«Хатина дядька Тома» () — роман американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу антирабовласницького спрямування, опублікований 1852 року. На думку історика Вілла Кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя громадянської війни»The Civil War in American Culture by Will Kaufman, Edinburgh University Press, 2006, page 18..
Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабствоUncle Tom's Cabin by Harriet Beecher Stowe, Spark Publishers, 2002, p. 19, states the novel is about the «destructive power of slavery and the ability of Christian love to overcome it…»The Complete Idiot's Guide to American Literature by Laurie E. Rozakis, Alpha Books, 1999, p. 125, says one of the book's main messages is that «The slavery crisis can only be resolved by Christian love.»Domestic Abolitionism and Juvenile Literature, 1830–1865 by Deborah C. de Rosa, SUNY Press, 2003, p. 121, De Rosa quotes Jane Tompkins that Stowe's strategy was to destroy slavery through the «saving power of Christian love.» This quote is from «Sentimental Power: Uncle Tom's Cabin and the Politics of Literary History» by Jane Tompkins, from In Sensational Designs: The Cultural Work of American Fiction, 1790–1860. New York: Oxford UP, 1985. Pp. 122–146. In that essay, Tompkins also writes, «Stowe conceived her book as an instrument for bringing about the day when the world would be ruled not by force, but by Christian love.».
Роман став одним із бестселерів XIX століття«The Sentimental Novel: The Example of Harriet Beecher Stowe» by Gail K. Smith, The Cambridge Companion to Nineteenth-Century American Women's Writing by Dale M. Bauer and Philip Gould, Cambridge University Press, 2001, page 221., другою за кількістю продажів книгою після БібліїIntroduction to Uncle Tom's Cabin Study Guide , BookRags.com. Retrieved May 16, 2006.. Вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 50-x рокахGoldner, Ellen J. «Arguing with Pictures: Race, Class and the Formation of Popular Abolitionism Through Uncle Tom's Cabin.» Journal of American & Comparative Cultures 2001 24(1-2): 71-84. Issn: 1537-4726 Fulltext: online at Ebsco. XIX століття. За перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в США, понад мільйон у Великій БританіїGeoffrey Wheatcroft, «The Cousins' War: review of Amanda Foreman, 'A World on Fire'», New York Times Book Review, July 3, 2011, p. 1. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу» Everon, Ernest. «Some Thoughts Anent Dickens and Novel Writing» The Ladies' Companion and Monthly Magazine London, 1855 Volume VII Second Series:259.. Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Авраам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?»Charles Edward Stowe, Harriet Beecher Stowe: The Story of Her Life (1911) p. 203.. Однак відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам.
Книга та поставлені за її мотивами п'єси допомогли утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення СШАHulser, Kathleen. «Reading Uncle Tom's Image: From Anti-slavery Hero to Racial Insult.» New-York Journal of American History 2003 65(1): 75-79. Issn: 1551-5486.: годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися як образливі, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницького знаряддя»Henry Louis Gates, Kwame Anthony Appiah, Africana: Arts and Letters: An A-to-Z Reference of Writers, Musicians, and Artists of the African American Experience, Running Press, 2005, p. 544..
Джерела Стоу народилася в Коннектикуті й викладала в Гартфорській жіночій академії, водночас беручи активну участь в русі за скасування рабства. Свій роман вона написала у відповідь на другий акт про рабів-втікачів 1850 року. Більша частина книги була написана в Брансвіку, штат Мен, де в Боудін-коледжі викладав її чоловік Калвін Елліс Стоу.
Частково натхненням для написання «Хатини дядька Тома» стала книга «Життя Джозаї Генсона, колишнього раба, тепер мешканця Канади, розказане ним самим», яку написав Джозая Генсон, у минулому раб на тютюновій плантації Айзека Райлі в Північній Бетесді, МерілендSusan Logue, «Historic Uncle Tom's Cabin Saved» , VOA News, January 12, 2006. Retrieved December 24, 2011.. Генсон утік у Канаду, де став допомагати іншим утікачам облаштуватися й розпочати незалежне життя. Саме там він написав свої мемуари. 1853 року Стоу визнала, що спогади Генсона підштовхнули її до написання романуHarriet Beecher Stowe, A Key to Uncle Tom's Cabin 1853, p. 42, in which Stowe states «A last instance parallel with that of Uncle Tom is to be found in the published memoirs of the venerable Josiah Henson]…» This also is cited in A Routledge Literary Sourcebook on Harriet Beecher Stowe's Uncle Tom's Cabin by Debra J. Rosenthal, Routledge, 2003, pages 25-26.. Коли її твір став бестселером, Генсон перевидав свою книгу під назвою «Мемуари дядька Тома» й став подорожувати США та Європою із лекціями. Будинок Генсона в місті Дрезден, Онтаріо, 1940 року став музеєм і носить назву «Історичного місця хатини дядька Тома». Будинку, в якому жив Генсон у рабстві, більше нема, але графство Монтгомері, Меріленд помилково купило іншу хатину«After buying historic home, Md. officials find it wasn't really Uncle Tom's Cabin» , Washington Post, яка стала частиною національного парку, присвяченому підпільній залізниці до свободи , як називали свого часу канали втечі рабів із рабовласницьких штатів у штати, де рабство було заборонене законом, й до Канади.
Іншим джерелом для роману була книга «Американське рабство, як воно є: покази тисячі свідків» Теодора Двайта Велда й сестер ГрімкеThe Columbia Encyclopedia, Sixth Edition, 2001–2005.. Стоу стверджувала, що написанню роману сприяли численні розмови з рабами-втікачами, з якими вона зустрічалася, коли мешкала в Цинциннаті, Огайо, місті, розташованому на протилежному березі річки Огайо від рабовласницького штату Кентуккі. У Цинциннаті місцеві аболіціоністи симпатизували підпільній залізниці й активно допомагали рабам-утікачам.
У книзі «Ключ до Хатини дядька Тома» 1853 року Стоу наводить низку інших джерел з метою підтвердити свої твердження щодо рабстваA Key to Uncle Tom's Cabin , Uncle Tom's Cabin and American Culture, a Multi-Media Archive. Retrieved April 20, 2007.. Однак ретельне вивчення показало, що чимало з цих книг Стоу прочитала вже після публікації роману.
Публікація «Хатина дядька Тома» почала виходити частинами в аболіціоністському журналі «National Era» з 5 червня 1851 і продовжувалося протягом 40 випусків. Зважаючи на популярність роману, видавник Джон Джуїтт запропонував Стоу оформити його у вигляді окремої книги. Стоу сумнівалася, чи читатимуть роман у вигляді книги, але зрештою згодилася.
Переконаний у популярності книги Джуїтт прийняв незвичне на той час рішення додати 6 ілюстрацій на цілу сторінку, ескізи яких для першого видання виконав Гамматт БіллінгсFirst Edition Illustrations , Uncle Tom's Cabin and American Culture, a Multi-Media Archive. Retrieved April 18, 2007.. Книга побачила світ 20 березня 1852 року, і дуже швидко весь тираж розійшовся. Книгу кілька разів перевидавали, зокрема побачило світ делюкс-видання зі 117 ілюстраціями БіллінгсаIllustrations for the «Splendid Edition» , Uncle Tom's Cabin and American Culture, a Multi-Media Archive. Retrieved April 18, 2007..
За перший рік після публікації розійшлося 300 тис. примірників книги, однак надалі попит «несподівано впав, книга не перевидавалася багато років»Michael Winship, «Uncle Tom's Cabin: History of the Book in the 19th-Century United States .». Попит почав знову зростати 1862 року, коли роман перевидали у «Ticknor and Fields».
Книгу переклали багатьма мовами. Деякі з ранніх видань містили вступ, написаний преподобним Джеймсом Шерманом, проповідником-конгреціоналістом, відомим своїми аболіціоністськими поглядами. «Хатина дядька Тома» добре продавалася і в Англії: перше лондонське видання розійшлося тиражем 200 тис. примірників. Упродовж кількох наступних років було продано понад півтора мільйона примірників книги, більшість з яких були піратськими (як і в США)«publishing, history of.» (2007). In Encyclopædia Britannica. Retrieved April 18, 2007, from Encyclopædia Britannica Online ..
Сюжет
Еліза з сином утікає, Тома продають «униз річкою»
Книга починається з того, що кентукському фермеру на ім'я Артур Шелбі загрожує втрата ферми через борги. Хоча він та його дружина Емілі Шелбі добре ставляться до рабів, Шелбі вирішує зібрати потрібні кошти, продавши работорговцю двох із них: дядька Тома, чоловіка середніх років із дружиною та дітьми, та Гаррі, сина покоївки Емілі Елізи. Емілі Шелбі ця ідея не до вподоби, оскільки вона обіцяла покоївці, що ні вона сама, ні її син ніколи не будуть продані. Син Емілі,Джордж Шелбі теж проти втрати Тома, бо бачить у ньому друга й ментора.
Еліза підслухала розмову містера й місіс Шелбі, в якій вони обговорювали продаж Тома й Гаррі. Вона вирішує утекти, щоб урятувати сина. У романі стверджується, що рішення Елізи зумовлене страхом утрати єдиної живої дитини (уже дві її дитини померли немовлятами). Тієї ж ночі Еліза покидає ферму, залишивши господині записку з поясненнями й вибаченнями.
Тома продають, і він опиняється на судні, що пливе вниз річкою Міссісіпі. На борту Том знайомиться із білою дівчиною Євою. Вони швидко стають друзями на основі глибокої християнської віри. Батько Єви, Августин Сент-Клер, купує Тома й забирає його в Новий Орлеан.
Родину Елізи переслідують, Том живе у Сент-Клерів
Втікаючи, Еліза зустрічається зі своїм чоловіком Джорджем Гаррісом, який утік раніше. Вони вирішують спробувати дістатися до Канади. Однак їх вистежує мисливець за рабами-втікачами Том Локер. Врешті Локер зі своїми людьми наздоганяють Елізу з родиною і Джордж вимушений скинути його зі скелі. Стривожена тим, що Локер може померти, Еліза переконує Джорджа принести мисливця до найближчого поселення квакерів.
У Новому Орлеані Сент-Клер дискутує питання про рабство зі своєю двоюрідною сестрою Офелією із Півночі, яка, засуджуючи рабство, має упередження щодо чорношкірих людей. З другого боку, попри те, що він рабовласник, Сент-Клер ставиться до чорношкірих без будь-якого упередження. Щоб доказати Офелії помилковість її поглядів, він купує молоду рабиню Топсі й просить Офелію виховати її.
Том жив у Сент-Клерів уже два роки, коли Єва серйозно занедужала. Перед смертю вона має видіння, в якому бачить небо, де її оточують близькі люди. Під впливом смерті Єви та її видіння інші персонажі вирішують змінити своє життя. Офелія обіцяє відкинути свої упередження щодо чорних, Топсі обіцяє бути чемною, а Сент-Клер дає клятву звільнити Тома.
Тома продають Саймону Легрі Сент-Клер не встиг виконати свою клятву. Він помер від ножового удару, якого зазнав на виході з таверни. Його дружина не стала виконувати волю чоловіка й продала Тома на аукціоні плантатору з поганою славою Саймону Легрі. Легрі, виходець із півночі, забирає Тома в луїзіанську глибинку, де Том знайомиться із іншими рабами, зокрема з Еммелін, купленою водночас із Томом.