Павло́ Я́кович Ме́шик  — радянський військовий і політичний діяч. Генерал-лейтенант. Народний комісар державної безпеки Української РСР (1941), міністр внутрішніх справ Української РСР (1953).

Біографія Народився у 1910 році у місті Конотоп Чернігівської губернії. Член ВКП(б) з 1930 року. Закінчив Самарський енергетичний інститут та Вищу школу ОДПУ СРСР (1933).

До 1931 — працював слюсарем на заводі.

За путівкою ЦК ВЛКСМ вступив до Самарського енергетичного інституту в 1931 році.

У 1932 — за партійним набором направлений на роботу до органів ГПУ.

Працював у центральному апараті ОДПУ-НКВС СРСР на посадах від помічника уповноваженого ЕКУ ОДПУ СРСР до начальника слідчої частини ГЕУ НКВС СРСР у 1933–1940 роках.

З березня 1940 — начальник 1-го відділу ГЕУ НКВС СРСР.

З 26 лютого 1941 по 31 липня 1941 року нарком державної безпеки УРСР.

У 1941—1945 рр. — начальник ЕКУ НКВС СРСР та заступник ГУКР «Смерш» НКО СРСР.

У 1945—1953 — заступник начальника 1-го Головного управління при РНК-РМ СРСР, забезпечував державну таємницю, пов'язану з виробництвом атомної зброї.

З 16 березні 1953 по 30 червня 1953 — міністр внутрішніх справ УРСР. У травні 1953 року за вказівкою Мешика було усунуто з посади 18 із 25 начальників УМВС, які наполягали на силовому вирішенні збройного конфлікту проти ОУН-УПА. Було скасовано смертні вироки, винесені учасникам збройного опору, і переглянуто багато кримінальних справ стосовно останніх, а також згорнуто багато операцій; почалося відновлення зруйнованих греко-католицьких монастирів. Ці заходи являли у своїй чергову спробу домогтися роззброєння ОУН-УПА.

У червні 1953 році заарештований за справою Лаврентія Берії.

У 1953 році засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання-розстрілу з конфіскацією майна, позбавлення військового звання генерал-лейтенанта й урядових нагород.

23 грудня 1953 — розстріляний у Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі.

Не реабілітований.

Джерела Вронська Т. В. Мешик Павло Якович // * Шаповал Юрій. Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934–1941). Справочник. М: Звенья, 1999.-504с) м. Київ Чисніков Володимир. Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918–1953) // Матеріали до біографічного довідника. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2000. № 2/4 (13/15). С. 362-373 Лисюк Юрій. Керівники органів державної безпеки Радянської України (1953–1991 рр.). Матеріали до біографічного довідника. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2001. № 2. С. 429–436 Радянські органи державної безпеки в Україні (1918–1991 рр.): історія, структура, функції // Матеріали круглого столу, 19 грудня 2013 р., м. Київ / Упоряд.: О. Г. Бажан, Р. Ю. Подкур. – К.: Інститут історії України НАН України, 2014. – 469 с. Греченко Володимир. ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПАВЛА ЯКОВИЧА МЕШИКА (1953) // Право і безпека – Law and Safety. 2024. № 1 (92). С. — 66-77

Посилання Мешик //

Чи був Лаврентій Берія українським націоналістом? Біографія П. Я. Мешика на hrono.ru Коротка біографія П. Я. Мешика на memo.ru