Національний військовий університет ім. Васила Левски () — вищий військовий навчальний заклад Болгарії, який розміщується у містах Велико-Тирново, Шумен та Долна Митрополія. Хоча статус вищого навчального закладу було отримано 1924 року, університет є наступником заснованого 1878 Військового училища, що робить його найстарішою високою школою Болгарії.

Університет названо ім'ям Васила Левски.

Історія

Ще влітку 1878 Тимчасове російське управління в Болгарії почало підготовку створення військового училища у Пловдіві.

6 вересня 1878 капітан російської гвардії Ніколай Флейшер видав Наказ № 1 по училищу. З цієї дати почалось не тільки власне Військове училище, але й новітня болгарська система військової освіти.

Після підписання Берлінського трактату училище до 19 листопада перемістилось до Софії, де 26 листопада 1878 відбулось освячення й офіційне відкриття військового навчального закладу. Сьогодні ця дата є офіційним святом університету.

Спершу училище розташувалось у будівлі колишньої турецької лікарні, де нині розміщується Центральний військовий клуб.

1892 училище переїхало до спеціально зведеної будівлі у південно-східній частині міста, де нині розміщується Військова академія імені Г. С. Раковски. Військове училище відіграло важливу роль в житті Болгарської армії, оскільки в ньому було підготовлено майже всіх офіцерів, що служили в армії наприкінці XIX й на початку XX століть.

1924 училище отримало статус спеціалізованого університету.

1945 його перейменовано на 'Народне військове училище імені Васила Левски. 1946 з нього було виділено Народне військово-повітряне училище імені Георги Бенковски, а 1948 — Народне військово-артилерійське училище імені Георгія Димитрова. 1958 року Народне військове училище було переведено з Софії до Велико-Тирново.

2002 три основних військових училища знову були об'єднані в Національний військовий університет імені Васила Левски.

Начальники Військового училища в Софії

Звання відповідають періоду займаної посади.

# звання ім'я період 1 капітан Микола Флейшер 1 вересня 1878 — 21 травня 1879 2 капітан Консантин Ревянкін 31 травня 1879 — 12 січня 1882 3 полковник Арнольд Ремлінґен 12 січня 1882 — 19 березня 1884 4 полковник Всеволод Сахаров 20 березня 1884 — 8 жовтня 1885 5 ротмістр Анастас Бендерев 10 жовтня 1885 — 28 жовтня 1885 6 майор Петр Ґруєв 23 грудня 1885 — 9 серпня 1886 7 капітан Христофор Хесапчієв 28 серпня 1886 — 28 січня 1887 8 майор Рачо Петров 28 січня 1887 — 1 липня 1887 9 майор Варбан Вінаров 24 липня 1887 — 27 жовтня 1887 10 підполковник Стефан Паприков 27 жовтня 1887 — 5 червня 1891 11 підполковник Рачо Петров 5 червня 1891 — 2 листопада 1891 12 підполковник Кирил Ботев 2 листопада 1891 — 1 березня 1897 12 підполковник Павел Христов 1 березня 1897 — 29 травня 1897 13 підполковник Михаїл Савов 1 липня 1897 — 18 березня 1903 14 підполковник Васіл Петев 21 березня 1903 — 4 червня 1903 15 генерал-майор Стефан Ільєв 4 червня 1903 — 9 січня 1904 16 підполковник Васіл Петев 9 січня 1904 — 14 березня 1905 17 полковник Атанас Назламов 14 березня 1905 — 1 листопада 1907 18 генерал-майор Вічо Діков 2 листопада 1907 — 2 квітня 1910 19 генерал-майор Кирил Ботев 3 квітня 1910 — 1 січня 1912 20 полковник Нікола Жеков 18 березня 1912 — 19 вересня 1912 21 полковник Іван Луков 27 вересня 1913 — 9 березня 1914 22 полковник Стефан Тасев 9 березня 1914 — 10 вересня 1915 23 полковник Ґеорґі Стойнев 16 вересня 1915 — 12 вересня 1917 24 полковник Атанас Каїшев 17 вересня 1917 — 23 вересня 1918 25 полковник Петр Міділев 29 жовтня 1918 — 7 листопада 1919 26 полковник Стефан Нойков 24 листопада 1919 — 13 червня 1920 27 полковник Славейко Василев 16 червня 1920 — 18 жовтня 1920 28 полковник Ілія Каблешков 4 листопада 1920 — 10 січня 1923 29 полковник Христо Христов 10 січня 1923 — 13 червня 1923 30 полковник Дамян Велчев 14 червня 1923 — 5 вересня 1928 31 генерал-майор Сотір Марінков 5 вересня 1928 — 30 січня 1929 32 полковник Михаїл Йовов 31 січня 1929 — 18 травня 1934 33 полковник Крум Колев 19 травня 1934 — 11 квітня 1935 34 полковник Димитар Стоянов 11 квітня 1935 — 28 жовтня 1935 35 полковник Васіл Бойдев 28 жовтня 1935 — 12 жовтня 1936 36 полковник Нікола Хаджипетков 12 жовтня 1936 — 17 лютого 1937 37 полковник Нікола Міхов 17 лютого 1937 — 19 квітня 1941 38 полковник Александар Попдимитров 28 квітня 1941 — 19 вересня 1942 39 полковник Іван Сапунджиєв 19 вересня 1942 — 9 вересня 1944 40 полковник Христо Стойков 10 вересня 1944–1948

Відомі випускники Цар Борис III — глава держави з 3 жовтня 1918 до 28 серпня 1943 року. Вступив у січні 1906 року в чині поручика. Закінчив училище 1912 разом із 32-м випуском й отримав звання капітана. Кирило (князь Преславський) — спадкоємець престолу з 3 жовтня 1918 до 16 червня 1937 року; голова Регентської ради при малолітньому царі Симеоні II з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року. Генерал-лейтенант Нікола Міхов — член Регентської ради з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.

Голови народних зборів Петр Стайков — голова XIII Звичайних народних зборів з 2 листопада 1903 до 30 січня 1904 року. Христо Калфов — голова XX Звичайних народних зборів з 16 травня 1941 до 23 серпня 1944 року.

Посилання Офіційний сайт