Порічки червоні (Ribes rubrum L.) — прямостійна кущова рослина з родини аґрусових, від 1 до 1,5 м (рідко до 2 м) заввишки. Листки 5-лопатеві, розташовані на стеблі спірально. Квітки малопомітні, жовто-зелені, зібрані в китиці 4-8 см завдовжки. Плід — ягода червоного кольору, 8-12 мм в діаметрі, по 3-10 штук в кожній китиці. Батьківщина — Західна Європа (Франція, Бельгія, Німеччина та північна Італія). В науковій літературі паралельно зустрічається термін смородина червона.
Культивується альбіносний сорт червоної порічки, який має назву "порічка біла" (не плутати з іншою порічкою білою, що є окремим видом!J. Kluczyńska: Porzeczki. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Rolnicze i Leśne, 1975, s. 66. Maarten J. M. Christenhusz, Michael F. Fay, Mark W. Chase: Plants of the World: An Illustrated Encyclopedia of Vascular Plants. Richmond, Chicago: Kew Publishing, The University of Chicago Press, 2017, ss. 237-238. ISBN 978-1842466346. ).
Ягоди поширені не надто широко. Являють собою багаторічні чагарники. Коренева система проникає в ґрунт так само, як у смородини. Щорічно від прикореневої частини виростають пагони, з яких найсильніші залишають для формування куща.
Закладена в пазусі листа однорічного пагона плодова брунька навесні розпускається і дає квіткове гроно. З неї в подальшому розвивається плодоносна кільчатка — з більш тривалим періодом життя, ніж у смородини. У вегетацію червоні та білі порічки вступають раніше від чорної смородини. Плоди у червоних порічок — червоні, світло-червоні або рожеві, а у білих — білуваті або жовтуваті. Плодоносять на 2-3-й рік після посадки. Урожайність у червоних і білих порічок вища, ніж у смородини. Дуже вимогливі до пухких, багатих поживними речовинами ґрунтів.
Культурні сорти червоних і білих порічок самоплодні.
Ці види більш зимостійкі, стійкі до багатьох грибних хвороб, аніж смородина; плодоносять щорічно і рясно. Ягоди дозрівають рано, іноді раніше, ніж ягоди суниці або одночасно з ними. Ягоди червоних і білих порічок містять багато вітамінів (С, РР), мікроелементів і пектинових речовин. Приготоване з них желе може довго зберігатися.
Кущі порічок, всипані ягодами виглядають у саду дуже декоративно.
Порічки відрізняються від смородини особливостями росту і плодоношення. Квіткові бруньки цих видів розташовані на букетних гілочках і кільчатках, які більш довговічні (в 2-3 рази) в порівнянні з плодовими утвореннями смородини. Урожай порічок рівномірно розподіляється по всьому кущу і майже не виноситься на його периферію, як це спостерігається у смородини.
Червоні і білі порічки мають на менше пагонів нульового порядку, тому кущі не так загущені і більш довговічні. На одному місці кущ може рости 15-20 років. Білі порічки відрізняється від червоних лише забарвленням ягід.
Вирощування посадкового матеріалу Для цього використовують вегетативний спосіб розмноження — горизонтальними відводками і здеревілими живцями. При таких способах необхідно заздалегідь підготувати хороші здорові маткові кущі. За кущами встановлюють особливий догляд: удобрюють їх перепрілим гноєм або перегноєм (15-20 кг на кущ, в залежності від родючості ґрунту). Якщо органічних добрив немає, їх можна замінити мінеральними: в розрахунку на 1 м2 вносять 15 — 20 г сечовини, 40-60 г суперфосфату, 15-20 г хлориду калію. Органічні, фосфорні та калійні добрива застосовують восени, азотні — навесні. Добрива закладають в ґрунт, щоб не пошкодити коріння.
Культура порічок в нашій країні розвивалася одночасно зі смородиною. Спочатку вона була відома як лікарська рослина, але промислового поширення не отримала, так як слабко розмножувалася живцями.
Ягоди червоних і білих порічок за біохімічним складом поступаються смородині, але мають деякі особливі якості. Ягоди порічок містять 26-83 мг вітаміну С, білої — 34/66 мг на 100 г сировини. Загальна сума цукрів у різних сортів коливається від 5,3 до 10,9 %, кислотність становить 1,9-4,2 %. У ягодах червоних і білих порічок міститься багато кислоти, тому їх рідко використовують у свіжому вигляді і на варення. Порічки можуть замінити журавлину. З її ягід готують морс, з соку — мармелад, желе і кисіль.
Порічки дають більш рясний урожай, ніж смородина. Вони довговічніші, менш вимогливі до умов зростання, стійкіші до шкідників і хвороб. Червоні та білі порічки відрізняються одні від одних лише забарвленням ягід. Вміст вітаміну С в них менший, ніж у смородині. Однак, вони мають і ряд переваг перед останньою.
Висаджують порічки зазвичай восени. Найкращими для цих культур є добре освітлені, підвищені ділянки з легкосуглинистими і супіщаними, помірно вологими ґрунтами. Розміщують кущі на відстані 0,7-1 м. Посадка цих культур здійснюється так само, як і посадка смородини. Вимоги до догляду та формуванню кущів такі ж, як і при вирощуванні смородини. Закінчують формування кущів на 5-7 рік, коли в ньому утворюється 15-20 добре розвинутих гілок різного віку. Старі гілки вирізують на рік-два пізніше, ніж у смородини. Кущі, що знизили врожайність, можна омолоджувати шляхом повного видалення пагонів до рівня ґрунту. Високопродуктивними кущі є протягом 14 — 15 років.
Опис Порічки мають близько 19 видів. Ця культура являє собою чагарник, рідко вічнозелений, іноді з колючками. Листя долонеподібно-лопатеве, зубчасте. Квітки зібрані в ґрона, плід — несправжня ягода.
Порічки — багаторічний чагарник. На відміну від смородини кущі більш стислі і витягнуті вгору. Сильні і товсті однорічні пагони, які виростають від основи куща, йдуть на його формування та заміщення старих, відмерлих гілок, але з роками їх поступальний ріст затухає. Для більшості сортів порічок характерний досить сильний ріст прикореневих пагонів. Їх гілки зберігають життєздатність і можуть давати врожай 5-8 років. За сприятливих умов порічки дають великий урожай протягом 20 років.
У 1-й рік життя на пагоні зазвичай не утворюється бічних відгалужень. На 2-й рік з верхньої бруньки однорічної гілки виростає один сильний і прямий пагін, рідше розвивається другий з нижчих бруньок. У верхній частині дворічної гілки зазвичай формуються букетні гілочки, близько розташовані одна від одної. У середній частині можуть утворитися бічні короткі пагони з кільчатками, а ще нижче — більш слабкі кільчатки. Таким чином, ріст бічних утворень зменшується донизу. Кордон між різними за віком приростами, де скупчуються в пучки кільчатки, часто потовщений. Таке розміщення букетних гілочок і кільчаток на кордонах річних приростів, як і прояв ярусності, є характерним для порічок, на відміну від смородини.
Істотні відмінності між смородиною та порічками полягають в розташуванні бруньок на пагонах і забарвленням кори. На однорічних приростах бруньки порічок притиснуті до пагона, розширені в середній частині і загострені до вершини. У однорічних приростів кора сірувато-коричнева, у багаторічних гілок — червонувато-коричнева. Специфічна ознака порічок — відставання кори на гілках всіх віків. Найпомітнішим загортання кори є в поздовжньому напрямку на старих гілках. На відміну від смородини, у порічок відсутні ароматичні залози, тому кора і бруньки не мають запаху.
Бруньки на гілках порічок можуть бути прості ростові, прості квіткові і змішані, які дають квітки і ростові утворення. На всіх сильних однорічних приростах бруньки зазвичай ростові. Квіткові бруньки на пагонах середньої довжини (15-30 см), частіше змішані. Бруньки, що розвиваються на більш слабких приростах — прості квіткові. Верхівкова брунька на річному прирості порічок завжди ростова. Основний врожай несуть багаторічні плодушки, зосереджені на кордонах приросту різних років (букетні гілочки). Однак плодоносять і однорічні плодушки, і плодові пагони. Букетна гілочка являє собою коротке плодове утворення довжиною до 5 см, на якому квіткові бруньки розташовані зближено у вигляді букета. Верхівкова брунька звичайно вегетативна, вона може дати пагін довжиною 0,5-20 см.
Завдяки багаторічним плодушкам порічки плодоносить значно довше смородини і дає більш високий врожай. Окремі гілки у віці 8-10 років дають до 4 кг ягід.
Вегетація порічок починається в кінці квітня — початку травня. Бруньки знаходяться в стані спокою більш тривалий час, ніж бруньки смородини. У порічок спочатку розвиваються бутони і ґрона, потім з'являються листочки. Цвітіння всіх сортів настає майже одночасно. Найбільша різниця в термінах початку цвітіння 2-3 дні. Час цвітіння цієї культури-15-17 днів.
Сорти порічок самоплідні, але при перехресному запиленні врожай підвищується. Початок дозрівання в різних сортів менш одностайний, ніж початок цвітіння. Раніше інших дозрівають Рання солодка і Джонхір ван Тете, потім — Ютербогская, Первісток і Ролан, трохи пізніше — Голландська червона, Ротет і Ровада. Забарвлення плодів дуже різноманітне. Ягоди можуть бути кремові (Ютербогська), рожеві (Рання солодка), червоні різних відтінків (Рондо, Первісток, Голландська червона та ін.) і темно-вишневі (Варшевіча).
Горизонтальні корені порічок розміщуються в основному в шарі 30-40 см і помітно виходять за межі проєкції крони куща. Діаметр кореневої системи перевищує діаметр крони в 1,6-2,1 рази. Вертикальні корені проникають на глибину 1,1 — 1,2 м. У верхньому (10 см) шарі ґрунту знаходиться до 38,6 % всієї довжини коренів.
Завдяки більш потужній кореневій системі вибір ґрунту для цієї культури ширше, ніж для смородини. Вона полюбляє суглинні і глинисті ґрунти, але деякі сорти можуть рости і на піщаних, якщо для утримання вологи вони змішані з перегноєм. Сирий ґрунт ця культура зовсім не виносить. З усіх ягідних рослин тільки порічки миряться з засоленням ґрунтів.
Ставлення до тепла. Порічки належать до числа найзимостійкіших ягідних культур. Це у великій мірі залежить від походження сорту. Так, сорти, що походять від смородини скелястої і порічок,- більш зимостійкі, а від смородини звичайної — менш зимостійкі. При ранньому цвітінні від пізніх весняних заморозків можуть постраждати квітки. На високу температуру порічки реагують негативно, але краще, ніж смородина.
Ставлення до світла. У природних умовах порічки виростають по схилах гір, в рідколіссі і серед трав'янистої рослинності. У цих умовах історично визначалися їх вимоги до умов освітлення: кущі не затінювалися зверху, так як не росли під пологом дерев. Значить, ця культура світлолюбна. При посадці необхідно строго витримувати площу живлення і більш ретельно формувати кущ. Ще вимогливіші до світла білі порічки.
Ставлення до вологи. Порічки є порівняно засухостійкою та помірно вимогливою до вологи культурою. Цьому сприяє потужний розвиток кореневої системи. Однак при посадці порічок на підвищені місця і погіршенні водопостачання послаблюється їх зростання, знижуються плодоношення і зимостійкість.
Сорти Поповнення сортименту порічок відбувається значно повільніше, порівняно з іншими ягідними культурами, тому в багатьох регіонах ще вирощують старі сорти. З перспективних хороші показники мають сорти голландського походження — Джонхір ван Тете, Рондо, Ротет, Ролан, Ровада і вітчизняні — Червона Андрейченко і Ненаглядна.
Сорти порічок визначають за квітками, ґронами і молодим листям. Однак найкращим терміном апробації є період плодоношення, коли сорт можна визначити за паростками, ягодами, розміром, формою та вигнутістю листової пластини. Сорт Первісток, наприклад, має округлі лопаті листя, краї яких підняті вгору, Голландської червоної — загострені, витягнуті. Різноманітне і забарвлення листя: темна у сортів Голландська червона і Варшевіча, з блакитно-сірим відтінком у Щедрою, світло-зелена у Ранньою солодкої і Джонхір ван Тете.
Довжина ґрона і розташування ягід на ньому теж є сортовими ознаками. Довгі ґрона мають такі сорти, як Рання солодка, Джонхір ван Тете, Ролан і Ровада.
Великі ягоди у сортів Первісток, Джонхір ван Тете і Рання солодка, дуже великі — у Розетти і Ровади. За забарвленням виділяється сорт Варшевіча, у якого ягоди гранатові, майже чорні, світло-червоні плоди у Ранньою солодкої, Рондома і Ролана, а жовтуваті — у Ютербогської.