Александер Адольф Август Карл фон Лінзінген (), 10 лютого 1850, Гільдесгайм — 5 червня 1935, Ганновер) — німецький воєначальник, генерал-полковник Прусської армії.
Життєпис
У 1868 році вступив в 17-й піхотний полк, лейтенант (1869). Учасник франко-прусської війни 1870—1871. З 1883 року командир роти, з 1888 року ад'ютант 31-ї дивізії. З 1889 року майор 8-го лейб-гренадерського полку й ад'ютант XIV армійського корпуса. З 1890 року командир батальйону 76-го піхотного полку, з 1897 — 4-го гренадерського полку, з 1901 року — 81-ї піхотної бригади, з 1905 — 27-ї Вюртемберзької дивізії, з 1 вересня 1909 — II армійського корпусу (3-тя й 4-та піхотні дивізії).
На чолі корпусу вступив у війну на Заході в складі 1-й армії генерала фон Клюка. Брав участь у битві на Марні. З 11 січня 1910 року — командувач Південною армією, що складалася з німецьких частин, відправлену на допомогу австрійцям у битві в Карпатах. 14 травня 1915 року нагороджений орденом Pour le Mérite, а вже 3 липня одержав до нього дубові гілки.
З 5 липня 1915 року командувач Бузькою армією й, одночасно, з 18 вересня 1915 року головнокомандувач групою армій «Лінзінген» у Південній Польщі. Здобув перемогу на Бузі влітку 1915 року. Наприкінці травня 1916 року під керівництвом Лінзінгена в районі Ковеля створене ударне угруповання, завданням якого було зупинити наступ російського південно-західного фронту.
Разом з декількома австро-угорськими дивізіями ці з'єднання утворювали змішану «Імператорську Німецьку Південну армію» (Kaiserliche Deutsche Südarmee) під командуванням генерала піхоти Олександра фон Лінзінгена, видатного полководця Другого рейха, і «особливо завбачливого й діяльного начальника», за оцінкою генерала Еріха Людендорфа, що очолював на той час штаб Південної армії, який було розташовано в Мукачевому.
2 липня 1916 отримав звання Почесного громадянина Мукачевого за охорону міста у роки Першої світової війни.
У лютому 1918 року, маючи понад 20 піхотних й понад 5 кавалерійських дивізій, розгорнув наступ в напрямку лінії Київ — Полтава — Одеса. З 31 березня 1918 року головнокомандувач у Бранденбурзі й губернатор Берліна. 8 листопада 1918 року вийшов у відставку. Помер у 1935 році.
Звання
Фенріх портупеї (10 листопада 1868) Другий лейтенант (13 жовтня 1869) Перший лейтенант (27 вересня 1877) Гауптман (21 листопада 1882) Майор (21 вересня 1889) Оберстлейтенант (18 червня 1895) Оберст (18 листопада 1897) Генерал-майор (16 червня 1901) Генерал-лейтенант (22 квітня 1905) Генерал піхоти (1 вересня 1909) Генерал-полковник (7 квітня 1918)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу із застібками «25» і «1914» Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 із шістьма застібками Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з дубовлим листям Орден Альбрехта Ведмедя, командорський хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті Орден Грифона, великий командорський хрест Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден Меча, великий хрест (Швеція) Залізний хрест 1-го класу Pour le Mérite з дубовим листям орден (14 травня 1915) дубове листя (3 липня 1915) Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (21 липня 1915) Військовий орден Святого Генріха, командорський хрест 2-го класу (24 жовтня 1916) Орден Чорного орла (27 січня 1917) Орден Червоного орла, великий хрест з мечами (27 січня 1917)
Примітки
Література Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — .: АСТ, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-06895-1
Посилання
Лінзінген на сайті The Prussian Machine.