Ге́нріх Латві́йський (; ; — ) — німецький католицький священник, місіонер, історик. Автор «Хроніки Лівонії».
Народився біля Магдебурга. Виховувався в монастирі августинців Зегеберг на горі Сеге в Голштейні. 1205 року юнаком потрапив до Риги та згодом розпочав місіонерську діяльність у Лівонії. 1208 року прийняв сан священника від єпископа Альберта фон Буксгеведена. Отримав парафію в Папендорфі (, ), за 12 км на північ від Вендена, який згодом було надано йому у ленне володіння.
У 1225–1227 роках склав «Хроніку Лівонії», де докладно описав Лівонський хрестовий похід та історію християнізації куршів, лівів, латгалів, естів і селів. Також — Ге́нріх з Ле́ттії, Ге́нріх Латиш.
Біографія Хроніки повідомляють, що Генріх був римо-католицьким священником, який був свідком більшості описаних подій. Вважається, що Генріх народився у 1187 році в Магдебург. Генріх, імовірно, був німцем, але багато істориків вважають його латишем, вихованим у німецькій родині та таким, що послідовно називав німців «ми», хоча також можливо, що він походив із Лівонії. Він здобув ґрунтовну німецьку та католицьку освіту і в юності був приєднаний до двору князь-єпископа Альберта Буксгевдена (бл. 1165 — 17 січня 1229), був висвячений на священника у 1208 році, заснував парафію та прожив своє життя в мирі.
Хроніка Генріха, укладені приблизно у 1229 році, написані з клерикальної точки зору, відповідно до якої історія Церкви була основною історією Лівонії. Хроніки, можливо, виникли як звіт для папського легата Вільгельма Моденського, якому він був призначений перекладачем у 1225—1227 роках. Легат, один із найздібніших дипломатів папства, перебував у Лівонії для посередництва у внутрішньоцерковному конфлікті між Лівонськими братами меча та територіальними претензіями католицьких єпископів Лівонії.
Він згадується в документах, опублікованих у 1231 і 1259 роках, як священник. Генріх помер після 1259 року в Рубене у віці щонайменше 72 років. Він проживав у Рубене щонайменше до 1259 року, коли його допитували як свідка у суперечці щодо меж архієпархії та ордену біля озера Буртнієкс і Салаци. У цей час його називали Лорд Індріка з парафії Папендорф (dominus Hinricus plebanus de Papendorpe).
Примітки
Джерела Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Heinrici Chronicon Livoniae / Leonid Arbusow, Albert Bauer (Hrsg.); Monumenta Germaniae Historica; SS rer. Germ.; 31. — 2. Auflage. — Hannover: Hahn, 1955. Heinrich's von Lettland Livländische Chronik. Ein getreuer Bericht wie das Christenthum und die deutsche Herrschaft sich im Lande der Liven, Letten und Ehsten Bahn gebrochen. Nach Handschriften mit vielfacher Berichtigung des üblichen Textes aus dem Lateinischen übersetzt und erläutert / E. Pabst (Hrsg.). — Reval: Gressel, 1867 Генрих Латвийский. Хроника Ливонии /пер. и комм. С. А. Аннинского. 2-е издание. — Москва-Ленинград: АН СССР, 1938. Генрих Латвийский. Хроника Ливонии // Славянские хроники. — Санкт-Петербург: Глагол, 1996.