як звеличення зв‘язку людини з загальним, з космосом у всьому розмаїтті цього зв‘язку. Гомер звеличував богів, героїв, царів, родинні зв‘язки між людьми і богами, завдяки яким народжувалися герої;

чудове сприймалося як результат використання магії, промов до богів; комізм як прояв несподіваного у відносинах; натуралізм як прояв спрямованості до земних радощів.

Сюжети «Іліада» та «Одіссея» сюжетно поєднані та перетікають одна в іншу.

Дія «Іліади» охоплює 53 дні останнього року 10-ирічної облоги Трої. Гомер лише вставляє посилання на попередні події. Серед них викрадення грецької принцеси Єлени троянським принцом Парісом. Найкращий грецький воїн Ахіллес, у відповідь на образу Агамемноном (той забрав його коханку-полонянку Брісеїду), складає зброю та відмовляється воювати. Як наслідок Патрокл, найближчий супутник Ахіллеса, гине від рук троянського героя Гектора. Це спонукає Ахіллеса повернутися до бою. Однак тепер він бореться не за греків, а задля особистої помсти за Патрокла. Він впадає в шаленство, убиває Гектора і глумиться з його тіла, поки не втручаються боги. Вони переконують Ахіллеса повернути тіло Гектора старому царю Пріаму. Поема закінчується плачем за Гектором.

«Одіссея» розповідає історію повернення Одіссея до своєї дружини Пенелопи та сина Телемаха на острів Ітака після 10-ти років облоги Трої та перемоги греків. Це єдина збережена історія про пригоди грецьких героїв, що поверталися додому після Троянської війни. Саме повернення Одіссея тривало 10 років, але, використовуючи прийом з «Іліади», Гомер стискає часові рамки «Одіссеї» до 40-а днів на десятому році подорожі, роблячи екскурси в минуле. З розповіді Одіссея стає відомо про відплиття від Трої, пригоди екіпажу його корабля на різних островах і країнах, включаючи реалістичні (кікони, феаки) та фантастичні (лотофаги, сирени, кіклопи, лестригони) описи. Переодягнений, він повертається врешті-решт додому, доводить, що він справді Одіссей і возз'єднується з Пенелопою.

Примітки

Література Ковбасено Юрій Іванович. Антична література», Київ, 2012.

Посилання

EBSCO Knowledge AdvantageTM: Homer