П'єтро Ломбардо (1434 — 1515) — італійський скульптор та архітектор раннього Відродження, батько скульптора Тулліо Ломбардо.
Життєпис Походив з селища Карона у Швейцарії. Народився у родині скульптора Мартина. Замолоду перебрався до Ломбардії. Звідси походить його прізвище. Вчився спочатку у Мілані, згодом у Павії.
У 1464 році перебрався до Падуї. Тут вперше отримав замовлення на виготовлення скульптур місцевих впливових громадян. Втім вже у 1466 році на запрошення переїхав до Венеції. З цього часу він майже не полишав територію Венеційської республіки. У 1468 році виконав роботи у Віченці, у 1469—1471 роках працював над замовленням Бартоломео Коллеоні, військового очільника республіки. Надалі виконував замовлення дожів та їх родин. Згодом почав працювати разом із синами. Особливо значущими є роботи з оздоблення фасаду Палацу дожів — П'єтро був призначений протомаестро палацу з заробітною платою у 125 дукатів на рікGoy, R. J. (2006). The building of Renaissance Venice: patrons, architects, and builders, c. 1430—1500. United Kingdom: Yale University Press, P. 89. Після цього час від часу працював у Падуї, Бергамо, Удіне, Тревізо. Чудовими є роботи Ломбардо у соборі у Чивідале-дель-Фріулі у 1502—1506 роках.
Тоді ж Ломбардо отримав замовлення від Франциска II Гонзага, маркіза Мантуї. Він запросив майстра до себе, щоб прикрасити Каплицю Діви Марії у Мантуанському соборі. Втім володар Мантуї не виконав умов договору, тому П'єтро Ломбардо залишився у Венеції. У 1515 році його обрано головою гільдії скульпторів. Того ж року Ломбардо помер.
Творчість Особливість його будов є святкова легкість, елегантність, що підкреслюється мальовничою витонченістю фасаду, поєднував іонічний та коринфський ордери. Один з перших став використовувати кольоровий мармур. У його роботах багато пластичного убрання.
Найзначні праці: Пам'ятник Антоніо Роселлі, правнику, Падуя, 1464 рік Надгробок Батіста Фіокардо, церква Святої Марії Анунціати у Віченці, 1468 рік Оздоблення замку у Тієне, що належав Б. Коллеоні, 1469—1471 роки Вівтар Святого Павла для Собору святого Марка, 1469 рік Надгробок дожа Христофора Моро, 1470 рік Надгробок дожа Паскуале Маліп'єро, 1473 рік П'єта для церкви Сан-Лоренцо, Віченца, 1474 рік Оздоблення Собору Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі, 1475 рік Надгробок дожа Джованні Моченіго, 1476—1481 роки Надгробок дожа П'єтро Моченіго, 1477—1481 роки Мадонна з немовлям та святими, Дванадцять апостолів, Евангелісти. Каплиця Бадоер-Джустініані церкви Сан-Франческо делла Вінья, 1478—1500 роки Вівтар у каплиці Гуссоні, церква Святого Лева, Венеція, 1478 рік Надгробок дожа Ніколо Марчелло, 1479—1480 роки Пам'ятник єпископу Занетто Удінському, собор Тревізо, 1484 рік Церква Санта-Марія деї Міраколі, 1481—1489 роки Оздоблення фасаду Палацу дожів, 1483—1489 роки Скуола Сан-Марко, 1487—1490 роки Реконструкція Палацу дожів, 1498—1502 роки Собор Чивідале-дель-Фріулі, 1502—1506 роки Оздоблення палацу Вендраміна-Калерджі, 1504—1509 роки Оздоблення церкви Святого Стефана Завершення будівництва церкви Сан-Джоббе Саркофаг в гробниці Данте, Равенна
Примітки
Джерела John MacAndrew, L'architettura veneziana del primo Rinascimento, a cura di M. Bulgarelli, Venezia 1995, 99-193. Ralph Liebermann: The church of S. Maria dei Miracoli in Venice. New York 1986.
Посилання