Жидачівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Республіки Польща та УРСР (в складі СРСРР) та України. Адміністративним центром повіту було місто Жидачів.

Австро-Угорщина

До Жидачівського повіту у 1867 р. було приєднано Миколаївський повіт з 36 ґмінами, та Журавненський повіт з 37 ґмінами. Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім до 1882 р., коли з них було утворено ще й Жидачівську повітову судову адміністрацію, до якої включено 24 громади, ґміна Станькова була передана Калуському повіту, а ґміна Журів — Рогатинському повіту ще до Першої світової війни.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 76 громад, земельно — на 61 кадастральну гміну та займав площу 936 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 74 158 осіб, на 1910 р. — 83 339 осіб.

У складі ЗУНР Встановлював українську владу в Жидачеві й повіті чотар Іван Голембійовський з допомогою Жидачівського декана о. Івана Головкевича і пароха с. Іванівці о. Івана Щербанюка вночі з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року. У листопаді 1918 р. І. Голембійовський вишколив сотню, з якою відбув на фронт під Львів.Проф. Іван Голембійовський — педагог, посадник м. Станиславова. / Альманах Станиславівської землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. / ред. Б. Кравців. — Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Вид. Центрального Комітету Станиславівщини, 1975. — С. 256-260.

Повіт входив до Стрийської військової округи Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром спочатку був Іван Білинський, директор школи в Пчанах; з 8 листопада 1918 р. — д-р Михайло Качмарський, комісар староства. В місті Миколаїв міським комісаром (бургомістром) обраний землероб Андрій Гірник. Делегат до УНРади від повіту обраний Микола Левицький.

У складі Польської Республіки Включений до складу Станиславівського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на землях ЗУНР. До складу повіту входило 101 поселення (з них 4 міста, 70 сільських гмін і 24 фільварки та 3 знелюднілі поселення) зі 39 865 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 024 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 56 724 — греко-католики, 14 799 — римо-католики, 5 352 — юдеї, 149 — інших визнань.

Зміни адміністративного поділу 1 квітня 1927 р. вилучено частину сільської гміни Пчани і утворено самоврядну гміну Воля ЛюбомирськаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 listopada 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Wola-Lubomirska w powiecie żydaczowskim województwie stanisławowskiem. . Також 1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село ПобережжяRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 15 lutego 1927 r. o zmianie granic gminy miejskiej Żurawno w powiecie żydaczowskim, województwie stanisławowskiem. .

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року сільські гміни Баліче Подґурне (Баліче Зажечне), Баліче Подружне і Юсептиче з Жидачівського повіту вилучили і включили до Стрийського.

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (утворених ще за Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни) м. Жидачів містечко Журавно — місто з 1934 р. містечко Миколаїв над Дністром — місто з 1934 р. містечко Розділ — місто з 1934 р.

Сільські ґміни Кількість:

1920—1934 рр. — 68

1934 рр. — 65

1934—1939 рр. — 6 +Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Ґміна ЖидачівВільхівці, Воля Любомирська (з 01.04.1927), Волиця-Гніздичівська, Гніздичів, Дем'янка-Лісна, Дем'янка-Наддністрянська, Заріччя, Іванівці, Рогізно, Пчани, Межиріччя, Тейсарів, Туради132Ґміна ЖуравноБуянів, Володимирці, Дубравка, Корчівка, Которини, Ляховичі Подорожні, Ляховичі Зарічні, Лютинка, Лисків, Монастирець, Мельнич Новошини, Протеси, Тернавка, Чертіж143Ґміна Миколаїв над ДністромВеринь, Воля Вєлька (Велика Воля), Демня, Дроговиже (Дороговиж), Надятиче (Надтичі), Розвадув (Розвадів), Руднікі (Рудники), Стульско (Стільсько), Тросцянєц (Тростянець), Усцє (Устя)104Ґміна МлиниськаАнтонівка, Баківці, Бережниця, Журавків, Заболотівці, Любша, Млиниська, Мазурівка, Смогів95Ґміна РозділБжезіна (Березина), Держув (Держів), Ілув (Ілів), Кійовєц (Київець), Крупско (Крупське), Малєхув (Малехів), Пясечна (Пісочна), Черніца (Черниця)86Ґміна РудаГаннівці, Жирівське, Крехів, Лівчиці, Махлинець, Нове Село, Облазниця, Покрівці, Руда, Сидорівка, Сулятичі11ліквідованоПобережжя (до 01.04.1927)1передано до Стрийського повітуБаліче Подґурне (Баліче Зажечне) (Баличі Зарічні) (до 28.05.1934), Баліче Подружне (Баличі Подорожні) (до 28.05.1934), Юсептиче (Йосиповичі) (до 28.05.1934)3

Населення Українці-грекокатолики становили 75 % населення повіту (1907).

У 1939 році в повіті проживало 90 330 мешканців (69 030 українців-грекокатоликів — 76,42 %, 6 595 українців-латинників — 7,3 %, 6 265 поляків — 6,94 %, 785 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 5 635 євреїв  — 6,24 % і 2 040 німців та інших національностей — 2,26 %)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 106-108..

У складі СРСР

27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Жидачівський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької областіУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 року територія Жидачівського повіту поділена на райони кожен із кількох ґмін: Жидачівський — з міської ґміни Жидачів та сільських Жидачів і Руда; Журавнівський — з міської ґміни Журавно та сільських Жидачів і Млиниська; Миколаївський .— з міських ґмін Миколаїв і Розділ та сільських Миколаїв над Дністром і Розділ.

Сучасність Територія кол. Жидачівського повіту тепер перебуває у складі Стрийського району, Львівської області.

Примітки

Посилання Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu dolińskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie.