Джон Торнікрофт Гартлі (, 9 січня 1849, Шропшир — 21 серпня 1935, Йоркшир) — англіканський священник, колишній британський тенісист, дворазовий переможець Вімблдонського турніру (1879, 1880).
Особисте життя Джон Гартлі був другим з п'яти дітей у родині. Його батько, як і колись дід, був мером Вулвергемптона.
Був англіканським священником: вікарієм, а пізніше деканом однієї з парафій у Північному Йоркширі.
За своєю природою був людиною діяльною та енергійною, і, крім того, дуже хорошим плавцем.
1875 року одружився з Еліс Маргарет Ласкелс, онучкою Генрі Ласкелса, 3-го графа Гарвудського. Дітей у них не було.
Помер Джон Гартлі у віці 86 років у Йоркширі.
Спортивна кар'єра Навчався в Оксфорді, перемагав на чемпіонатах університету з тенісу (1870) і з рекетс (1869).
1879 року виграв одиночний титул на Вімблдоні після того як у фіналі турніру претендентів переміг ірландця Віра Ґулда (фінал чемпіонату не проводився, оскільки торішній переможець, Френк Гедоу, який згідно з тодішніми правилами, гарантував собі там місце, відмовився захищати своє чемпіонське звання).
Гартлі — єдиний священник, який перемагав на Вімблдоні. Участь у турнірі не заважала йому виконувати пастирські обов'язки: після перемоги у чвертьфіналі турніру претендентів, в суботу ввечері, преподобний Гартлі поїхав до Йоркширу, у свою парафію, щоб відслужити там наступного дня недільну службу. Наступну ніч він провів біля ліжка вмираючого (одного з своїх парафіян), і потім, уже не маючи часу на відпочинок, повинен був повертатися до Лондону, щоби грати півфінальний матч проти К. Ф. Парра. На щастя для Джона Гартлі, дощ вніс корективи в розклад та півфінальний матч був перенесений на вівторок. Гартлі зміг використати свій шанс: Парр програв з рахунком 2-6, 6-0, 6-1, 6-1, Гулд у фіналі також не зміг чинити гідного опору та поступився в трьох партіях.
Гартлі став першим чемпіоном Вімблдону, який зміг захистити свій титул. У 1880 у челендж-матчі (фіналі турніру) він з рахунком 6-3, 6-2, 2-6, 6-3 обіграв Герберта Лофорда.
У 1881 він зазнав нищівної поразки від Вільяма Реншоу. Матч тривав всього 37 хвилин і завершився з рахунком 6-0, 6-1, 6-1 на користь Реншоу.
1926 року, на Золотому Ювілеї чемпіонату, отримав срібну медаль королеви Марії, як один із «тридцяти чотирьох нині живих чемпіонів».
Стиль гри Гартлі був гравцем задньої лінії та надавав перевагу спокійному обміну ударами. Зазвичай він не ризикував і не переходив в атаку, а терпляче чекав помилки суперника.
Виступи на турнірах Великого Шолома
Перемоги РікТурнірСуперник у фіналіРахунок у фіналі1879Вімблдон Френк Гедоу технічна поразка1880Вімблдон Герберт Лоуфорд 6–3, 6–2, 2–6, 6–3
Поразки РікТурнірСуперник у фіналіРахунок у фіналі1881Вімблдон Вільям Реншоу 6–0, 6–1, 6–1
Примітки
Література
Посилання The Reverend John Thorneycroft Hartley. Джон Гартлі на Tennis Archives