Розписана черепаха, або оздоблена черепаха () — єдиний представник роду підродини довгошиїх черепах родини американських прісноводних черепах, найпоширеніша черепаха у Північній Америці. Розписані черепахи живуть у прісноводних водоймах від півдня Канади до Луїзіани і півночі Мексики, від Атлантичного океану на сході до Тихого океану на заході.

Самиці більші за самців — доросла самиця розписаної черепахи сягає 10—25 см завдовжки. Верхня частина панцира гладка, овальна, без гребеня. Колір шкіри від оливкового до чорного, з червоними, помаранчевими або жовтими смугами на кінцівках. Існує 4 підвиди, що відділилися внаслідок географічної відокремленості за часів останнього льодовикового періоду. За будовою і кольором панцира можна визначити до якого підвиду належить черепаха: у Chrysemys picta picta сегменти верхньої частини панцира розташовані рівнолежно один одному, у Chrysemys picta marginata присутня сіра пляма на пластроні, у Chrysemys picta dorsalis через усю верхню частину панцира проходить червона смуга, у Chrysemys picta bellii весь пластрон прикрашає червоний малюнок.

Розписані черепахи харчуються водною рослинністю і дрібними тваринами, зокрема комахами, ракоподібними і рибами. Яйця черепах і новонароджені черепашки слугують їжею гризунам, собакам і зміям. Дорослі черепахи завдяки своєму твердому панциру захищені від більшості хижаків, за винятком алігаторів і ракунів. Будучи холоднокровними, розписані черепахи залежать від температури довкілля та активні лише протягом світлового дня. Взимку черепахи занурюються у брумацію, як правило, закопуючись у мул на дні водоймищ. Статева зрілість настає у віці 2—9 років у самців і 6—16 років у самиць. Спаровуються розписані черепахи навесні та восени. Пізньої весни й на початку літа самиці черепах викопують гнізда в землі та відкладають у них яйця. Тривалість життя в природі може становити понад 55 років.

У казках деяких індіанських племен розписана черепаха грала роль трикстера. На початку 1990-х рр. розписана черепаха була другою за популярністю домашньою черепахою у США, але з того часу на їхню ловлю накладаються дедалі суворіші обмеження. Втрата середовища проживання і загибель на автошляхах сприяли зменшенню популяції розписаних черепах, але їхня здатність виживати в обжитих людиною місцях допомогла їм залишитися найпоширенішими черепахами у Північній Америці. Лише в Орегоні й Британській Колумбії їхня популяція знаходиться в небезпеці. Чотири штати США надали розписаній черепасі статус свого «офіційного плазуна штату».

Етимологія назви Родова назва розписаної черепахи, Chrysemys, є похідною від «золото» та «еміда» (вид болотяної черепахи). Видова назва picta в латинській мові має значення «оздоблена, красива, витончена, розписана, плямиста».

Назви підвидів: marginata від «облямована» і вказує на червоні плями на зовнішній «прикордонній» стороні верхньої частини панцира, dorsalis походить від  — «спина» і вказує на помітну смугу, що проходить центром верхньої частини панцира, видова назва bellii — на честь зоолога Томаса Белла, співавтора Чарльза Дарвіна.

Таксономія й еволюція

Розписана черепаха (C. picta) є єдиним видом у складі роду Chrysemys родини американських прісноводних черепах. Ця родина містить у собі дві підродини: Chrysemys є частиною Deirochelyinae — західної гілки. Чотири підвиди розписаних черепах — східний (C. p. picta), центральний (C. p. marginata), південний (C. p. dorsalis) і західний (C. p. bellii).

Класифікація

Описана 1783 року Шнайдером як Testudo picta, розписана черепаха була названа Chrysemys picta Ґреєм 1855 року. На той час усі чотири підвиди були вже визначені: східний — Шнайдером 1783 року, західний — Ґреєм 1831 року, а центральний і південний — Аґассісом 1857 року.

До 1930-х років деякі підвиди розписаної черепахи класифікувалися як самостійні види роду Chrysemys. Так, наприклад, розписані черепахи в узграниччі між ареалами західного і центрального підвидів уважалися самостійним видом treleasei.

1931 року герпетолог і арахнолог Ш. Ч. Бішоп і натураліст Ф. Шмідт запропонували сучасну класифікацію — один вид, чотири підвиди. Ґрунтуючись на порівняльних вимірах черепах протягом усього їхнього ареалу, вони розподілили черепах за підвидами й вилучили з класифікації treleasei.

З 1958 року все більшої популярності стала набирати теорія, згідно з якою підвиди розписаної черепахи розвинулися в умовах географічної відокремленості протягом останньої льодовикової доби, 100 000—11 000 років тому. Того часу розписані черепахи були розділені на три відокремлені популяції: східна популяція розташовувалася на південно-східному атлантичному узбережжі; південна — навколо південної частини Міссісіпі; а західна — місцевістю, що нині розташовується на південному заході США. Ці популяції не були відокремлені протягом часу, необхідного для утворення нових видів, оскільки після відходу льодовиків близько 11 000 років тому всі три популяції мігрували на північ. Західний і південний підвиди зустрілися на землях Міссурі, внаслідок чого виник новий гібрид — центральний підвид, який мігрував на схід і північ через басейни річок Огайо і Теннессі.

Довгий час серед герпетологів ішли дебати щодо об'єднання сестринських таксонів Chrysemys, Pseudemys і Trachemys. З 1952 року деякі дослідники пропонували об'єднати Chrysemys і Pseudemys в один рід через їхній схожий зовнішній вигляд. 1964 року на основі вимірів черепа і кінцівок Самуель МакДавелл запропонував об'єднати всі три роди в один. Додаткові виміри, зроблені 1967 року, не підтвердили обґрунтованість такого об'єднання. Того ж року палеонтолог і герпетолог Алан Холман зазначив, що, попри те, що всі три роди черепах часто зустрічаються в природі разом і мають схожі параметри розмноження, вони ніколи не схрещуються. Дослідження біохімії та паразитів цих черепах, проведені в 1980-х роках, також вказують на те, що Chrysemys, Pseudemys і Trachemys — це три різних роди.

2003 року Давид Старкі і його співробітники запропонували нову версію класифікації розписаних черепах. Спираючись на дослідження мітохондріальної ДНК, вони відкинули гіпотезу еволюції під час льодовикової доби й запропонували вважати південних розписаних черепах окремим видом C. dorsalis, тоді як інші підвиди, на їхню думку, не слід розрізняти зовсім. Ця думка не отримала широкого поширення, оскільки вже було доведено, що всі підвиди розписаних черепах схрещуються протягом усіх прикордонних країв свого проживання. Проте, станом на 2010 рік Міжнародний союз охорони природи визнавав обидві назви південних розписаних черепах C. dorsalis і C. p. dorsalis прийнятними.

ДНК у каріотипі розписаної черепахи 50 хромосом, що збігається з числом хромосом в інших представників підродини Deirochelyinae as процитовано у Mann 2007, p. 10. as процитовано у Mann 2007, p. 10.. Більш еволюційно віддалені прісноводні черепахи мають від 26 до 66 хромосом. Варіації каріотипу цих черепах в популяціях досі мало вивчені. Але, втім, дослідження амінокислотних послідовностей білків в острівних популяціях черепах Нової Англії 1967 року показало відмінності порівняно з материковою популяцією as процитовано у Mann 2007, p. 11..

Порівняльний розбір хромосомальної ДНК підвидів розписаних черепах обговорювався у дебатах з приводу таксономії, запропонованої Старкі, але станом на 2009 рік вислід не було оприлюднено. Повне розшифрування геному розписаної черепахи було завершено 2011 року. Ця черепаха була обрана однією з перших плазунів для проведення секвенування геному.

Викопні Викопні розписані черепахи трапляються досить часто. Попри це, досі не цілком ясна еволюційна історія цих черепах — хто був останнім спільним предком і як від нього пішли родинні групи. Найдревніші зразки розписаних черепах, віком 15 млн років, були знайдені у штаті Небраска. Викопні зразки черепах віком 15—58 млн років трапляються в районі Небраски — Канзасу, простежується поступове поширення менш древніх викопних. Викопні зразки молодше 300 тисяч років зустрічаються майже всіма місцевостями США і Південної Канади.

Опис

Панцир розписаної черепахи овальний, гладкий, 7—25 см завдовжки, нижня частина — плоскаУсі наведені розміри черепах у цій статті відносяться до розмірів верхньої частини панцира (карапакса) і не враховують максимальну довжину черепахи з витягнутою головою і хвостом.. Забарвлення карапакса варіює від оливкового до чорного, дозволяючи черепасі ефективно зливатися з навколишнім середовищем. Нижня частина панцира, пластрон, забарвлена в жовтий або червоний колір, іноді з темними плямами в центрі. Шкіра, як і карапакс, має колір від оливкового до чорного, з червоними та жовтими смугами на шиї, кінцівках і хвості, чому вона і зобов'язана своєю видовою назвою. Як і у більшості прісноводних черепах, у розписаних є плавальні перетинки між пальцями.

Розписана черепаха має характерну форму голови. На морді проходять тільки жовті смуги. За кожним оком розташовані велика жовта пляма і смужка, а на підборідді — дві широкі смуги, що зустрічаються на кінчику щелепи. Верхня щелепа черепахи має форму перевернутої букви «V» зі зубоподібним виступом, направленим донизу, з кожного боку.

Молоді черепашки мають пропорційно менші голову, очі й хвіст, а також округліший панцир, аніж дорослі особини. Довжина дорослої самиці зазвичай більша довжини самця (10—25 см і 7—15 см, відповідно). Карапакс самиць округліший, ніж у самців. Передбачається, що крупніші розміри самиць сприяють кладці яєць. Самці відрізняються довшими передніми пазурами та довшим і товстішим хвостом. Анальний отвір (клоака) у самців розташований далі на хвості, ніж у самок.

Вік Існує кілька методик визначення віку розписаних черепах. Вік черепах молодше чотирьох років (а в деяких популяціях і до дванадцяти років) може бути визначений за допомогою «вікових кілець» на їхніх панцирах (спосіб, що нагадує визначення віку дерев). Робилися спроби визначення віку старіших черепах на основі математичних моделей розмірів і форм панцирів та кінцівок, але великої точності домогтися в цьому не вдалося. Найнадійнішим на сьогодні способом є незнищуване маркування панцирів спійманих черепах (наприклад, насічки), після чого черепахи випускаються на волю, а в подальші роки час від часу виловлюються as процитовано у. Найтриваліше дослідження, проведене в Мічигані, показало, що розписані черепахи живуть понад 55 років.

Підвиди Попри те, що підвиди розписаної черепахи схрещуються у суміжних ареалах, в центральних частинах своїх ареалів кожен з них зберігає свої специфічні властивості.

Довжина самця східного підвиду розписаної черепахи (C. p. picta) 13—17 см, а самиці 14—17 см. Карапакс оливково-зелений, іноді з блідою смужкою по центру і червоними плямами по краях. Передні краї сегментів карапакса блідіші решти сегментів. Сегменти розташовані прямими рядами уздовж панцира, що відрізняє їх від усіх інших північноамериканських черепах (включаючи 3 інших підвиди розписаної черепахи), у яких ряди сегментів панцира мають почережне розташування. Пластрон цього підвиду забарвлений у жовтий колір, суцільний або крапчастий.

Центральний підвид розписаної черепахи (C. p. marginata) має 10—25 см завдовжки. Цей підвид найважче відрізнити від інших, оскільки він порівняно з іншими підвидами не містить явних відмінних показників. Його питомою ознакою є симетрична темна пляма в центрі пластрона, але воно може мати різні розміри та чіткість.

Довжина південного, найдрібнішого, підвиду розписаної черепахи (C. p. dorsalis) — 10—14 см. Його питомою ознакою є яскраво-червона смуга, що проходить центром карапакса, пластрон світло-коричневий і майже не має плям.

Найбільшим підвидом розписаної черепахи є західний підвид (C. p. bellii), довжина якого досягає 25 см. На його карапаксу можна побачити сіточку світлих смужок, а центральна смуга карапакса майже відсутня. На його пластроні можна побачити велику кольорову (як правило, червону) пляму, що поширюється від центру до країв.

Східний підвидC. p. pictaЦентральний підвидC. p. marginataПівденний підвидC. p. dorsalisЗахідний підвидC. p. bellii

Поширення