Алича́, слива розлога, слива вишненосна (Prunus cerasifera або Prunus divaricata) — плодове дерево родини розових, роду слива. Має невеликі кисло-солодкі плоди жовтого або червоного кольору. З них виготовляють варення, повидло, консерви.
Назва Алича — запозичення з азербайджанської мови alça (дрібна слива), що у свою чергу походить від перської aluče.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с. — С.61
В англійській мові аличу називають сливо-вишня ().
Будова Дерево висотою 4—10 м. Має гладеньку, як у вишні, але сірішу кору.
Цвіте в кінці березня — на початку квітня, медопродуктивність до 40кг/га.
Плоди невеликі, жовті, рідше — рожеві або червоні, округлі, кислуваті.
Поширення та середовище існування В дикому стані росте на Кавказі, в Криму, Молдові, Середній Азії, на Балканах.
Практичне використання Цінна плодова порода з групи кісточкових, проте недостатня зимостійкість дерев обмежує її поширення.
У харчуванні У плодах аличі багато цукрів, органічних кислот, вітамінів, пектинових речовин. Тому з них готують стійкі й красиві на колір желе, мармелади, джеми, повидло. Вироби з аличі мають дуже приємний аромат, який довго зберігається. З аличі роблять соки, сиропи, соуси, екстракти, наливки, що мають приємну оригінальну кислотність. Консервована цукром алича має прозорий золотистий колір. У Середній Азії аличу сушать для киселів і компотів. На Кавказі із неї готують лаваш. Плоди чавлять у ємності, дістають всі кісточки, розливають тонким шаром на підноси чи дошки і сушать на сонці. Щоб готовий лаваш не склеювався — його пересипають крохмалем чи борошном з плодів маслинки. Алича є основним компонентом соусу ткемалі.
Сорти У Криму виведено ряд великоплідних аличово-сливових гібридів (Сунична, Десертна та ін.). Алича використовується як підщепа для сливи, персика та абрикоси.
Найкращими є сорти Нікітського ботанічного саду: Десертна, Василевська, Красуня, Люша вишнева і ін.
Шкідники Міль серпокрила персикова
Галерея
Див. також Список видів роду слива
Примітки
Література
Межжеріна Я. О. Алича // Велика українська енциклопедія. T. 2. / Упорядник д. і. н., проф. Киридон А. М. — К. : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2020. — 768 с. — C. 103. (link) Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.