Електри́чний з'єднувач (роз'єм, рознім, ) — електромеханічний пристрій для роз'ємного з'єднання електричних провідників. Зазвичай складається з вилки або штекера (від ) і відповідного йому гнізда (розетки). Розеткою власне вважають менш рухому частину з'єднувача, яка монтується на платі, колодці чи панелі. На принципових схемах вона має позначатися літерами J або X, де J означає . Відповідно друга частина, яка монтується на дроті, кабелі або іншому (більш рухомому) пристрої, буде вилкою і на схемах позначається літерою P, де P означає .

Типи з'єднувачів

Як правило, однотипні електричні з'єднувачі мають парні компоненти (розетку і вилку). Розетка має втоплені і захищені від випадкового торкання людиною чи короткого замикання контакти, а вилка — виступаючі з ізольованого корпусу. У високовольтних з'єднувачів живлення розетка монтується на джерелі струму, а вилка на споживачі. У приладах з низькою напругою живлення, як правило блок живлення закінчується шнуром зі штекером, конструктивно захищеним від короткого замикання при контакті з навколишніми предметами з провідникових матеріалів, а на корпусі приладу змонтоване гніздо. Сигнальні з'єднувачі на корпусах приладів виконуються у вигляді розеток (гнізд), а комутація відбувається з допомогою кабелів окінцьованих вилками (штекерами).

Існують з'єднувачі, що містять в одній частині як штиркові, так і гніздові контакти.

В багатьох джерелах електричний з'єднувач в цілому і окремі його частини називають роз'ємом або рознімом.

Існують також роз'єми, що не мають парного їм розніму, або мають їх кілька: Розетка, за вилки до якої слугують виводи мікросхеми або іншої радіодеталі, називається панелькою або сокетом (від ). Різновидом панельки є ZIF (від ) — встановлення радіодеталів в такі панельки не потребує ніякого зусилля, бо електричні контакти панелі рухомі і приводяться в робочий або монтажний стан за допомогою важеля. Найчастіше використовується у материнських платах, програматорах, електровимірювальних приладах, дослідних і калібрувальних стендах тощо. Гніздо із пружинним важелем контактів, призначене для швидкого рознімного приєднання до приладу проводів з наконечниками, або без них. Найчастіше застосовується для приєднання акустичних систем до аудіопідсилювача, у лабораторному електровимірювальному обладнанні, засобах тимчасового проводового телефонного зв'язку тощо.

Класифікація Електричні з'єднувачі поділяються на групи: за призначенням (сигнальні, для живлення, аудіо, відео, комп'ютерні тощо), за напругою (низьковольтні, високовольтні), за силою струму (слабкострумні, сильнострумні), за діапазоном частот (постійного струму (DC), низькочастотні, високочастотні), за місцем монтування (на панель, на дріт, на плату, на шасі), за способом підключення контакту (гвинтова клема, обтиск, паяння), за захищеністю від зовнішнього середовища (частіше всього використовується система IP; найвищий ступінь захищеності IP68).

Стандартні електричні з'єднувачі Найпоширеніші типи з'єднувачів: BNC — у СРСР був скопійований як СР-50 і СР-75, призначений для узгодженого з'єднання коаксіального кабелю з обладнанням або з іншим коаксіальним кабелем. Роз'єм за замовчуванням використовується для комутації у вимірювальній техніці, такій як осцилографи, генератори низьких і високих частот, мілівольтметри, в системах відеоспостереження. C13/C14 — набір стандартів, розроблених Міжнародною електротехнічною комісією, в яких зазначаються вимоги до електротехнічних з'єднувачів без фіксації та з'єднувачів для підключення шнурів до електричних приладів, що живляться від напруги мережі до 250 В. Роз'єми C13 і C14 застосовуються у більшості офісної техніки. У блоках живлення стандарту IBM PC/AT персональних комп'ютерів застосовувались розетка С14 для приєднання до електромережі і розетка C13 для живлення монітора. Живлення останньої вимикалась разом з живленням ПК. У блоках живлення стандарту ATX на розетку C13 або постійно подається струм, або вона взагалі відсутня. IEEE 1284-B («Centronics») — порт, який використовується з 1981 року на персональних комп'ютерах фірми IBM для підключення друкувальних пристроїв, розроблений фірмою Centronics Data Computer Corporation; вже давно став стандартом де-факто, хоча насправді офіційно в цей час він не стандартизований. Порт на стороні пристрою керування (комп'ютера) має 25-контактний 2-рядний роз'єм DB-25-female («мама») (IEEE 1284-A). Не плутати з аналогічним male-роз'ємом («тато»), який встановлювався на старих комп'ютерах і являє собою 25-піновий COM-порт. На периферійних пристроях зазвичай використовується 36-контактний мікророз'єм стрічкового типу Centronics (IEEE 1284-B), тому кабелі для підключення периферійних пристроїв до комп'ютера по паралельному порту зазвичай виконуються з 25-контактним роз'ємом DB-25-male на одній стороні і 36-контактним IEEE 1284-B на іншій (AB-кабель). Зрідка застосовується AC-кабель з 36-контактним роз'ємом MiniCentronics (IEEE 1284-C). IEEE1394 («Fire Wire») — послідовна високошвидкісна шина, призначена для обміну цифровою інформацією між комп'ютером і іншими електронними пристроями. Шина розроблена Sony та Apple і стандартизована IEEE під кодом IEEE-1394. Використання: Мережа поверх 1394 і FireNet; Зовнішні дискові пристрої; MiniDV відеокамери. DC-роз’єми живлення — застосовуються для приєднання зовнішніх блоків (джерел) живлення постійного струму до електроприладів. Існує ряд стандартних розмірів роз’ємів живлення, розміри яких ніяк не пов’язані з напругою живлення пристрою. Виробник сам вирішує які розміри (зі стандартного ряду) і полярність вибрати для своїх товарів. Винятком є виробники педалей гітарних ефектів. Переважна більшість різновидностей педалей може живитись від батареї типу "Крона" чи зовнішнього джерела живлення з напругою 9В і штекером 5.5х2.1 з "негативним" центральним контактом. DIN — електричний з'єднувач, стандартизований Німецьким інститутом стандартизації (нім. Deutsches Institut für Normung, DIN), німецькою організацією національних стандартів. D-SUB — містить два або більше паралельних рядів контактів або гнізд, зазвичай оточених металевим екраном у формі латинської D, який забезпечує механічне кріплення з'єднання і екранує від електромагнітних перешкод. Форма роз'єму у вигляді букви D оберігає від неправильної орієнтації роз'єму. F — з'єднувач для домашніх ТБ пристроїв у США й для супутникових і кабельних систем у світі. IDC — електричний роз'єм призначений для приєднання ізольованого стрічкового провідника (шини) методом, що не передбачає паяння. При монтажі роз'єму його ножі проколюють кабель і забезпечують надійний електричний контакт з клемами роз'єму. Парний роз'єм, як правило, має виводи для монтажу його на друковану плату та відповідний ключ, що запобігає неправильному приєднанню. Застосовується для гнучкого рознімного з'єднання модулів електроніки. У комп'ютерній техніці у вигляді IDC-роз'ємів виконані інтерфейси ATA, SCSI, роз'єм дисковода НГМД тощо. Jack (TRS) — роз'єм, уживаний зазвичай в аудіо-відео пристроях, наприклад навушниках. Аудіо-відео пристрій повинен мати гніздо («джек») відповідного діаметра. LPT — міжнародний стандарт паралельного інтерфейсу для підключення периферійних пристроїв ПК. В основному використовується для підключення до комп'ютера таких пристроїв як: принтер, сканер та інших зовнішніх пристроїв. RCA — стандарт роз’єму, широко застосовуваний в аудіо- і відеотехніці. Цей тип роз'єму був запропонований у 1940-х роках для підключення фонографів до підсилювачів. Українською мовою цей тип роз’єму часто іменують тюльпаном. Роз’єми RCA як правило позначають кольорами згідно з їхнім призначенням. RJ — стандартизований фізичний інтерфейс, використовуваний для з'єднання телекомунікаційного устаткування. Стандартні варіанти цього роз'єму називаються RJ11, RJ14, RJ25, RJ45 і так далі. SCART —  європейський стандарт для підключення мультимедійних пристроїв, таких як телевізор, відеомагнітофон, DVD-програвач. Інші назви: Peritel, евророз'єм, Euro-AV. USB — універсальна послідовна шина, призначена для з'єднання периферійних пристроїв обчислювальної техніки. XLR — тип циліндричного електричного з'єднувача, в першу чергу для професійного аудіо, відео та студійного освітлювального обладнання.

Компанії-виробники з'єднувачів Провідні фірми, які спеціалізуються на виготовленні електричних з'єднувачів: TE Connectivity . Назва до 2011 року: Tyco Electronics. Один з брендів, AMP, з 1999 року входить до складу цієї компанії. Molex HARTING Amphenol

Фото-приклади з'єднувачів

Див. також

ВЧ з'єднувач Розетка (роз'єм) Електричні з'єднувачі Molex

Примітки

Джерела ДСТУ 3006-95. З'єднувачі низькочастотні на напругу до 1500 В і комбіновані. Терміни та визначення.