Мики́та Па́влович Годόванець (, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області — 27 липня 1974, Кам'янець-Подільський) — український поет-байкар, жертва комуністичного терору. Двоюрідний дядько поета Розстріляного Відродження Панька Педи.
Біографія
Народився у багатодітній селянській сім'ї. Батьки були неписемні, але дбали про освіту дітей. Хлопця вчив Йосип Чайка, який приносив йому книги з власної книгозбірні.
Микита Годованець так згадував про своє дитяче читання: «Ухопив я обома руками цю книгу і бігцем подався в шкільний сад, захопивши з собою якийсь підручник та зошит, примостився під яблунею. То був „Кобзар“ Тараса Шевченка. Ні про Шевченка, ні про „Кобзар“ я ще нічого не чув. Розгорнув, читаю… О матінко! Українська книжка! Чисто ж так мати моя говорить. Звикаю до незнайомого правопису, читаю один вірш, другий, третій. А серце горить, грає, кипить. Ой, як же гарно, як цікаво!».
1906 року закінчив двокласну учительську школу в с. Степашки Вінницької обл. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі.
Учасник Першої Світової війни. Службу проходив у Ревелі (нині Таллінн, Естонія). Після 1918 року демобілізувався.
Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету.
У 1919—1920 роках учителював у с. Голосків на Кам'янеччині.
До 1921 року працював у Кам'янці-Подільському інструктором Всеукраїнської спілки споживчих товариств.
З 1924 року працював у редакції газети «Червоний край» (нині «Вінниччина») на посаді літпрацівника, пізніше очолює відділ.
1925 року прийнято в українську Спілку селянських письменників «Плуг» й обрано керівником її філії у Вінниці.
У 1928-1929 роках переїжджає з сім'єю до м. Житомира, де працює відповідальним секретарем у газеті «Радянська Волинь».
Наприкінці 1929 року переїжджає до Харкова (тодішньої столиці України). Працює технічним редактором журналу «Червоний Хрест», а з 1932 року співробітничає в журналах «Нова громада» («Соціалістична громада»), «Робсількор» та інших виданняхКрасуцький М. Незборима сила правди: переднє слово // Розрив-трава на лютих перехрестях.
У 1934 році разом із редакцією «Червоного Хреста» переїжджає до Києва — нової столиці України.
31 січня 1937 року незаконно заарештовано у Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Колиму. Термін ув'язнення 5 років «без права повернення». Лише 1954 року офіційно дозволено оселитися у Кам'янці-Подільському. У вересні 1957 року спеціальною постановою військового трибуналу Київського військового округу вирок особливої наради при НКВС СРСР від 13 червня 1937 року було відмінено.
Реабілітовано 11 вересня 1957 року.
Нагороди: Орден «Знак Пошани» (1973).
Творчість Поезії Годованця вперше опублікували у Києві на шпальтах тижневика «Маяк» у 1913 році.
У 1917 році співробітничав з редакціями ревельських газет «Известия Ревельские», «Известия рабочих и солдатских депутатов» та «Свободное слово», в яких друкував політичні статті, вірші, що відтворювали революційні події 1917 року..
У 1920 році видали збірку Дем'яна Бєдного «Байки і пісні», яку переклав Годованець.
У 1925 році увійшов до організації «Плуг».
У 1927 році вийшла перша книжка байок «Незаможний Клим».
1928 рік — «До добробуту й культури».
1929 рік — «Парася на парастасі», «Будяки», «Довгоносики».
1930 рік — «У колективі».
1931 рік — «Трактор і рало».
1932 рік — «Байки».
У 1934-му став членом спілки письменників СРСР.
Після заслання вийшли книжки: «Байки» (1957, 1960, 1963), «Осел на хаті» (1958), «Заяча математика» (1961), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967).
Оцінка сучасників Перекладач і літературознавець Феофан Скляр писав:«Понад тисяча творів, що вийшли з-під його пера — це справжня ріка мудрості. Початок її у джерелах фольклору, в казках і прислів'ях, у піснях і думах. І недаремно його називають патріархом української байки, бо через усе своє життя проніс він у серці незрадливу відданість до цього бойового жанру літератури».
Пам'ять
25 вересня 1975 року в Кам'янці-Подільському іменем Годованця названо одну з вулиць Нового плану (раніше Садова). 24 вересня 1983 року в Кам'янець-Подільській середній школі № 16 урочисто відкрито музей Годованця. Матеріали для музею, зокрема, надали рідні байкаря — дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали, зокрема, письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин. 25 вересня 1983 року в Кам'янці-Подільському на будинку, в якому в 1959—1974 роках жив і працював Микита Годованець, урочисто відкрито меморіальну дошку. Автор пам'ятного знака — народний художник України Еммануїл Мисько, який приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества. Образ Микити Годованця змальовано в повісті «За Колимою сонце сходить» (1994), романі «Довга дорога вночі» (1998) та романі-документі «Розрив-трава на лютих перехрестях» (2008) українського письменника Мар'яна Красуцького. 11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря.
Збірки «Незаможник Клим» (1927). «До добробуту й культури…» (1928). «Парася на парастасі» (1929). «Будяки» , «Довгоносики», «У колектив!» (1930). «Трактор і Рало» (1931). «Байки» (1932). «Байки» (1957). «Осел на хаті» (1958). «Байки» (1960). «Заяча математика» (1961). «Вужі під яслами», «Байки» (1963). «Ріка Мудрості» (1964). «Веселий педант» (1965). «Конвалія і Лопухи» (1966). «Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967). «Байки» (т. 1—2, 1968). «Байки та притчі» (1970). «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973). «Байки» (1987).
Російські переклади «Соловей в курятнике» (1960). «Медвежьи танцы» (1967). «Почтительный поросенок» (1969)
Примітки
Література Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник. — К., 1970. — С. 91. — С. 78. Крижанівський С. Годованець Микита Павлович // — С. 439. …З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 138—139. Мацько Віталій Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 19. Мацько Віталій Солона воля — сміх гіркий // Злотонить / Віталій Мацько. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 214—220. Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 58—66. Петров Ю. Байкар Микита Годованець. — К., 1963. Альперін Ю. Микита Годованець: Літературний портрет. — К.: Дніпро, 1973. — 124 с. Баженов Л. В. Микита Павлович Годованець // Реабілітовані історією: у 27 т. Хмельницька область / Гол. ред. М. П. Вавринчук; упоряд.: В. Ю. Васильєв, Л. Л. Місінкевич, Р. Ю. Подкур. — Хмельницький, 2008. — С.783-790. — ISBN 978-966-8587-61-0 Шеремета Іван. Не відгороджувався від людей: Спогади // Подолянин. — 2003. — 19 і 26 вересня. — С. 5. Волохівський В'ячеслав Волошковий ювілей: Погляд крізь роки // Подолянин. — 2005. — 8 липня. — С. 5. Красуцький Мар'ян Довга дорога вночі: Роман. — К.: Український письменник, 1998. — 200 с. — С. 543. Василашко Василь Байка і колючий дріт, або Відомий і невідомий Микита Годованець // Вітчизна. — 2005. — № 9—10. Байки Микити Годованця // Український Центр. 26 вересня — 110 річниця з дня народження Микити Годованця // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. Красуцький Мар'ян Розрив-трава на лютих перехрестях: Роман-документ. — Кам'янець-Подільський, 2008. — 192 с. Сарахан Тетяна Байкар Микита Годованець заробляв фотографією Усміхнене слово Микити Годованця (до 130-річчя від дня народження та 110-річчя літературної діяльності (1893—1974 рр.): біобібліогр. покажчик / укладач Л. Посітко. — Кам'янець-Подільський: Наукова бібліотека ЗВО «ПДУ», 2023. — 64 с. Годованець М. Я — кремінь! Видатний байкар про себе: зі спогадів та листів / упоряд. та передмова В. Горбатюк; редакт. Л. Данилюк. —Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2020. — 246 с. Хмельниччина: науково-популярне видання / упоряд. Т. С. Колісніченко. — Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст», 2017. — С.56.
Посилання Твори Микити Годованця в електронній бібліотеці TOU Микита Годованець Годованець Микита Павлович // Енциклопедія сучасної України