С-400 «Тріумф» (спочатку — С-300ПМ3, індекс УО ППО — 40Р6, за кодифікацією НАТО — SA-21 Growler, буквально «Буркун») — російський зенітний ракетний комплекс (ЗРК) великого і середнього радіуса дії, прийнятий на озброєння 2007 року.
Створений для ураження всіх сучасних і перспективних засобів повітряно-космічного нападу — літаків-розвідників, літаків стратегічної та тактичної авіації, тактичних, оперативно-тактичних балістичних ракет, балістичних ракет середньої дальності, гіперзвукових цілей, встановлювачів перешкод, літаків радіолокаційного дозору і наведення та інших. Кожна ЗРС забезпечує одночасний обстріл до 80 цілей (за наявності 8 ЗРК) із наведенням на них до 160 ракет . Також ракети комплексу можуть використовуватись для ударів по наземних цілях, однак ефективність достеменно не відома.
Характеристики
Дальність виявлення цілі: 600 км Кількість одночасно супроводжуваних трас: до 300 цілей; Кількість одночасно обстрілюваних цілей (повним складом ЗРК): 36 Кількість одночасно наведених ракет (повним складом ЗРК): 72 Максимальна висота ураження цілі: 30 км Максимальна швидкість цілі що уражається: 4800 м/с; Час розгортання ЗРС з маршу: 5-10 хв. Час приведення засобів системи до бойової готовності з розгорнутого стану: 3 хв. Швидкість переміщення бойових засобів по дорогах з твердим покриттям: до 60 км/год.
Склад системи
Засоби управління 30K6E: Пункт бойового управління (ПБУ) 55К6Е (на базі Урал-5323); Радіолокаційний комплекс виявлення (РЛК) 91Н6E;
До 6 зенітних ракетних комплексів 98Ж6Е кожний у складі: Багатофункційна РЛС 92Н6Е; До 12 пускових установок (ПУ) 5П85ТЕ2 та/або 5П85СЕ2 з 4 ЗКР в транспортно-пускових контейнерах на кожній ПУ;
Комплекс засобів технічного забезпечення системи 30Ц6Е
Боєкомплект зенітних керованих ракет. Може бути озброєна двома типами ракет:
40Н6Е 9М96
Опційно можуть бути додані наступні засоби: Висотна РЛС 96Л6Е; Рухома вежа 40В6М для антенного посту зі складу 92Н6Е;
Номенклатура ракет
40Н6Е На початку липня 2018 року інформаційна агенція ТАРС повідомила про успішне завершення державних випробувань далекобійної ракети 40Н6Е (40N6E) для системи С-400. Нова ракета начебто здатна вражати цілі на максимальній відстані 400 км та висоті до 185 км. За твердженнями з відкритих джерел ця ракета начебто здатна перехоплювати бойові частини балістичних ракет середньої дальності (3000-3500 км) в надатмосферній (екзоатмосферній) висоті в термінальній ділянці траєкторії, що рухаються зі швидкістю до 4800 м/с.
Оголошена ТАРС стеля для ураження цілей ракетою 40Н6Е могла бути навмисно занижена, адже будь вона трохи вища, це означатиме що російські збройні сили здатні збивати супутники на орбіті заввишки 200 км над Землею. Хоча навіть з оголошеною стелею ракета імовірно буде здатна уражати супутники на низькій навколоземній орбіті (від 160 км над Землею).
Слід зазначити, що поширена ТАРС інформація про характеристики ракети 40Н6Е не була офіційно підтверджена ані російськими збройними силами, ані її виробником. З відкритих джерел лише відомо, що вона двоступенева, має активну головку самонаведення, що вмикається на завершальній ділянці траєкторії польоту. Перший тестовий зразок був виготовлений у 2013 році, а у 2015 році була вперше уражена повітряна ціль на випробуваннях (без зазначення відстані, висоти, чи інших параметрів).
До появи 40Н6Е максимальна відстань ураження комплексу С-400 становила 250 км.
Ракета була прийнята на озброєння російської армії у вересні 2018 року. До 2027 року має бути виготовлено та передано до армії понад 1000 одиниць цих ракет. Окрім комплексів С-400 вони будуть використані й у комплексах С-500.
В серпні 2018 року «Алмаз-Антей» оприлюднив такі ТТХ зенітних керованих ракет 40Н6Е: Максимальна дальність ураження аеродинамічних цілей, км: 380; Максимальна дальність ураження балістичних ракет середньої дальності, км: 15; Мінімальна дальність ураження цілей, км: 5; Максимальна висота ураження цілей, км: 30; Мінімальна висота ураження цілей, км: 0,01; Середня швидкість польоту ракети, м/с: 1190; Маса ЗКР в ТПК, кг: 2600; Стартова маса, кг: 1893; Габарити ТПК, мм: 7825×1000; Попередньо призначений термін служби, років: 15. Можливе наведення з літака ДРЛВУ А-50У, а також з важких середньовисотних дронів типу «Сіріус» та космічних джерел.
48Н6ДМ Це модифікація ракет 48Н6, призначених для С-300.
9М96 Є щонайменше дві модифікації ракет: 9М96Е та 9М96Е2.
9М96Е
Максимальна дальність ураження цілей, км: 40
Максимальна висота ураження цілей, км: 20
9М96Е2
Максимальна дальність ураження цілей, км: 120
Максимальна висота ураження цілей, км: 30
Бойове застосування
Громадянська війна в Сирії
На поширених на початку листопада 2015 року російським міністерством оборони фото знімках з авіабази «Хмеймім» було помічено радар 96Л6. Радари цієї моделі входять до складу комплексу С-400 «Тріумф», також можуть бути використані в системах С-300ПМ/ПМУ/ПМУ1 та С-300ПМУ2.
Збиття російського Су-24 турецькими ВПС 25 листопада 2015 року стало зручним приводом до наступного витка акції залякування: вже через добу після збиття Су-24, міністр оборони Росії Сергій Шойгу повідомив про розгортання комплексу С-400 «Тріумф» в Латакії. На підтвердження розгортання комплексу С-400 російське міністерство оборони поширило відео та фотографії з яких випливало, що в Сирії розгорнута нетипова модифікація системи на шасі МАЗ-543М. Крім того, на поширених фотографіях були показані дві транспортно-пускові установки, радар виявлення 96Л6, проте на них не показали радар наведення ракет та командний центр 92Н6 (92Н2), без якого система недієздатна.
Знаходження радара наведення ракет 92Н6 було підтверджене російським міноборони 6 грудня та на супутникових знімках наступного дня. Таким чином, було завершене комплектування системи до її повністю дієздатного складу. Крім того, в жовтні 2016 року міністерство оборони Росії визнало, що направило до Сирії батарею С-300 (без уточнення, про яку саме модифікацію йдеться) для прикриття військової бази в Тартусі, а також кораблів, що знаходяться у прибережній зоні від атак з повітря.
Теоретично, встановлений на базі комплекс С-400 здатен вражати цілі над більшою частиною Сирії, півднем Туреччини, східною частиною Середземного моря, більшою частиною Ізраїлю, британською авіабазою Акротирі на Кіпрі. Також наказ на вихід в море з порту Тартус та знищення всіх цілей, що становитимуть загрозу отримав ракетний крейсер «Москва».
Однак, попри такі можливості, Ізраїльські ВПС й надалі завдавали ударів по об'єктах в Сирії. Так, 20 грудня 2015 року Ізраїльські літаки завдали удару по будівлі в Джерамана де знищили терориста з угрупування Хезболла Саміра Кантара разом з його поплічниками. Ізраїльський уряд відмовився офіційно визнавати участь в цьому ударі. За однією з версій, цей удар став можливим завдяки попереднім домовленостям між прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу та Володимиром Путіним.
23 січня 2018 року до російської військової бази в порту Тартус прибув великий десантний корабель проєкту 775 Ямал (№ 156). Ним були доставлений радар 96Л6, декілька пускових установок комплексу С-400 (найімовірніше з пусковими контейнерами ракет 48Н6ДМ) а також тягачі з БАЗ-69092-021 та Урал-4320 з невстановленим обладнанням (або командними пунктами) на причепах.
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
В ході російського вторгнення в Україну комплекси С-400 (як і С-300) застосовувались як у своїй основній ролі засобів протиповітряної та протиракетної оборони, так і для ударів по наземних об'єктах. Зокрема, зафіксовано значну кількість ударів ракетами цих комплексів по українській цивільній і критичній інфраструктурі.
У другій половині травня 2022 року за наявною інформацією, з метою нарощування системи протиповітряної оборони, на території північно-західної частини тимчасово окупованого Криму противник розгортає два додаткових зенітних ракетних дивізіони С-400.
Під час масованого ракетного удару по об'єктах критичної інфраструктури 14 січня 2023 року з території Брянської області по Києву були запущені 10 ракет 48Н6ДМ від зенітного комплексу С-400. Ракети летіли за балістичною траєкторією.
Також відомо, що на відстані польоту ракети було розгорнуто такий комплекс поблизу авіабази Зябровка.
Втрати Згідно інформації, яку надають редактори сайту Oryx, безповоротні російські втрати елементів комплексу ЗРК С-400 виглядають наступним чином (станом на 10 серпня 2026 року):
Пункт бойового управління 55К6А: 2 одиниці Висотна РЛС 96Л6Е: 5 одиниць Багатофункціональна РЛС 92Н6Е: 7 одиниць + 3 пошкоджено Радіолокаційний комплекс виявлення (РЛК) 91Н6E: 1 одиниця + 1 пошкоджена Пускові установки: 31 одиниця 51П6А: 2 одиниці 5П85СМ2-01: 24 одиниці + 1 пошкоджена 5П85ТЕ2: 1 одиниця Невідомі ПУ: 4 одиниці
Хронологія втрат
5 серпня 2022 року українська армія вперше у світі знищила багатофункційний радар управління вогнем 92Н2Е російської зенітно-ракетної системи С-400 «Тріумф» Результат бою заявлений офіційним російським джерелом. У середині травня 2023 року було знищено російський пункт бойового управління 55К6Е зі складу ЗРК С-400 у Херсонській області. Це був перший відомий випадок знищення цього типу техніки. У липні 2023 року ЗСУ знищили третій комплекс С-400, який розташовувався поблизу Дебальцевого.
23 серпня 2023 року ЗСУ, поблизу села Оленівка на мисі Тарханкут у тимчасово окупованому Криму, Сили оборони України завдали удару по розгорнутому там комплексу С-400, було знищено дві пускові установки 5П85СМ2-01 комплексу С-400 разом з зарядженими ракетами та особовим складом. Об'єктивний контроль здійснював український розвідувальний БпЛА. За словами журналіста Юрія Бутусова, удару було завдано новою версією ракети Р-360 «Нептун» зі збільшеною до 400 км дальністю, розробленою після початку вторгнення. 14 вересня 2023 року, близько 05:30, як заявлено, група ударних дронів атакувала РЛС та антени комплексу С-400/С-300, що був розгорнутий на околицях Євпаторії (район між селищами Молочне, Уютне та Заозерне). Після цього пускові установки були знищені двома крилатими ракетами Р-360 «Нептун».
В ніч на 17 квітня 2024 року ЗСУ завдали удару ракетами ATACMS з касетними бойовими частинами по комплексу С-400 на аеродромі Джанкой у Криму. На фото ідентифіковано чотири знищені пускові установки. ГУР заявляло про знищення 4 пускових установок, трьох РЛС, командного пункту й систему спостереження за повітряним простором «Фундамент-М». 20 та 23 квітня 2024 року ударами систем HIMARS пошкодили низку машин комплексів С-300 або С-400, включно з командним пунктом та РЛС. 27 квітня 2024 року група «Гуси-9» ГУР і 15 ОБрАР «Чорний ліс» виявили та уразили російську радіолокаційну станцію 48Я6-К1 «Подльот», що використовується комплексами С-300 та С-400. Ймовірно, РЛС уразили дронами-камікадзе Warmate. У ніч на 15 травня 2024 року ракетами ATACMS було атаковано аеродром Бельбек у Криму. На фото та відео ідентифікували знищення вантажівки на шасі БАЗ-69092 та багатофункціональної РЛС керування 92Н2Е, а також імовірне пошкодження пускової установки. Крім того, під час удару було знищено два літаки МіГ-31 і склад паливно-мастильних матеріалів. 22 травня 2024 року, близько 12:50, ракетним ударом ATACMS з касетними бойовими частинами було уражено комплекс в районі аеродрому Моспине у Донецькій області, приблизно за 40 км від лінії фронту (за іншими даними — поблизу села Кленівка, за 65 км від лінії фронту). На фото та відео вдалось ідентифікувати знищення одну пускової установки, комплексу технічного забезпечення 30Ц6Е та РЛС 96Л6Е. РЛС такого типу було знищено вперше за час війни. Також заявлялось знищення командного пункту та ще однієї пускової. 1 червня 2024 року ЗСУ завдали удару по комплексу С-400 на Бєлгородщині після дозволу США на удари ракетами системи HIMARS по території Росії. Росіяни поширили фото знищених пускових установок і пошкодженої РЛС.