Націона́льний па́рк «Йосе́міті» () — національний парк, розташований в округах Маріпоса () і Туолемі () в штаті Каліфорнія, США.
Загальний опис Парк займає площу 3081 км² і знаходиться на західних схилах гірського хребта Сьєрра-НевадаHarris, Geology of National Parks (5th ed), p. 324.. Парк відвідують приблизно 3 млн осіб в рік, більшість з них зупиняються тільки в долині Йосеміті. У 1984 році парк отримав статус Всесвітньої спадщини під егідою ЮНЕСКО, і відтоді користується міжнародним визнанням за гранітні скелі, водоспади, річки з чистою водою, гаї секвоядендронів і багату біологічну різноманітність (близько 89% парку вважається зоною дикої природи). Хоча це не перший парк, що отримав статус національного, з самого заснування будувався з ідеєю саме національного парку, завдяки роботі таких людей, як один з перших захисників ідеї заповідників Джон М'юр, і фактично був першим у світі заповідником.
Географія Парк одночасно є однією з найбільших і найменш фрагментованих територій розповсюдження дикої природи в районі гірського хребта Сьєрра-Невада, і в ньому спостерігається велика різноманітність місцевих видів фауни та флори. Розташований на висоті від 600 до 4 000 м над рівнем моря, парк включає п'ять основних зон рослинності: зони хащ, чагарників і дубів, нижнього гірського лісу, верхнього гірського лісу, субальпійського і альпійського поясів. З 7000 видів рослин, що ростуть у Каліфорнії, приблизно 50% зустрічаються в горах Сьєрра-Невада, і 20% на території самого парку. Тут унаслідок рідкісної геологічної формації і унікальних характеристик ґрунтів — зручне місце для зростання більш ніж 160 рідкісних видів рослин, з яких багато — це ендемічні види.
Національний парк «Йосеміті» розташований у центральній частині хребта Сьєрра-Невада в американському штаті Каліфорнія. Він знаходиться за 5 годин їзди від міста Сан-Франциско і приблизно за 6 годин їзди від Лос-Анджелесу. Він оточений рядом заповідних диких територій: Ансель Адамс на південному сході, Гувер на північному сході і Емігрант на півночі. На території 3 081 км² розташовані тисячі озер і ставків, 2 600 річок і струмків, 1 300 км туристичних маршрутів і 560 км доріг. Дві важливі для всього штату річки, Мерсед і Туолемі беруть свій початок в межах парку, і далі течуть в Центральну долину Каліфорнії. Щорічно парк відвідують понад 3,5 млн туристів, більшість з яких зупиняються на території долини Йосеміті площею 18 км².
Гірські породи і ерозія
Майже всі рельєфи парку складаються з гранітних порід батоліту Сьєрра-Невади (батоліт — великий інтрузивний масив, що має переважно січні контакти і що знаходиться глибоко під поверхнею землі). Близько 5% парку (в основному на східній межі біля гори Дана ()) складаються з метаморфічних вулканічних і осадових порід. Ці породи називають «висячою покрівлею», оскільки вони колись були дахом для гранітних порід, що знаходилися нижче.
В результаті ерозії різних типів порід, що утворилися в результаті підняття поверхні і супутніх тріщин, з'явилися долини, каньйони, куполоподібні складки і інші утворення рельєфу, які ми спостерігаємо сьогодні (ці зчленовування і тріщини не рухаються, тому немає геологічного розлому). Повітряні простори між зчленуваннями і тріщинами утворюються завдяки присутності в граніті і гранодіориті (інтрузивна кисла гірська порода, проміжна по складу між гранітом і діоритом) діоксиду кремнію; вищий вміст діоксиду кремнію приводить до утворення більшого простору і стійкішої породи.
Природні стовпи і колони, такі як Вашингтон Колумн () і Лост Ерроу (Lost Arrow) утворилися в результаті поперечного з'єднання. В результаті ерозії основної тріщини утворилися долини і, пізніше, каньйони. Найбільш могутньою ерозійною силою за останні декілька мільйонів років стало сходження льодовиків в альпійському поясі, внаслідок чого спочатку V-подібні річкові долини перетворилися на U-подібні льодовикові каньйони (такі як долини Йосеміті та Гетч-Гетчі). В результаті вторинної тріщинуватості (що проявилася в результаті тенденції кристалів магматичних порід до розширення) були утворені гранітні куполи, такі як Хаф Доум (Half Dome) і Норт Доум (North Dome).
Найвідоміші пам'ятки парку
Долина Йосеміті займає тільки один відсоток від загальної території парка, але саме сюди стікається більшість відвідувачів. Одним з найбільш популярних у світі маршрутів серед скелелазів є гранітна скеля Ель Капітан () заввишки 2 307 м над рівнем моря, яку добре видно з будь-якої частини долини. Скеля має маршрути різного рівня складності і доступна в різний час року. Гранітні куполи, такі як Сентинел Доум (Sentinel Dome) і Хаф Доум (Half Dome) піднімаються на висоту в 900 і 1450 м відповідно над дном долини.
У верхній частині парку можна виявити такі красиві природні місця як Луг Тоулумні (Tuolumne Meadows), Луг Дана (Dana Meadows), гірський хребет Кларк (Clark Range), гірський хребет Кафедрал (Cathedral Range) і гребінь Куна (Kuna Crest). Гірські туристичні маршрути гребінь Сьєрра (Sierra Crest Trail) і гребінь Пасифік (Pacific Crest Trail) проходять через парк Йосеміті по гребеню гір, проходячи через вершини, що складаються з червоного метаморфічного каменя, такі як гора Гіббс (Mount Gibbs), а також через гранітні вершини, такі як гора Коннесс (Mount Conness). Найвищою точкою парку є гора Лаєлл (Mount Lyell) заввишки 3997 м над рівнем моря.
У парку розташовано три гаї стародавніх дерев секвоядендронів: гай Маріпоса (, 200 дерев), гай Тоулумні (Tuolumne Grove, 25 дерев) і гай Мерсед (Merced Grove, 20 дерев). Дерева секвоядендрон вважаються наймасивнішими і одними з найвищих та найдовговічніших дерев у світі — дерева, що ростуть нині, з'явилися в парку ще до початку останнього льодовикового періодуGeology of U.S. Parklands, ст. 227.
Водойми та льодовики
Річки Тоулумні і Мерсед, що беруть свій початок у верхів'ях гір на території парку, прорізали річкові каньйони завглибшки від 900 до 1 200 м. Басейн річки Тоулумні на території парку становить приблизно 1 760 км², вона вбирає в себе воду всієї північної частини парку. Річка Мерсед, навпаки, тече з південних вершин території (в основному хребтів Кафедрал і Кларк) і її басейн становить приблизно 1 320 км².
Гідрологічні процеси, включаючи рух льодовиків, повені і річкові геоморфологічні цикли, були вирішальним чинником у створенні природних ландшафтів парку. Окрім двох основних річок, в парку є 3 200 озер з площею понад 100 м² кожне, 2 водосховища і близько 2700 км різних річок і струмків, кожен з яких входить в один з двох вододілів. На дні долин по всьому парку утворюються заболочені місця, які часто пов'язані з довколишніми озерами і річками ґрунтовими водами та сезонними повенями. Луки на висоті від 300 до 3 500 м над рівнем моря також часто заболочені, оскільки розташовані уздовж річок і струмків.
Льодовики на території парка відносно невеликі за розміром і займають території, що переважно знаходяться в тіні. Найбільший льодовик Сьєрра-Невади, і відповідно парку Йосеміті, льодовик Лаєлл () займає площу 65 га. Жоден з сучасних льодовиків не є залишком величезних альпійських льодовиків льодовикового періоду, що відповідали за зміну природного ландшафту парка. Вони утворилися за часів відносного похолодання клімату Землі, таких як Малий льодовиковий період в XIV-XVII століттях. Глобальне потепління зменшило кількість і розміри льодовиків у всьому світі, зокрема і в Сьєрра-Неваді. Багато льодовиків парку, відкриті в 1871 році Джоном М'юром, в теперішній час або повністю зникли, або втратили до 75% своїй поверхні.
Водоспади
Численні прямовисні скелі, льодовикові уступи і висячі долини (тобто бічні долини, днища яких вищі за днище головної долини) дають хороші умови для виникнення водоспадів, особливо за часів танення снігів у весняний і літній період. Водоспади Йосеміті складають заввишки 782 м є найвищим водоспадом в Північній Америці і третім по висоті водоспадом у світі. Набагато менший за об'ємом спадної води, водоспад Ріббон, проте, є водоспадом з найбільшою висотою безперешкодного падіння води — 492 м. Можливо, найвідомішим водоспадом в парку є водоспад Брідалвейл, добре видний з дороги, що проходить недалеко.
Серед великого скупчення природних водоспадів, які можна побачити на обмеженій території парку, слід відзначити такі: Брідалвейл — 190 м Чілнуална — 210 м Іллілоетт — 110 м Легаміт — 360 м Невада — 180 м Ріббон — 492 м Роял-Арч-Каскейд — 370 м Сентінел — 585 м Сілвер-Стренд — 175 м Сноу крік — 652 м Стеркейс — 310 м Туїлала — 256 м Вернал — 96 м Вапама — 520 м Вотервіл — 90 м Вайлдкет — 192 м Йосеміті — 742 м Кінський хвіст — 650 м
Клімат На території парку клімат середземноморський, тобто велика частина середньорічних опадів припадає на м'яку зиму, в іншу пору року клімат сухий (на спекотне літо випадає менш як 3% опадів у рік). Через орографічне підняття кількість опадів збільшується знизу вгору до приблизно 2 400 м, а вище різко зменшується. Таким чином, кількість опадів варіює від 915 мм на висоті 1 200 м над рівнем моря до 1 200 мм на висоті 2 600 м. Вгорі сніжний покрив утворюється в листопаді і тримається до кінця березня — початку квітня.
Температура знижується зі збільшенням висоти. Украй важливим чинником температурного режиму є те, що парк Йосеміті розташований всього за 160 км від Тихого океану. Антициклони, що утворюються в літній час на узбережжі Каліфорнії, посилають прохолодні повітряні маси убік Сьєрра-Невади, і внаслідок приносять в парк чисте сухе повітря.
Середня денна температура в районі лугів Тоулумні на висоті 2 600 м коливається в межах від −3,9 до 11,5 °C. На в'їзді в парк Вавона (), на висоті 1 887 м, температура тримається в проміжку від 2,2 до 19,4 °C. На нижчих висотах повітря прогрівається більше, середня денна максимальна температура на дні долини (висота 1209 м) варіює від 7,8 до 32,2 °C. На висоті вище 2 440 м високі і сухі літні температури стримуються завдяки частим грозам, хоча лежкий сніг може протриматися і до липня. Унаслідок сухого вегетаційного періоду, відносно низької середньої вологості і сильних гроз, на території парку часто трапляються пожежі.
Історія Відкриття
Досі серед істориків ведуться дебати щодо того, хто першим з європейців побачив долину Йосеміті. Восени 1833 року Джозеф Реддефорд Вокер (), можливо, першим досяг долини — в своїх подальших записах він розповів, що очолював групу мисливців, яка перетинала Сьєрра-Неваду і впритул підійшла до краю долини, яка йшла вниз «більш ніж на милю». Його загін також першим побачив гаї секвоядендронів Тоулумні, ставши таким чином першими немісцевими жителями, які побачили ці гігантські дерева.
Частина території Сьєрра-Невади, де розташований парк, довгий час вважалася межею поселень європейців, торговців, мисливців і мандрівників. Проте цей статус змінився в 1848 році з відкриттям родовищ золота у підніжжях гір на заході. Почалась каліфорнійська золота лихоманка і торгова активність на цій території різко збільшилася. Приїжджі почали знищувати природні ресурси, за рахунок яких жили індіанські племена. Першою достовірно відомою білою людиною, що побачила долину, слід вважати Вільяма Ебрамса (William P. Abrams), який 18 жовтня 1849 року з своїм загоном акуратно описав деякі орієнтири долини, проте точно не відомо, чи вступав він або хтось з його загону на цю землю. Проте не викликає сумнівів, що у 1850 році Джозеф Скрич (Joseph Screech) дійсно спустився в долину Гетч-Гетчі і, більш того, оселився у ній.
Перше систематичне дослідження території парку Йосеміті було виконане в 1855 році групою Алексея В. Вон Шмидта (Allexey W. Von Schmidt) в рамках державної програми дослідження земель «Public Land Survey System».
Війни Маріпоса До того, як на цій території з'явилися перші європейці, тут жили індіанські племена Сьєрра-Мівок () і Пайут (Paiute). Індіанці цих племен, що мешкали у долині Йосеміті до приходу сюди перших поселенців, називали себе Аванічі́ (Ahwahneechee) ISBN 0-939666-58-8..