Данило Данилович Лідер (, Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.

Життєпис Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.

З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.

Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.

У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 1973–1980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979–1990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.

Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів та художників, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Зінаїда Васіна, Володимир Карашевський, Леся Левада, Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов тощо.

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.

Був одрузений із Кірою Пітоєвою, музеєзнавицею, експозиціонеркою та культурною діячкою.

Помер у 85-річному віці в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, ). За бажанням самого Лідера, на могилі відсутній надгробок — тільки квадратна ділянка, засаджена травоюЖитейські історії з… цвинтаря.

Сценографічні роботи Данило Лідер оформив понад 150 вистав

Театр імені Самуїла Цвиллінга (Челябінськ)  — «Любов Ярова» за однойменною п'єсою Костянтина Треньова (Сталінська премія)

Київський театр оперети  — «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана  — «Квітка Міссісіпі» Джерома Керна  — «Ніч у Венеції» Йоганна Штрауса

Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки  — «В день весілля» Віктора Розова  — «Дивна місіс Севідж» Джона Патріка  — «Вишневий сад» за п'єсою Антона Чехова; реж. Ірина Молостова

Київський академічний український драматичний театр ім. Івана Франка  — «Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука; реж. Володимир Лизогуб  — «Патетична соната» Миколи Куліша; реж. Дмитро Алексідзе, П. Сергиєнко  — «Ради семейного очага» Івана Франка; реж. Броніслав Мешкіс  — «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги; реж. Броніслав Мешкіс 1970 — «Вірність» Миколи Зарудного  — «В ночь лунного затмения» Мустай Каріма; реж. Сергій Сміян  — «Голубі олені» Олексія Коломійця  — «Здравствуй, Прип'ять!» Олександра Левади; реж. Сергій Сміян  — «Дядя Ваня» за п'єсою Антона Чехова; реж. Сергій Данченко 1980 — «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука; реж. Сергій Данченко  — «Гостина старої дами» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко  — «Злива» Олексія Коломійця  — «Камінний господар» Лесі Українки; реж. Сергій Данченко  — «Тев'є-Тевель» Григорія Горіна за оповіданнями Шолом-Алейхема; реж. Сергій Данченко

Театр опери та балету (Київ)  — «Княгиня Волконська» Юрія Знатокова  — «Дафніс і Хлоя. Болеро» Моріса Равеля

Відзнаки 1952 — Сталінська премія за оформлення вистави «Любов Ярова» Костянтина Треньова в Челябінському академічному драматичному ім. С. М. Цвіллінга) 1972 — Заслужений діяч мистецтв УРСР 1977 — Золота медаль 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта 1982 — Народний художник УРСР 1988 — Премії імені О. Корнійчука 1993 — Національна премія України імені Тараса Шевченка Медаль Празької квадрієнале Медаль «Ветеран праці»

Примітки

Джерела та література

Даніїл Лідер. Театр для себе. /Упорядник О.Островерх/. — К.:Факт, 2004. — 104 с. : іл. — ISBN 966-8408-34-9. Н. М. Томазова. Лідер Данило Данилович // Клековкін О. Данило Лідер. Людина та її простір // Український театр. — К., 1995. — № 1-5 . Клековкин А. Даниил Лидер: Человек и его пространство. Из воскресных бесед с Даниилом Данииловичем Лидером, записанных в Его Белой Мастерской в 1994—1999 годах Александром Клековкиным / ИПСМ НАИ Украины. — К.: «Арт Економі», 2012. — 88 с. Академія мистецтв України Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка Інтерв'ю з Пітоєвою-Лідер Кірою Миколаївною (рос.)