Йоганнес Брамс

Йога́ннес Брамс (; 7 травня 1833 — 3 квітня 1897) — німецький композитор, піаніст і диригент, один із головних представників епохи романтизму.

Брамс писав музику камерну і симфонічну, для фортепіано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем'єри своїх творів; також співпрацював з провідними музикантами свого часу, в тому числі з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали основними в сучасному концертному репертуарі. Брамс був безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неопублікованимиAlex Needham (2012), Brahms piano piece to get its premiere 159 years after its creation The Guardian.

Був почесним членом Галицького музичного товаристваС. П. Людкевич. Брамс (Brahms) Йоганнес // .

Біографія

Ранні роки Йоганнес Брамс народився 7 травня 1833 року в Гамбурзі в родині музиканта. Його батько, Йоганн Якоб Брамс (1806—1872), грав на контрабасі та ріжку в невеликих ансамблях, а пізніше став контрабасистом Гамбурзького філармонічного оркестру. Він дав синові початкові навички гри на різноманітних струнних і духових інструментах, але Йоганнеса більше цікавило фортепіано. У семирічному віці він почав навчатися гри на фортепіано в Отто Коссела. Талант Брамса до композиції проявився рано, і в 1843 році за сприяння Коссела він був прийнятий до відомого на той час композитора Едуарда Марксена студентом з фортепіано і композиції. Написана Брамсом у 1849 році «Фантазія на тему улюбленого вальсу» вже свідчить про нього як віртуоза-піаніста.

Знайомство з Йоахімом і Лістом У 20-річному віці разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ференцем Лістом, Йозефом Йоахімом і Робертом Шуманом.

Брамс і Шуман За рекомендацією Йозефа Йоахіма у 1853 році Брамс познайомився із Робертом Шуманом, який був зачарований талантом молодого композитора і на сторінках «Нової музичної газети» () висловив своє захоплення.

Між Детмольдом і Гамбургом Після смерті Шумана у 1856 році Брамс ділив свій час між Гамбургом, де він диригував жіночим хором, і Детмольдом, де з 1857 по 1859 рік працював придворним вчителем музики і диригентом. У 1862 році переїхав до Відня, де успішно виступав як піаніст, пізніше і як хоровий диригент у Співочій капелі й Товаристві друзів музики.

Роки злету популярності У середині 1870-х років Брамс цілком присвятив себе творчій діяльності, виступав з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожував.

Пізні роки У 1890 році 57-річний Брамс вирішив припинити свою композиторську кар'єру, однак, дотриматись цього рішення не зміг. У наступні роки він створив цілий ряд визнаних шедеврів. Захоплення талантом кларнетиста Ріхарда Мюльфельда спонукало його до написання Кларнетового тріо (Op. 114, 1891), Кларнетового квінтету (Op. 115, 1891) і двох Сонат для кларнету (Op. 120, 1894). Також були написані декілька циклів форнепіанних п'єс (Opp. 116—119), «Чотири серйозні Пісні» (, Op. 121, 1896) та Одинадцять хоральних прелюдій для органу (Op. 122, 1896).

Творчість За обставин боротьби прихильників Ференца Ліста й Ріхарда Вагнера (веймарська школа) з послідовниками Фелікса Мендельсона й Роберта Шумана (лейпцизька школа), Брамс не прилучився до жодного з цих напрямків, Брамс глибоко й послідовно розвивав класичні традиції, які збагатив романтичним змістом. Музика Брамса оспівує свободу особистості, моральну стійкість, мужність, перейнята поривчастістю, бунтівливістю, тремтливим ліризмом. Імпровізаційний склад поєднується в ній зі строгою логікою розвитку.

Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за винятком опери). Чотири симфонії Брамса, з яких особливо виділяється остання, — одне з вищих досягнень симфонізму 2-ї половини XIX століття. Услід за Л. Бетховеном і Ф. Шубертом Брамс розумів циклічну композицію симфонії як інструментальну драму, частини якої об'єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч із симфоніями Брамса стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструментами. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярніших творів цього жанру. Великою популярністю користується також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів Брамса найзначніший «Німецький реквієм» (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.

Різноманітна вокальна музика Брамса, видне місце в якій займають обробки народних пісень. Твори камерно-інструментального жанру відносяться переважно до раннього (1-е фортепіанне тріо, фортепіанний квінтет й ін.) і до пізнього періодів життя Брамса, для цих творів характерне посилення героїко-епічних рис і одночасно суб'єктивно-лірична спрямованість (2-е й 3-є фортепіанне тріо, сонати для скрипки й для віолончелі з фортепіано й ін.). Фортепіанні твори Брамса відрізняються контрапунктно розвинутою фактурою, тонкою мотивною розробкою. Почавши із сонат, Брамс надалі писав для фортепіано головним чином мініатюри. У фортепіанних вальсах й «Угорських танцях» проявилося захоплення Брамса угорським фольклором. В останній період творчості Брамс створив фортепіанні твори камерного плану (інтермецо, капричіо).

Список творів

Твори за опусом Op. 1, Фортепіанна Соната № 1 до мажор (1852) Op. 2, Фортепіанна Соната № 2 фа-дієз мінор (1852) Op. 3, 6 Пісень (1853) Op. 4, Скерцо мі-бемоль мінор для фортепіано (1851) Op. 5, Соната № 3 фа мінор (1853) Op. 6, 6 пісень Op. 7, 6 пісень Op. 8, Фортепіанне Тріо № 1 сі мажор (1854) Op. 9, Варіації на тему Р.Шумана фа-дієз мінор для фортепіано (1854) Op. 10 Чотири балади для фортепіано (1854) № 1 ре мінор № 2 ре мажор № 3 сі мінор № 4 сі мажор Op. 11, Серенада № 1 ре мажор для оркестру (1857) Op. 12, Ave Maria Op. 13, Begräbnisgesang Op. 14, 8 пісень та романсів Op. 15, Концерт для фортепіано з оркестром No.1 ре мінор (1859) Op. 16, Серенада № 2 ля мажор для оркестру (1859) Op. 17, Чотири пісні для жіночих голосів, двох валторн та арфи Op. 18, Струнний секстет № 1 сі-бемоль мажор (1860) Op. 19, 5 поем Op. 20, Три Дуети Op. 21, Два цикли варіацій для фортепіано № 1 11 варіацій на оригінальну темуре мажор (1857) № 2 14 варіацій на угорські мелодії ре мажор (1854) Op. 22, Marienlieder Op. 23, Варіації на тему Р.Шумана для фортепіано на 4 руки (1861) Op. 24, Варіації та фгуа на тему Генделя для фортепіано (1861) Op. 25, Фортепіанний Квартет № 1 соль мінор (1861) Op. 26, Фортепіанний Квартет № 2 ля мажор (1861) Op. 27, Псалам 13 Op. 28, Чотири Дуети Op. 29, Два Мотети (1860, published 1864) № 1 Es ist das Heil uns kommen her № 2 Schaffe in mir Gott Op. 30, Geistliches Lied Op. 31, Три вокальні Квартети № 1 Wechsellied zum Tanze (1859) № 2 Neckereien (1863) № 3 Der Gang zum Liebchen (1863) Op. 32, 9 пісень Op. 33, 15 Романсів «Liebesgeschichte der schönen Magelone» Op. 34, Фортепіанний Квінтет фа мінор (1864) Op. 35, Варіації на тему Паганіні для фортепіано (1862—1863) Op. 36, Струнний Секстет № 2 Op. 37, Три Sacred Choruses Op. 38, Соната № 1 мі мінор для віолончелі Op. 39, 16 вальсів для фортепіано на 4 руки (1865)

Op. 40, Тріо для валторни, скрипки та фортепіано мі-бемоль мажор (1865) Op. 41, 5 пісень для чоловічих голосів Op. 42, Три світські пісні для хору Op. 43, Чотири пісні Op. 44, 12 пісень та романсів Op. 45, Німецький реквієм (1868) Op. 46, Чотири пісні Op. 47, 5 пісень Op. 48, 7 пісень Op. 49, 5 пісень — (№ 4, «Wiegenlied», відома як «колискова») Op. 50, Rinaldo Op. 51, Два Струнних квартети Струнний Квартет № 1 до мінор (1873) Струнний Квартет № 2 ля мінор (1873) Op. 52, 18 Liebeslieder-Waltzer для фортепіано на 4 руки та вокальний Квартет ad libitum (1874) Op. 53, Висока Рапсодія Op. 54, 'Schicksalslied Op. 55, Triumphlied Op. 56, Варіації на тему Joseph Haydn (1873) Op. 57, 8 пісень Op. 58, 8 пісень Op. 59, 8 пісень Op. 60, Фортепіанний Квартет № 3 до мінор Op. 61, Чотири Дуети Op. 62, 7 secular пісень для хору Op. 63, 9 пісень Op. 64, Три Вокальних квартети Op. 65, Brahms Op.65|Neue Liebeslieder — 15 Waltzes Op. 66, 5 дуетів Op. 67, Струнний Квартет № 3 сі-бемоль мажор (1876) Op. 68, Симфонія № 1 до мінор (1876) Op. 69, 9 пісень Op. 70, Чотири пісні Op. 71, 5 пісень Op. 72, 5 пісень Op. 73, Симфонія № 2 ре мажор (1877) Op. 74, Два мотети Op. 75, Чотири балади та романси Op. 76, 8 п'єс для фортепіано (1878) № 1 Капричіо фа-дієз мінор № 2 Капричіо сі мінор № 3 Інтермецо ля-бемоль мажор № 4 Інтермецо сі-бемоль мажор № 5 Капричіо до-дієз мажор № 6 Інтермецо ля мажор № 7 Інтермецо ля мінор № 8 Капричіо до мажор Op. 77, Концерт для скрипки з оркестром ре мажор (1878) Op. 78, Violin Соната № 1 соль мажор Op. 79, Дві Рапсодії для фортепіано (1879) № 1 Рапсодія сі мінор № 2 Рапсодія соль мінор Op. 80, Academic Festival Overture для оркестру (1880) Op. 81, Tragic Overture для оркестру (1880) Op. 82, Nänie (1881) Op. 83, Концерт для фортепіано з оркестром № 2 сі-бемоль Мажор(1881) Op. 84, романси та Пісні Op. 85, 6 пісень Op. 86, 6 пісень Op. 87, Фортепіанне Тріо № 2 до мажор Op. 88, Струнний Квінтет № 1 фа мажор (1882) Op. 89, Gesang der Parzen Op. 90, Симфонія № 3 фа мажор (1883) Op. 91, Дві Пісні Op. 92, Чотири Вокальні Квартети Op. 93, 6 пісень та романсів для хору Op. 94, 5 пісень Op. 95, 7 пісень Op. 96, 4 пісні Op. 97, 6 пісень Op. 98 Симфонія № 4 мі мінор (1885) Op. 99, віолончелі Соната № 2 фа мажор (1886) Op. 100, Violin Соната № 2 ля мажор (1886) Op. 101, Фортепіанне Тріо № 3 до мінор (1886) Op. 102, Подвійний концерт для скрипки та віолончелі ля мінор (1887) Op. 103, Zigeunerlieder Op. 104, 5 пісень для хору Op. 105, 5 пісень Op. 106, 5 пісень Op. 107, 5 пісень Op. 108, Скрипкова соната № 3 Op. 109, Fest- und Gedenksprüche для хору Op. 110, Три мотети Op. 111, Струнний квінтет № 2 соль мажор («Prater») (1890) Op. 112, 6 Вокальних Квартетів Op. 113, 13 Канонів для жіночого хору Op. 114, Тріо для фортепіано, кларнету, та віолончелі ля мінор (1891) Op. 115, Квінтет для кларнету та Струнних сі мінор (1891) Op. 116, 7 Фантазій для фортепіано (1892) № 1 Капричіо ре мінор № 2 Інтермецо ля мінор № 3 Капричіо соль мінор № 4 Інтермецо мі мажор № 5 Інтермецо мі мінор № 6 Інтермецо мі мажор № 7 Капричіо ре мінор Op. 117, Три Intermezzi для фортепіано (1892) № 1 мі-бемоль мажор № 2 сі-бемоль мінор № 3 до-дієз мінор Op. 118, 6 п'єс для фортепіано (1893) № 1 Інтермецо ля мінор № 2 Інтермецо ля мажор № 3 Балада соль мінор № 4 Інтермецо фа мінор № 5 Романс фа мажор № 6 Інтермецо мі-бемоль мінор Op. 119, Чотири п'єс для фортепіано (1893) № 1 Інтермецо сі мінор № 2 Інтермецо мі мінор № 3 Інтермецо до мажор № 4 Рапсодія мі-бемоль мажор Op. 120, Сонати для кларнету Op. 121, Vier ernste Gesänge («Чотири серйозні Пісні») (1896) Op. 122, 11 хоральних прелюдій для органу (1896) № 1 Mein Jesu, der du mich № 2 Herzliebster Jesu, was hast du verbrochen № 3 O Welt, ich muss dich lassen № 4 Herzlich tut mich erfreuen № 5 Schmücke dich, o Liebe Seele № 6 O wie selig seid ihr doch, ihr Frommen № 7 O Gott, du frommer Gott № 8 Es ist ein Ros' entsprungen № 9 Herzlich tut mich verlangen № 10 Herzlich tut mich verlangen (друга редакція) № 11 O Welt, ich muss dich lassen (друга редакція)

Твори без опусу WoO 1 Угорські танці (1869) WoO 7, Хоральна Прелюдія і фуга on «O Traurigkeit, o Herzeleid» для органу WoO 8, Фуга ля-бемоль мінор для органу WoO 9, Прелюдія і фуга ля мінор для органу WoO 10, Прелюдія і фуга соль мінор для органу

Видані в українському перекладі Брамс І. Вірність кохання: «Утопи, моя доню, журбу свою…»: Ор. З, № 1: Для серед, голосу з ф-но. /Сл. Р.Рейніка; Пер. Д.Ревуцького. — К.: Книгоспілка, [Б.р.]. — 5 с. — (Вок. б-ка). — Літ. текст: укр., рос. Брамс І. З старих пісень кохання: «Конем я їхав…». — [Б.м.]: [Б.в.], [Б.р.]. — 4 с. Брамс І. Коваль: «Мій любий коваль…»: Ор. 19, № 4 /Сл. Уланда; Пер. М.Рильського. — К.: Книгоспілка, [Б.р.]. — 3 с.