AH-64 Apache ( «Апа́чі») — основний американський двомоторний турбовальний ударний вертоліт із шасі хвостового типу та тандемною кабіною для екіпажу з двох осіб. Під передньою частиною фюзеляжу встановлена 30-мм ланцюгова гармата M230, а на чотирьох пілонах коротких крил розташовані точки підвіски для озброєння та спорядження, зазвичай ракет AGM-114 Hellfire та пускових установок некерованих ракет Hydra 70. Резервні системи допомагають вертольоту витримувати бойові пошкодження.
Apache розпочав свій шлях як Model 77, розроблений компанією Hughes Helicopters для програми перспективного ударного вертольота (Advanced Attack Helicopter) Армії США з метою заміни AH-1 Cobra. Прототип YAH-64 вперше піднявся в повітря 30 вересня 1975 року. У 1976 році Армія США обрала YAH-64 замість Bell YAH-63, а в 1982 році схвалила повномасштабне виробництво. Після придбання Hughes Helicopters у 1984 році компанія McDonnell Douglas продовжила виробництво та розвиток AH-64. Вертоліт надійшов на озброєння Армії США в квітні 1986 року. Удосконалена версія AH-64D Apache Longbow була передана армії в березні 1997 року. Виробництво продовжує компанія Boeing Defense, Space & Security. Станом на березень 2024 року понад 2700 вертольотів Apache було поставлено Армії США та 18 міжнародним партнерам і союзникам.
AH-64 переважно експлуатується Армією США, але також став основним ударним вертольотом для багатьох країн, зокрема Греції, Японії, Ізраїлю, Нідерландів, Сінгапуру та Об’єднаних Арабських Еміратів. У Великій Британії він вироблявся за ліцензією під назвою AgustaWestland Apache. Американські AH-64 брали участь у конфліктах у Панамі, Перській затоці, Косові, Афганістані, Іраку та Ірані. Ізраїль використовував Apache під час бойових дій у Лівані та секторі Газа. Британські та нідерландські Apache розгорталися в війнах в Афганістані та Іраку, починаючи з 2001 та 2003 років відповідно.
Історія Успішне застосування AH-1 «Кобра» у В'єтнамі підтвердило життєздатність ідеї бойового гелікоптера. Водночас ситуація з майбутнім «спадкоємцем» «Кобри» залишалася невідомою. Амбітна та дорога програма AH-56 «Шайєнн» тривала близько десятиліття і була остаточно закрита в 1972 році. Спроби знайти тимчасову заміну у вигляді моделі «Сікорський S-67», модифікацій «S-61» та інших гелікоптерів також виявилися безуспішними. Нарешті в 1972 р. Армія США розпочала програму зі створення нового бойового гелікоптера (Advanced Attack Helicopter, AAH), призначеного в першу чергу для боротьби з танками противника в будь-який час доби і в поганих погодних умовах.
Основні вимоги, що висували до гелікоптера AAH: Озброєння — 30-мм гармата M230, 16 протитанкових ракет AGM-114 або 4 установки з 19-ма 70-мм НАР Hydra 70 Екіпаж — 2 особи Характеристики: розрахункова злітна маса — 7260 кг, швидкопідйомність — 12,7 м/с, дальність польоту з ПТБ — 1850 км Навігаційне обладнання для польотів уночі та за поганих погодних умовах на висоті менше 30 м Двигун — газотурбінний XT-700, що забезпечувало уніфікацію з військово-транспортним вертольотом UH-60, який розробляли Система зниження ІЧ-випромінювання Забезпечення бойової живучості гелікоптера. Зокрема нульова уразливість вертольоту при одиночному ураженні 12,7-мм кулею при швидкості 490 м/с і мінімізація уразливості при ураженні 23-мм ОФЗ снарядом. Можливість здійснення польоту упродовж, мінімум 30 хв, після завданої шкоди по будь-якій частині конструкції вертольота. Передбачуваний термін служби — 15 років Розрахункова вартість серійної машини — 14 млн доларів, собівартість виробництва 11–12 млн доларів.
Участь у конкурсі брали п'ять авіабудівних фірм: «Боїнг-Вертол», «Белл Гелікоптер», «Г'юз Гелікоптерз», «Локхід», «Сікорський». У червні 1973 року двом з цих фірм (Белл Гелікоптер та Г'юз Гелікоптерз) видали контракти на розробку й виробництво прототипів. Фірма «Белл» запропонувала YAH-63 (Модель 409), який представляв розвиток AH-1; прототип зробив перший політ 22 листопада 1975 року. Трохи раніше, 30 вересня, уперше злетів Hughes YAH-64, пілотував пілотами-випробувачами Робертом Феррі (Robert Ferry) та Рале Флетчером (Raleigh Fletcher). Під час проведених армією порівняльних випробувань зразок фірми Г'юз Гелікоптерз показав свою значну перевагу над конкурентом у швидкопідйомності та маневреності, і загалом його характеристики перевершували армійські вимоги. Вагому роль зіграла аварія YAH-63 в одному із випробувальних польотів. У грудні 1976 року було оголошено про перемогу в конкурсі фірми Г'юз Гелікоптерз з гелікоптером YAH-64.
Після перемоги в конкурсі фірма продовжила довготривалі випробування вертольота і впровадила низку змін у його конструкцію та бортове обладнання. Загалом обсяг літних випробувань склав 2400 годин. Через низку труднощів рішення про серійне виробництво було відтерміновано на два роки. Лише влітку 1981 року почалися військові випробування гелікоптера. Залучені екіпажі залишилися задоволені новою машиною, і 19 грудня того ж року було прийняте рішення про серійне виробництво гелікоптера під позначенням AH-64A та назвою «Апачі».
Для виробництва «Апачі» побудували завод у м. Меса (Аризона). Викочування першого серійного вертольота відбулося 30 вересня 1983 року, рівно через вісім років після першого польоту AH-64. Наступного року фірму «Г'юз Гелікоптерз» придбала корпорація «МакДоннел Дуґлас», до якої перейшло також і виробництво гелікоптера. «Апачі» стали надходити у війська та розподілялися по 18 вертольотів на ескадрилью. Перша ескадрилья досягла боєпридатності у липні 1986 року. З 1989 року «Апачі» почали надходити у Національну гвардію США. Серійне виробництво для потреб американських збройних сил було завершено у грудні 1994 року після побудови 827 вертольотів. Середня вартість одного гелікоптера ранньої модифікації AH-64A складає приблизно 14,5 млн доларів.
Станом на 2018 рік американські військовики не мали планів заміни AH-64 на новіші вертольоти. Імовірно, термін їхньої служби буде подовжений і вони залишатимуться на озброєнні до 2040 року.
Загалом було надано: 937 вертольотів у модифікації «А» до 1997 року, понад 1000 AH-64D з 1997 по 2013 рік та понад 500 AH-64E з 2011 року.
Бойове застосування Вторгнення США в Панаму
Бойове хрещення AH-64 Apache відбулося під час американського вторгнення в Панаму в рамках операції «Just Cause» (20 грудня 1989 — початок січня 1990 року). Це стало першим бойовим застосуванням гелікоптера в історії. AH-64A, що належали переважно до 1-го батальйону 82-го авіаційного полку та входили до складу Task Force Wolf, активно використовувалися для вогневої підтримки наземних підрозділів. Спочатку в Панамі було менше машин, але після прибуття підкріплень з Форт-Брегга їх загальна кількість зросла до 11 одиниць. Вертольоти діяли переважно вночі, використовуючи переваги системи нічного бачення FLIR, і налітали понад 240 бойових годин. Основними завданнями були підтримка штурму ключових об’єктів, зокрема штабу панамських сил оборони La Comandancia, ураження укріплених позицій і будівель у міській забудові. Під час операції AH-64 здійснили 7 пусків протитанкових ракет AGM-114 Hellfire — усі вони були точними (пряме влучання). Командувач операцією генерал Карл Стінер високо оцінив можливості ракети, зазначивши, що нею можна було влучити крізь вікно з відстані чотири милі вночі.
Незважаючи на деякі технічні проблеми, типові для дебюту нової техніки, Apache продемонстрували високу точність, живучість і ефективність у складних умовах тропічного клімату та міської забудови. Бойовий досвід, отриманий у Панамі, став важливим «розігрівом» і підтвердив концепцію AH-64 як сучасного ударного вертольота перед його масовим застосуванням під час операції «Буря в пустелі» в 1991 році.
Операція «Epic Fury»
AH-64 застосовувалися в бойових діях під час Іранської війни 2026 року. 9 червня 2026 року американський AH-64 Apache був збитий в Оманській затоці о 03:30 за місцевим часом (19:30 за східним часом США) під час патрулювання. Для порятунку двомісного екіпажу було використано морський дрон Цільової групи 59 Військово-морських сил Центрального командування США. Того ж дня президент Трамп підтвердив, що збиття американського AH-64 сталося внаслідок вогню іранського дрона. Іран заявив, що не навмисно цілився в американський вертоліт. Однак Al Jazeera повідомила, що вертоліт був збитий дроном-камікадзе типу Shahed, що вказує на навмисне збиття.
Оператори
За даними World Air Force 2026 вертольоти AH-64 Apache експлуатують такі країни:
Британська армія: 50 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Всі AgustaWestland Apache були зняті з озброєння в березні 2024 року.
Грецька Армія: 28 одиниць AH-64A/D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Повітряні Сили Єгипту: 46 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Повітряні сили Індії: 22 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Індійська Армія: 3 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 3 вертольота.
Індонезійська Армія: 8 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Повітряні сили Ізраїлю: 48 одиниць AH-64A/D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Повітряні сили Еміру Катару: 24 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 24 вертольота.
Повітряні сили Кувейту: 16 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 8 вертольотів.
Королівські повітряні сили Марокко: 6 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 30 вертольотів.
Королівські ПКС: 16 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 12 вертольотів.
Повітряні сили Об'єднаних Арабських Еміратів: 30 одиниць AH-64D/E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 39 вертольотів.
Армія Республіки Корея: 36 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 36 вертольотів.
Сухопутні війська Польщі: 4 одиниці AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік. Всього замовлено 96 вертольотів.
Армія Республіки Китай: 29 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Королівські сухопутні війська Саудівської Аравії: 22 одиниці AH-64A/D/E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 25 вертольотів. Національна гвардія Саудівської Аравії: 12 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 24 вертольота.
Повітряні сили Республіки Сінгапур: 20 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Армія США: 838 одиниць AH-64D/E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Сухопутні Сили Самооборони Японії: 12 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Тактико-технічні характеристики ТТХ сімейства AH-64AH-64AAH-64DAH-64D LongbowТехнічні характеристикиЕкіпаж2Довжина з обертовими гвинтами, м17,76Діаметр несучого гвинта, м14,63Діаметр рульового гвинта, м2,79Висота, м3,84До втулки несучого гвинта4,66До датчика повітряних параметрів4,95До вершини РЛС AN/APG-78 «Лонгбоу»Площа, оберту основного гвинта, м ²168,11База шасі, м10,59Колія шасі, м2,03Маса порожнього, кг4 6605 1655 352Маса нормальна злітна, кгЛьотні характеристики дани для даних значень маси.6 6506 5527 530Маса максимальна злітна, кг8 0009 52510 432У перегоночном варіанті, з повним запасом палива Маса палива, кг1 108 + 2 712 в ППБОбсяг палива, л1 421 + 4 × 871 в ППБДвигун2 × ТГД General ElectricT700-GE-701T700-GE-701CПотужність, кінська сила (кВт)2 × 1 695 (1 270)2 × 1 890 (1 409)Льотні характеристикиМаксимально допустима швидкість, км/год365Максимальна швидкість, км/год300293265Практична дальність, км690 Без зовнішніх підвісок482407Етапна дальність, км2 0201 899Тривалість польоту3,57 годБез ППБ2 год 44 хв/8 годБез ППБ/з ППБПрактична стеля, м6 1006 4005 915Теоретична стеля, мЗ використанням/без використання ефекту землі при нормальній злітній масі4 085/3 1004 570/3 5054 170/2 890Максимальна швидкопідйомність, м/с12,27Вертикальна Швидкопідйомність, м/с12,77,5Навантаження на диск, кг/м²48,662,1Максимальна експлуатаційна перевантаження+3,5/-1,0 g+3,5/-0,5 gОзброєнняГармата30 мм M230 (625 постр./хв)Боєкомплектдо 1 200 патр.Ракети «повітря-поверхня»4 × 4 × AGM-114НАР4 × 19 × 70 мм Hydra