Повстання Томаса Ваєтта проти королеви Англії Марії Тюдор почалося в січні 1554 року. Змова, укладена в листопаді – грудні 1553 року, передбачала одночасне збройне повстання в чотирьох графствах Англії, проте відносний успіх мало тільки повстання в Кенті на чолі з Томасом Ваєттом-молодшим. З усіх заколотів епохи Тюдорів повстання Ваєтта було найближчим до захоплення верховної влади. Між 25 січня і 3 лютим 1554 року загони Ваєтта силами до 3 тисяч осіб зайняли графство, відбили удари урядових сил і увійшли в передмістя Лондона. 7 лютого повстанці пішли на штурм Лондона і були придушені урядовими військами. У бойових діях в Кенті і Лондоні загинули від 60 до 70 чоловік з обох сторін. Близько ста осіб були страчені, в тому числі Ваєтт і Генрі Грей, а також Джейн Грей і її чоловік Гілфорд Дадлі, які не брали участі у змові. Більшість учасників повстання були помилувані Марією.

Цілі і мотиви змовників точно не відомі. Повсталі проголошували своєю метою запобігання династичному шлюбу між Марією та іспанцем Філіпом. Найбільш ймовірно, що дійсними цілями були скинення Марії і передача корони її сестрі Єлизаветі.

Передумови

У 1532–1539 роках король Англії Генріх VIII розірвав відносини з Ватиканом, заснував Церкву Англії і націоналізував монастирські володіння. Єпископи, які відмовилися підкоритися Актам про супрематію, були страчені. Наближені короля були щедро винагороджені монастирськими землями, а широке коло лояльного до Генріха дворянства збагатилося на земельних спекуляціях. Генріх був послідовний у грошових і політичних питаннях, але не мав твердої думки в питаннях віри — в наступні роки він схилявся і до реставрації католицького обряду, і до протестантизму. Його старша дочка Марія (1516–1558) виросла католичкою, син Едвард (1537–1553) — протестантом. Особисті релігійні погляди молодшої дочки Генріха Єлизавети (1533–1603) залишаються точно невідомими (у роки свого правління Єлизавета дотримувалася «середнього курсу» на примирення католиків і протестантів).

Генріх помер у 1547 році, передавши трон малолітньому Едварду. Призначена Генріхом рада верховників передала виключні регентські права Едварду Сеймуру (з 1547 року герцог Сомерсет). У 1549 році Сеймур потрапив у немилість, а місце регента обійняв Джон Дадлі (з 1551 року герцог Нортумберленд). І Сеймур, і Дадлі активно проводили протестантські реформи, але не могли змінити історично сформовану релігійність народу: протестанти були сильними при дворі, але абсолютна більшість англійців залишалася переконаними католиками. У 1549 році заміна богослужбових книг спровокувала Докладно див. коментар у ., а несправедливий розподіл земель і обгороджування — повстання Роберта Кета в НорфолкуДокладно див. .

У лютому 1553 року Едвард захворів — як виявилося, невиліковно. Перебуваючи при смерті, під впливом Дадлі у червні 1553 року Едвард відсторонив Марію та Єлизавету від престолонаслідування і призначив своєю спадкоємицею шістнадцятирічну Джейн Грей, правнучку Генріха VII і невістку регента Дадлі. Після смерті Едварда 6 липня Джейн Грей «правила» Англією з 10 по 19 липня 1553 року. За цей час католичка Марія, що втекла з Лондона, зуміла мобілізувати значну армію і схилити на свій бік Таємну раду. Після того, як Джон Дадлі, розраховуючи на швидку військову перемогу, рушив навздогін за Марією, Рада скинула Джейн Грей і прикликала на трон Марію. Джон Дадлі здався на милість переможниці і був страчений 22 серпня 1553 року. Джейн Грей і її чоловік Гілфорд Дадлі були засуджені на смерть 13 листопада 1553 року, але Марія вагалася і не поспішала виконувати вирок.

Після перевороту неодружена Марія заопікувалася підбором відповідного нареченого. 2 серпня 1553 року Марія публічно сказала, що, як приватна особа, вона не збиралася вступати в шлюб — але, ставши королевою, вона мусила знайти собі чоловіка. Свій вибір Марія довірила двоюрідному братові і наставнику Карлу V, зробивши застереження, що остаточне рішення залишається за нею. Першим, очікуваним і прийнятним для знаті кандидатом став Едвард Кортні, правнук короля Едуарда IV і далекий родич Марії. Усе своє свідоме життя, з 1538 по 1553 рік, він провів в ув'язненні в Тауері. Марія звільнила Кортні і повернула йому титул графа Девон, але особисто з ним не зустрілася. Ймовірно, вона чекала, що Кортні сам шукатиме зустрічі з нею, але той, побоюючись придворних інтриг, не вжив жодних заходів до зближення. Інтриги все ж пішли — з боку іспанських послів, які поширювали чутки про можливий союз між Кортні і Єлизаветою.

Змова

29 вересня 1553 року Марія прийняла до Ордену Лазні групу нових кавалерів, включаючи Кортні і , а 1 жовтня коронувалася у Вестмінстерському абатстві. До того часу скарбниця королівства спорожніла і Марії довелося серйозно замислитися про зовнішні позики. На думку , Марія усвідомлювала свою нездатність керувати країною і в скрутну хвилину спиралася в першу чергу на своїх родичів по материнській лінії — іспанських Габсбургів, яких представляв в Лондоні посол Симон Ренар. Під впливом Ренара королева відмовилася від шлюбу з Кортні на користь іспанця Філіпа II. 23 жовтня Марія, не називаючи імені Філіпа, роз'яснила своє рішення вельможам і єпископам, які просили її про шлюб з Кортні: державі і королеві потрібен не шлюб з англійцем, але династичний союз з могутньою дружньою державою. 16 листопада депутати Палати громад звернулися до Марії з петицією на користь шлюбу зі співвітчизником і отримали жорстку відмову. Чутки про майбутній шлюб з Філіпом просочилися з палацу на вулиці, розбурхавши лондонську чернь і дворянську опозицію. Народ не довіряв іспанцям, дворяни-протестанти обґрунтовано побоювалися католицької реакції.

На думку Лодса, заколот зародився саме в середовищі парламентарів, незгодних з вибором королеви. Ядро змови склали депутати , , Джеймс Крофт (Крофтс), Вільям Пікерінг, Едвард Робертс, Томас Ваєтт і Джордж Харпер, а також Вільям Вінтер і Вільям Томас. Арнолд, Крофт, Керью, Ваєтт були великими землевласниками, Пікерінг — послом у Франції за часів Джона Дадлі, Вінтер служив контролером флоту, Томас — клерком Таємної ради. Керью, Пікерінг, Томас і Ваєтт були протестантами, інші змовники не мали явних релігійних переконань. Всі, окрім Томаса, належали до вищого класу англійського суспільства, але впливових вельмож і воєначальників серед них не було. Найзначніші діячі часів Генріха VIII і Едварда, які дожили до листопада 1553 року, розсудливо воліли залишатися у тіні: до змови долучився тільки Генрі Грей, батько Джейн Грей.

26 листопада 1553 року незгодні вперше зустрілися в околицях лондонського , щоб обговорити можливість перевороту. Вільям Томас, який, можливо, організував цю зустріч, наполягав на вбивстві Марії, але більшість змовників висловилися за збереження їй життя. Місце Томаса на чолі змови перейшло до Джеймса Крофта. До 22 грудня визначилася тактика повстання. Заколот повинен був спалахнути на Великдень, 18 березня 1554 року, одночасно в чотирьох місцях: Крофт відповідав за бунт в Хартфордширі, Генрі Грей — в Лестерширі, Ваєтт — в Кенті, Керью з підтримкою Кортні — в Девоні. Саме Девон — батьківщина Кортні і ймовірний плацдарм висадки іспанців — вважався першочерговою ціллю. Кортні був посвячений у змову, але не взяв у ній активної участі. На думку біографа Кортні Джеймса Тейлора, проживши половину життя в тюремній камері, Кортні навряд чи ризикнув би своєю довгоочікуваною свободою. Ані Ваєтт, ані його найближчі прихильники не сказали на допитах ні слова проти Кортні і Єлизавети. Лише дав свідчення про те, що Кортні нібито повинен був супроводжувати Трокмортона в поїздці до Керью з метою почати заколот в Девоні і Корнуоллі. Були й непрямі свідчення того, що незадовго до повстання Кортні бував у місцях, де він міг би зустрічатися з Ваєттом, але нічого певного.

Дійсна мета змови залишається невідомою. На суді змовники клялися, що їх єдиною метою було примусити Марію відмовитися від шлюбу з Філіпом. Ренар і єпископ Стефан Гардінер вважали, що змовники планували передати корону Єлизаветі. Гардінер вважав, що змовники мали намір відновити едвардівську політику в справах релігії — що мало на увазі скинення католички Марії. Ренар стверджував, що реальним двигуном змови був французький двір, а Єлизавета свідомо виконувала французькі інструкції. Змовники дійсно використовували ім'я Єлизавети в агітації, посилали їй листи-звернення, але сама Єлизавета в змові участі не брала і не зробила нічого, що могло б її скомпрометувати.

Згідно з найбільш поширеним сучасним трактуванням, змовники вирішили силою відсторонити Марію від влади, передати корону Єлизаветі і видати її в шлюб з Кортні, тим самим відновивши в країні протестантизм часів Едварда VI. Менш імовірно, що вони збиралися повернути корону Джейн Грей. Значення релігійного фактору може бути оцінене лише приблизно, оскільки бунтівники навмисно уникали твердих заяв з питань віри. Ваєтт інструктував своїх прихильників: «Ви не повинні навіть згадувати релігію, бо це відверне від нас серця багатьох» ().

Мотиви заколотників також не цілком зрозумілі: змова об'єднала людей різного суспільного становища, з різними інтересами. Землевласники (і католики, і протестанти), що зайняли колишні монастирські землі, побоювалися реституції своїх володінь католицькою церквою. Багато хто припускав, що Філіп втягне Англію в руйнівні війни в інтересах Габсбургів. Маси ремісників, що прилучилися до повстання, страждали від кризи легкої промисловості, що розпочалася у 1551 році, але неможливо виділити який-небудь цех, який би істотно виграв в разі перемоги заколотників. Ті ж класи суспільства виступали і на боці Марії; Лодс вказує на «чудову схожість» біографій і суспільного становища глави змови Томаса Ваєтта і його непримиренного супротивника — шерифа графства Кент Роберта Саутвелла. На думку Лодса, повстання Ваєтта в Кенті, на відміну від селянських повстань, не мало класової складової: під час походу на Лондон заколотники-простолюдини не розграбували по своїй волі жодного панського маєтку.

Передчасний початок

В кінці грудня 1553 року прихильники Марії отримали перші звістки про змову. На початку січня 1554 року Гардінер дізнався про це від самого Кортні. Тоді ж, не пізніше 7 січня 1554 року, про змову стало відомо і Ренару, і посол поквапився попередити королеву. Таємна рада пішла на безпрецедентний крок, опублікувавши 14 січня умови шлюбного контракту між Марією і Філіпом. Уряд Марії відкрив свої карти, запрошуючи заколотників зробити хід. Ті, виявили стеження і, вирішивши, що час настав, 18 січня 1554 року почали діяти. Цей заколот з самого початку розпався на чотири незалежні одна від одної кампанії, і тільки одна з них, повстання Томаса Ваєтта в Кенті, стала реальною загрозою для Марії та її уряду. Виступи Генрі Грея і Пітера Керью були пригнічені без пролиття крові, а Джеймс Крофт зовсім не починав активних дій.