Василь Корнилович Ульріх ( (повне ім'я: Вільгельм Отто Корнеліус Олександр Ульріх), 1810–1891) — Естляндський губернатор, генерал від інфантерії.

Біографія Василь КорниловичУ списках по старшинству вказувався по батькові «Корнилович», тоді як його старший брат Ромео користувався варіантом «Корнильєвич» (Корнілієвич). Ульріх народився 19 жовтня 1810 року в старовинній дворянській родині і був сином капітана Корнелія Едуарда Ульріха. Здобувши освіту в Головному інженерному училищі (1829 рік) і Офіцерських класах цього училища (1831 рік), спочатку служив в інженерних військах (в офіцери проведений 6 грудня 1829), а потім у Генеральному штабіУ Імператорської військової академії не навчався..

За відмінність в Угорській компанії 1849 був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість». У 1845 році проведений в підполковники, 9 червня 1849 року — в полковники, а в наступному році нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня за 25 років бездоганну службу в офіцерських чинах.

На 1852 рік помічник начальника тріангуляції Царства Польського. У 1855–1858 роках обіймав посаду інспектора межування казенних земель в Департаменті сільського господарства Міністерства державного майна та 26 серпня 1856 року в день коронації Олександра II був переведений в генерал-майор і зі старшинством по маніфесту 18 лютого 1762 року (згодом встановлено з 7 квітня 1857 року).

27 грудня 1858 призначений виконуючим обов'язки Естляндського цивільного губернатора, 23 червня 1859 затверджений у займаній посаді. Залишався на посту губернатора до 1868 року (у 1865 році з найменування посади виключено слово «цивільний») і 30 серпня 1864 року був проведений в генерал-лейтенанти. 10 жовтня 1868 звільнений з посади губернатора з зарахуванням до Міністерству внутрішніх справ і залишився в Генеральному штабі; в 1885 році переведено в запас.

В остаточну відставку 79-річний Ульріх вийшов тільки 29 червня 1890 року, коли Найвищим наказом про чини військових був переведений в генерали від інфантерії зі звільненням від служби з мундиром і пенсією. Рік потому, 16 жовтня 1891 року, він помер, не доживши 3 днів до 81-річчя.

Старший брат Василя Корниловича інженер-генерал Ромео Корнільевіч Ульріх був комендантом Брест-Литовської фортеці і Варшавської Олександрівської цитаделі.

Нагороди Ульріх мав відзнаку за L років бездоганну службу (1884 рік) і був нагороджений багатьма орденами, в їх числі:

Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1833 рік) Орден Святої Анни 3-го ступеня з бантом (1843 рік) Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом (1846 рік) Орден Святої Анни 2-го ступеня (1848 рік; Імператорська корона до цього ордену завітала в 1849 році) Золота шпага з написом «За хоробрість» (1 жовтня 1849 року) Орден Святого Георгія 4-го ступеня (26 листопада 1850 року, № 8402 по Кавалерський списку Григоровича — Степанова) Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1851 рік) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1860 рік) Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (1867 рік)

Іноземні: Австрійський командорський хрест ордена Леопольда (1851 рік) Прусський орден Червоного орла 2-го ступеня (1854 рік)

Примітки

Посилання Волков С. В. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Т. 2. Л — Я. — М., 2009. — С. 618–619. — ISBN 978-5-9524-4167-5 Губернії Російської імперії. Історія та керівники. 1708–1917. — М., 2003. — С. 333. — ISBN 5-8129-0071-X Ісмаїлов Е. Е. Золота зброя з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788–1913. — М., 2007. — С. 225. Список полковникам по старшинству. Виправлено по 17 лютого 1856 року. — СПб., 1856. — С. 109. Список генералам за старшинством. 1857 рік. — СПб., 1857. — С. 515. Те ж. Виправлено по 1 січня 1885 року. — СПб., 1885. — С.