П'єр (Пітер) Жак Франсуа де Деккер — бельгійський католицький політичний та державний діяч, письменник.
Навчався в єзуїтській школі, вивчав право у Парижі, після чого став кореспондентом Revue de Bruxelles. 1839 року його було обрано до Бельгійської адвокатської палати, де він заробив гарну репутацію завдяки своїм видатним ораторським здібностям. Був членом парламенту з 1839 до 1866 року.
1855 року де Деккер став міністром внутрішніх справ і прем'єр-міністром Бельгії. Став першим фламандцем на посаді голови уряду з часів набуття незалежності Бельгією.
1866 року він залишив політику та зайнявся бізнесом, де зазнав краху. Він почав брати участь у фінансових спекуляціях, що зіпсувало його бездоганну репутацію, а також призвело до втрати більшої частини статку. Тому, коли 1871 року його було призначено губернатором провінції Лімбург, обурення виборців було настільки сильним, що він був змушений піти у відставку. Помер П'єр де Деккер 1891 року.
Літературний доробок Де Деккер, який був членом Королівської Академії наук та мистецтв Бельгії, є автором кількох історичних та інших праць, з яких найвідомішими є: Etudes historiques et critiques sur les monts-de-piété en Belgique (Брюссель, 1844) De l'influence du libre arbitre de l'homme sur les fails sociaux (1848) L'esprit de parti et l'esprit national (1852) Etude politique sur le vicomte Ch. Vilain Xliii (1879) Episodes de l'histoire de l'art en Belgique (1883) Biographie de H. Conscience (1885)
Примітки