Ервін Єнеке (; 22 квітня 1890, Фререн, Ганновер — 3 липня 1960, Кельн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1942).

Біографія 27 березня 1911 року набрав 10-й (Ганноверський) інженерний батальйон. У складі 10-го батальйону взяв участь у Першій світовій війні: з 23 липня 1915 командир 5-ї роти, з 3 березня 1916 року ад'ютант батальйону, з 23 липня 1916 року знову командир 5-ї роти. З 9 грудня 1917 року ордонанс-офіцер у штабі 19-ї піхотної дивізії. З 29 серпня до 16 грудня 1918 года 2-й офіцер Генштабу в штабі 26-ї резервної дивізії.

Після капітуляції кайзерівської армії залишився в рейхсвері, де служив на різних інженерних посадах. Учасник громадянської війни в Іспанії з липня 1936 по листопад 1938 року. З 1936 року начальник штабу «W», який відав справами легіону «Кондор». З 1938 року начальник штабу інспекції укріплень.

Друга світова війна З початком війни знову переведений в польові інженерні війська, призначений обер-квартирмейстером штабу 8-ї армії. Учасник Польської і Французької кампаній.

З 1 травня 1940 по 31 січня 1942 року служив обер-квартирмейстером командування вермахту в Бельгії і Північної Франції. Одночасно з 1 листопада 1941 року включений в головне командування вермахту на Заході.

З лютого 1942 року — командир 389-ї піхотної дивізії. У травні того ж року дивізія була включена до складу 6-ї польової армії на Східному фронті, яка брала участь в Харківській операції і в подальшому наступі на Сталінград. У вересні 1942 року призначений командиром 4-го армійського корпусу, офіційно затверджений на посаді 1 листопада, одночасно проведений в генерали інженерних військ. Після оточення радянськими військами наполягав на здійсненні прориву. У січні 1943 року був поранений шрапнеллю (за іншими даними — симулював поранення) і 22 січня евакуйований зі Сталінградського котла через поранення.

З 1 квітня 1943 року —командир 82-го армійського корпусу у Франції. 1 червня 1943 року призначений командувачем 17-ї польової армії і одночасно з листопада 1943 року командувачем військами вермахту в Криму і на Кавказі.

Діяльність в Криму 1 травня 1944 року замінений генералом Карлом Альмендінгером і відправлений в командний резерв. Після знищення 17-ї армії за наказом А. Гітлера відданий під військовий трибунал, який повинен був з'ясувати, чи зробив Єнеке все від нього залежне для порятунку армії, але трибунал так і не відбувся. У січні 1945 року направив особисто А. Гітлеру листа, в якому змалював в деталях катастрофічне становище Німеччини, за що 31 січня 1945 року наказом фюрера був виключений зі списків вермахту.

Після Другої світової війни 11 червня 1945 року ув'язнений радянськими військами в Нідершені. В ході слідства і суду утримувався в Севастопольській в'язниці. 23 листопада 1947 засуджений військовим трибуналом Чорноморського флоту до 25 років ув'язнення в таборах. 12 жовтня 1955 був переданий властям ФРН як неамністованний злочинець і звільнений. Жив в Кельні, де і помер 3 липня 1960 року.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (11 вересня 1914) 1-го класу (3 листопада 1914) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го класу із застібкою «Перед ворогом» 1-го класу Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу з бойовою відзнакою (16 грудня 1915) Князівський орден дому Ліппе 4-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Іспанський хрест в сріблі (6 червня 1939) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Штурмовий піхотний знак в сріблі Лицарський хрест Залізного хреста (9 жовтня 1942) Німецький хрест в золоті (2 січня 1943) Орден Михая Хороброго 3-го класу (7 травня 1943) 2-го класу (23 грудня 1943) Кубанський щит Двічі відзначений у Вермахтберіхт (19 серпня і 9 жовтня 1943)

Див. також Георг-Ганс Райнхардт Вальтер Кунтце Отто-Вільгельм Ферстер Ганс фон Зект Альфред Якоб

Література Walther-Peer Fellgiebel Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes, 1939—1945: die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 s. — ISBN 3-7909-0284-5. Scherzer Veit Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. — Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-938845-17-2. Rangliste des Deutschen Reichsheeres. — Berlin: Mittler & Sohn Verlag, 1926. — S. 135.

Посилання

General der Pioniere Erwin Jaenecke (1890—1960) Generaloberst Erwin Jaenecke Jaenecke Erwin, Colonel-General Йенеке, Эрвин Густав

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху