Стас Намін (насправді Анастас Олексійович Мікоян; 8 листопада 1951, Москва, РРФСР, СРСР) — один із засновників російської радянської рок-музики; творець і лідер групи «Цветы»; автор багатьох популярних пісень («Летний вечер», «Ностальгия по настоящему», «Мы желаем счастья вам» та ін.).
Творчість Організатор продюсерського центру SNC; організатор поп- і рок-фестивалів, в тому числі Фестивалю миру в Лужниках у 1989 році; фестивалі «Единый мир», «Рок из Кремля» та ін.; засновник приватних антреприз (фірми грамзапису, радіостанції, телекомпанії, концертного агентства, студії дизайну та ін.), які розбили державну монополію й поклали початок російському шоу-бізнесу; творець недержавного симфонічного оркестру, театру мюзиклів та ін. Онук радянського державного та політичного діяча Анастаса Івановича Мікояна, а його вітчим обіймав посаду заступника міністра культури СРСР. У 2000-х Намін займається переважно особистою творчістю.
Як театральний режисер і продюсер Намін працює над постановкою спектаклів у створеному ним в 1999 році театрі, першими з яких стали легендарний американський мюзикл «Волосся» та рок-опера «Ісус Христос — суперзірка», які не сходять зі сцени вже 18 років. Одна з останніх вистав Театру Стаса Наміна — реконструкція авангардної опери 1913 року «Перемога над Сонцем» — у 2015 році була представлена на трьох знакових міжнародних майданчиках, отримавши високу оцінку критиків і мистецтвознавців: найбільшої виставки сучасного мистецтва Арт-Базель, Московської міжнародної бієнале сучасного мистецтва та щорічної Паризької виставки-ярмарку FIAC.
З групою «Цветы» він записав на Abbey Road та випустив два нових аудіоальбоми: «Назад в СССР» і «Распахни окно в свободу», та три концертних DVD: «Цветы. 40 лет», «Homo Sapiens» («Человек разумный») і «Flower Power» («Власть цветов»). Про війну в Україні написав пісню «Пир во время чумы».
Було випущено концертну версію відомої сюїти «Осень в Петербурге», а в 2016 році в Німеччині створено та записано її фортепіанну версію. Також написана Наміним нова симфонія «Centuria S — Quark» була записана Лондонським симфонічним оркестром у 2016 році. У 2017 році її було виконано у Великій залі Московської консерваторії Російським національним оркестром в авторській редакції диригента — народного артиста Росії Михайла Плєтньова.
Намін записав подвійний авторський альбом етнічної музики «One World Music Freedom» за участю музикантів з Індії, Вірменії, Ізраїлю, Палестини, Великої Британії, Африки та ін.
Як сітарист він дав концерт у Вріндавані (Індія) та записав потрійний альбом «Медитация».
Як режисер та продюсер кіно Намін створив серію документальних кінострічок: фільм-інтерв'ю з Ернстом Неізвєстним, «Волшебная Индия», «Древние храмы Армении» за участю Католікоса Гарегіна II, спільні російсько-американські фільми «Реальная Куба» та «Free to Rock» — в ньому Намін виступив як співавтор та співпродюсер. Фільм був представлений до перегляду у Капітолії (Вашингтон), Музеї Залу слави рок-н-ролу (Сіетл) та Музеї Греммі (Лос-Анжелес). Світова телепрем'єра відбулася на каналі PBS (США).
Державний Російський музей випустив його перший фотоальбом у 2001 році та нещодавно завершений 15-річний фотопроєкт про феномен народження людини «Магия Венеры».
Живописом і графікою Намін займається вже понад п'ятнадцять років. Його роботи виставлялися в різних галереях і музеях Росії. Останніми роками ним був створений цикл портретів «Откровенно», а також італійська серія та серія робіт, присвячених Вірменії та Єрусалиму. У 2014 році Намін став почесним членом Російської Академії мистецтв. А в 2016 році Академія представляє його персональну виставку «Откровенно» («Inside Out»), приурочену до 65-річчя митця.
Ранні роки
Стас Намін народився 8 листопада 1951 року в Москві. Раннє дитинство провів з батьками в гарнізонах, оскільки батько був військовим льотчиком, учасником німецько-радянської війни. Мати — музикознавець та письменник, і тому в їхньому домі бували Дмитро Шостакович, Арам Хачатурян, Мстислав Ростропович, Альфред Шнітке та інші відомі музиканти. Першим учителем музики Стаса був композитор Арно Бабаджанян. В шість років Намін пішов у школу, а через чотири роки вступив до Московського суворовського військового училища та отримав 7-річну військову освіту.
1960-ті
Навчаючись у Суворовському училищі, Намін вперше почув The Beatles і The Rolling Stones, та захопився рок-музикою. 1964 — у військовому училищі створює свою першу групу «Чародеи». 1967 — створює групу «Политбюро». 1969 — вступає до Московського Інституту Іноземних Мов і стає лідер-гітаристом групи «Блики». Його захоплює рух хіпі «Дети цветов», що бунтують проти існуючих в суспільстві порядків, і наприкінці 1969-го, під враженням від легендарного хіпі-рок-фестивалю «Вудсток», він створює свою нову групу «Цветы».
1970-ті
1973 — перший сингл «Цветов» як студентського ансамблю, випущений на фірмі «Мелодия», розходиться тиражем в сім мільйонів примірників.
1974 — виходить другий сингл «Цветов», таким же тиражем. Московська преса називає «Цветы» «радянськими Beatles», і Намін з групою починають професійну концертну діяльність.
1975 — Міністерство культури СРСР забороняє діяльність групи «Цветы» і навіть саму її назву як «пропаганду західної ідеології та ідей хіпі». Вимушену перерву в роботі своєї групи Намін присвячує закінченню навчання в Московському державному університеті, куди він перевівся в 1972 році. В той самий час він багато спілкується з забороненими режимом поетами, письменниками та художниками — нонконформістами (дисидентами): Анатолієм Звєрєвим, Олегом Целковим, Анатолієм Брусиловським, Йосипом Кіблицьким, Оленою Басиловою, Венедиктом Єрофеєвим, Генріхом Сапгіром, Юзом Алєшковським та ін. Тоді ж, під впливом The Beatles і після візиту в Москву Бхактіведанти Свамі Прабхупади, захоплюється індійською музикою та ведичною культурою.
1976 — Намін знову збирає групу й «Цветы» відновлюють свою діяльність, але вже не під забороненою назвою, а як «Група Стаса Наміна».
1980-ті 1980 — у зв'язку з проведенням Олімпіади в Москві відбувається «потепління» в ідеології режиму, і Групі Стаса Наміна вдається вперше за десять років випустити сольний альбом «Гимн Солнцу» й з'явитися на телебаченні.
1981 — Намін знайомиться та виступає в Москві з Гаррі Белафонте, й на його запрошення вступає до Всесвітньої асоціації «Люди мистецтва за мир». Пісню Наміна «Юрмала» співає вся країна. Він організовує фестиваль рок-музики в Єревані, про який пишуть журнали Time (США) і Stern (ФРН), після чого КДБ позбавляє Наміна права роботи та відбирає у нього паспорт, а прокуратура переслідує групу, вишукуючи привід порушити кримінальну справу.
1982 — зіткнувшись із тиском режиму та забороною творчості, Намін пише пісні жорсткої соціальної та політичної спрямованості, які, звісно, забороняє цензура, й вони не публікуються в Радянському Союзі. Навіть пісня «Мы желаем счастья вам!» три роки була під забороною. Цього ж року Намін знайомиться з композитором Георгієм Свиридовим і показує йому свою музику. Через заборони, які зробили заняття рок-музикою неможливим, Намін вирішує змінити професію та вступає на Вищі курси сценаристів і режисерів. Його викладачами були професор Лев Гумільов, Паола Волкова, Анатолій Васильєв, Олександр Мітта та інші видатні особистості.
1983 — Стас Намін ставить курсову роботу, яку екзаменаційна комісія не приймає, звинувачуючи його у розповсюджені впливу західної ідеології. Написано цикл нових пісень у співробітництві з поетами Євгеном Євтушенком, Андрієм Вознесенським, Давидом Самойловим, Миколою Рубцовим, Андрієм Бітовим та ін. Єдиний раз вдалося нелегально виконати ці композиції та зняти на місцевому телебаченні в Алма-Аті.
1984 — Намін закінчив Вищі курси сценаристів та режисерів при Держкіно СРСР, де як курсові роботи ставив свої перші сценічні спроби, які були не прийняті комісією з ідеологічних міркувань. Як дипломну роботу знімає відеокліп на свою пісню «Старый Новый год» (вірші А. Вознесенського) з відверто політичним підтекстом. Роботу не приймають та диплом не видають. Кліп був заборонений в СРСР.
1985 — під час фестивалю молоді та студентів у Москві, в дім Наміна без дозволу КДБ приїжджають Мішель Легран, Мікіс Теодоракіс, Удо Лінденберг, Девід Вулкомб, Дін Рід та інші закордонні музиканти, з якими він без санкцій Міністерства культури створює спільні творчі проєкти та записує подвійний альбом «Мы желаем счастья вам», що стає забороненим в СРСР. Міністерство культури на окремо зібраній колегії офіційно звинувачує Наміна та його групу у підтримці політики Пентагону. Андрій Вознесенський запрошує Наміна на дачу в Передєлкіно та знайомить з легендою американського біт-покоління — поетом Алленом Гінзбергом.
1986 — тільки з приходом до влади Михайла Горбачова та початком перебудови Групі Стаса Наміна вперше після піврічного скандалу вдається виїхати на Захід. За півтора місяця група здійснює тур 18 містами США та Канади. Там Намін знайомиться й разом зі світовими рок-зірками виступає в ООН (Нью-Йорк), Кеннеді-Центрі (Вашингтон). У грудні, на запрошення Пітера Гебріела, Намін бере участь у фестивалі Japan Aid в Японії разом з Гебріелом, Літтл Стівеном, Лу Рідом, Джексоном Брауном та іншими зірками світової рок-культури. Потім група гастролює Європою, Африкою, Австралією, Південною та Північною Америкою, Японією. Таким чином, за чотири роки Група Стаса Наміна здійснює світове турне. Під час перебування в Японії Намін з Гебріелом вирішують створити альтернативні музичні компанії. Гебріел створює Real World Records для підтримки етнічних музикантів світу, а Намін — центр SNC для підтримки заборонених радянським режимом музикантів, художників і поетів.
1987 — альтернативний культурний центр SNC, не маючи офіційного дозволу та документів, починає працювати в Парку Горького (Москва). Тут Намін збирає заборонених талановитих музикантів, прогресивних поетів, художників і дизайнерів. SNC стає єдиною в країні «фабрикою» нового вільного мистецтва, подібною до студії Енді Уорхола в Нью-Йорку, а Френк Заппа називає його «російським Баугаузом», що представляє нову вільну культуру. Гостями центру були Pink Floyd, U-2, Квінсі Джонс, Пітер Гебріел, Енні Леннокс, Брайан Мей, Рінго Старр, Роберт Де Ніро, Арнольд Шварценеггер і багато інших. На початку 1990-х, гурт Scorpions, натхненний вільним новаторським життям Центру в Парку Горького, пише свій хіт «Wind of Changes», а Намін на їхнє прохання пише для нього російський текст. Тут же Намін створює свою нову групу «Парк Горького».
1988 — Френк Заппа приїжджає в Росію, щоб познайомитися з Наміним. Заппа знімає фільм про Центр Стаса Наміна. На запрошення академіка РАН Євгенія Веліхова Намін стає членом Опікунської ради Міжнародного громадського фонду «За виживання і розвиток людства», організованого в 1987 році за спільної ініціативи радянських і американських вчених і діячів культури. Під час гастролей в Нью-Йорку на запрошення Кіта Річардса, Намін бере участь у записі його сольного альбому «Talk is Cheap».
1989 — за ініціативою Наміна організовується радянська культурно-політична делегація на Аляску. З цього моменту відкривається регулярний авіарейс з Росії в Анкорідж. Стас Намін разом з Едді Мані (США) здійснює спільний тур Аляскою. У серпні Намін організовує перший в СРСР міжнародний рок-фестиваль — Московський фестиваль миру на стадіоні Леніна (200 тисяч глядачів). Учасники: Bon Jovi, Motley Crue, Scorpions, Ozzy Osbourne, Skid Row, Cinderella і нова група Наміна — «Парк Горького». Західна преса називає фестиваль «російським Вудстоком», що ознаменував нову еру вільної Росії. Фестиваль транслювався на 59 країн світу. У тому ж році Намін створює Московський симфонічний оркестр (МСО, диригент — Костянтин Кримець) й організовує серію концертів у Великому залі Московської консерваторії та в концертному залі ім. П. І. Чайковського (Москва).
1990-ті 1990 — Намін зупиняє діяльність групи «Цветы» і займається соціальними проєктами.