Алітера́ція (від — до і littera — буква) — стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку:
Приклади
Приклади алітерацій, де кілька слів починаються в вірші з однієї фонеми:
Алітерація підкреслює звучання окремих слів, виділяючи їх та надаючи їм особливе виразне значення; в народній поезії є рівнозвучність у початкових складах (початковий рим) римованих слів. Ця звукова фігура тут виступає поруч і в сполуці з повтореннями й паралелізмами:Богацький П. Мала Літературна Енциклопедія (2002) Сідней ISBN 0-908168-12-8
або:
Особливий художній ефект поетичного мовлення досягається при сполученні алітерації з асонансами (Тарас Шевченко:
або:
Подеколи поети, звертаючись до алітерації, досягають віртуозності у версифікаційному аспекті. Наприклад, Володимир Кобилянський — автор вірша із суцільною вертикальною тавтограмою та лінійною алітерацією на «с», елегантно перемежованою з асонансами:
Алітерація в українській поезії
Алітерацію зустрічаємо в українській поезії від найдавніших часів. У Слові о полку Ігоревім є багато таких зразків:
Українські поети алітераціями користуються залюбки:
або:
Алітераційний вірш
Також існує поняття як алітераційний вірш — це старогерманський вірш, в якому приголосний звук, що стояв на початку піввірша, повторювався в другому піввірші.
Примітки
Література Алітерація // Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 28 http://www.ukrlib.com.ua/encycl/slovnyk/printout.php?number=4