Держбанк СРСР

Державний банк СРСР (до 1923 року Державний банк РРФСР) — з 1987 року центральний банк Радянського СоюзуБелоглазова|2009|с.180, до цього часу — єдиний емісійний, касовий та розрахунковий центр СРСР, основний банк кредитування й фінансування народного господарства й населення.

Державний банк СРСР був єдиною централізованою системою, яка безпосередньо підпорядковувалась Раді міністрів СРСР. Він був єдиним емісійно-касовим та розрахунково-кредитним центром країни: монопольно здійснював емісію грошей, керував готівково-грошовим оборотом, проводив безготівкові розрахунки, короткострокове кредитування всіх основних галузей народного господарства і довгострокове кредитування сільського господарства, на нього було покладено касове виконання державного бюджету. В процесі реалізації покладених на нього функцій Держбанк СРСР здійснював загальнодержавний контроль за виконанням підприємцями та організаціями встановлених для них планів виробництва й реалізації продукції та за додержанням фінансової дисципліни.

Історія Упродовж 1917—1920 років уряд СРСР проводив політику з ліквідації грошового обороту в країні. З січня 1920 року в країні не існувало банків. Ситуація змінилась із початком проведення в середині 1921 року нової економічної політики. Для відновлення товарно-грошових відносин необхідно було відновити кредитну систему в країні.

15 жовтня 1921 року був створений Державний банк РРФСР з капіталом у розмірі 2 трлн карбованців. Свою діяльність банк розпочав 16 листопада 1921 року. Основними цілями діяльності Держбанку були: відновлення грошового обороту й контроль за його здійсненням; сприяння розвитку промисловості, сільського господарства й товарообороту. Декретом РНК РРФСР від 11 жовтня 1922 року Держбанку було надано право емісії банківських квитків. З початком емісії червонців почалась грошова реформа, в результаті якої було припинено гіперінфляцію. Надалі банку було надано право випуску державних казначейських квитків та розмінної монети.

Держбанк РРФСР здійснював низку банківських операцій: видачу позик, відкриття онкольних кредитів із забезпеченням товарами й товарними документами, облік векселів, купівля-продаж цінних паперів, вкладні, валютні, переказні й інші операції. У цей час банком через значні темпи інфляції в країні був встановлений високий відсоток за позиковими операціями, який становив 8 % для державних та 12 % для приватних підприємств на місяць.

1923 року Державний банк РРФСР був реформований на Державний банк СРСР. Кількість відділень Держбанку СРСР з 1923 до 1925 року збільшилась майже удвічі (з 251 до 448).

У березні 1950 року було встановлено золотий зміст карбованця в розмірі 0,222168 грамів чистого золота. 23 квітня 1954 року Держбанк було виділено зі складу Міністерства фінансів СРСРУказ Президії ВР СРСР від 23.04.1954 про Державний банк СРСР. У квітні 1959 року у зв'язку з реорганізацією кредитної системи Держбанку була передана частина операцій Сільгоспбанку, Цекомбанку й комунальних банків. З 1960 року Держбанк почав складати плани кредитування довгострокових внесків. У травні 1961 року була проведена грошова реформа, під час якої нові грошові знаки були обміняні на старі у співвідношенні 1:10. Одночасно золотий зміст карбованця було збільшено лише у чотири рази і він склав 0,987412 грамів чистого золота. З 1963 року до відомства Держбанку були передані державні трудові ощадні каси. У 1965—1969 роках під час проведення господарської реформи у діяльності Держбанку відбулись зміни, пов'язані із кредитуванням та розрахунками, з плануванням та регулюванням грошового обороту, фінансуванням капіталовкладень та організацією ощадної справи. Основними видами кредитування промисловості стали кредитування за оборотом матеріальних цінностей і витрат на заробітну платню та за простими позиковими рахунками.

Під час розпаду СРСР 20 грудня 1991 року Державний банк СРСР був ліквідований, а всі його активи й пасиви, а також майно на території РРФСР передані Центральному банку РРФСР (Банку Росії)Постанова Верховної Ради РРФСР від 22 листопада 1991 року «Про фінансово-кредитне забезпечення економічної реформи та реорганізації банківської системи РРФСР».

Відсоткова ставка Величина відсоткової ставки Держбанку СРСР у 1988—1989 роках становила 4-5 %, 1990 року — 6 %, 1991 року — 8-12 %.

Голови правління Арон Шейнман — 1921—1924, 1926—1929 Микола Туманов (в. о.) — 1924—1926 Георгій П'ятаков — 1929—1930 Мойсей Калманович — 1930—1934 Лев Мар'ясін — 1934—1936 Соломон Кругліков — 1936—1937 Олексій Грічманов — 1937—1938 Микола Булганін — 1938—1940 Микола Соколов — 1940 Микола Булганін — 1940—1945 Яків Голєв — 1945—1948 Василь Попов — 1948—1958 Микола Булганін — 1958 Олександр Коровушкін — 1958—1963 Олексій Посконов — 1963—1969 Мефодій Свєшніков — 1969—1976 Володимир Алхімов — 1976—1986 Віктор Деменцев — 1986—1987 Микола Гаретовський — 1987—1989 Віктор Геращенко — 1989—1991 Андрій Звєрєв (в. о.) — 1991

Примітки

Література