Синдро́м Каваса́кі або хвороба Кавасакі (; синоніми — ) — гостре гарячкове захворювання дитячого віку, ймовірно іммуно-алергічного походження. Характеризується ураженням коронарних та інших судин з можливим утворенням аневризм, тромбозів та розривів судинної стінки. Без адекватного лікування летальність сягає 1 %. Але навіть при інтенсивному лікуванні можлива смерть окремих хворих.
Історичні відомості Синдром (хворобу) назвали на честь японського лікаря Томісаку Кавасакі, який вперше побачив у 1961 році в Токійській клініці Червоного Хреста 4-річного хлопчика з такими проявами, що не мали аналогів у медичній літературі того часу, але описав синдром тільки у 1967 році на підґрунті вивчення симптомів вже у 50 хворих дітей.Kawasaki T. «Acute febrile mucocutaneous syndrome with lymphoid involvement with specific desquamation of the fingers and toes in children: clinical observation of 50 cases». Japan Journal of Allergology March 1967, 16 (3): 178—222. 2 % їх померли від синдрому. У 1974 році він з співавторами надав ще більш розширений опис синдрому.T. Kawasaki, F Kosake, S Okawa, I Shigematsu, and H. L. Yanagawa: A new infantile acute febrile mucocutaneous lymph node syndrome (MLNS) prevailing in Japan. Pediatrics, Evanston, Illinois, 1974, 54: 271-6. У 1976 році на Гавайях американський лікар М. Меліш вперше в США описав 12 випадків синдрому серед місцевих дітей.Melish ME, Hicks RM, Larson EJ. Mucocutaneous lymph node syndrome in the United States. Am J Dis Child. 1976 Jun. 130(6):599-607.
Актуальність Синдром Кавасакі на 2018 рік виявляється в усьому світі, хоча найбільше число випадків зареєстровано в Азії. Синдром є основною причиною набутої хвороби серця у дітей в розвинених країнах світу і може бути в подальшому фактором ризику розвитку ішемічної хвороби серця у 25 % дорослих, що перенесли його. У Сполучених Штатах Америки синдром Кавасакі спостерігають у 3000 дітей щорічно, він перевершив за частотою гостру ревматичну гарячку як причину набутих вад серця в дітей у віці до 5 років. На 100 000 дітей, молодших 5 років, припадає 90 % всієї вікової захворюваності, етнічно 32,5 випадків відбуваються в американців азійського походження або вихідців з островів Тихого океану, 16,9 — африканського походження, 11,1 — південноамериканського походження та 9,1 — у білих. У Японії, Тайвані та Кореї захворюваність сягає 6000 випадків за рік, найчастіше протягом січня-червня. В Японії ризик виникнення синдрому в десятки разів вищий ніж у країнах Заходу. Епідемії синдрому відзначені в цій країні 1979, 1982 та 1985 років. Співвідношення уражених хлопчиків до дівчат 1.3-1.83:1Kawasaki Disease .
Етіологія
Інфекційний фактор Етіологія невідома. Основною гіпотезою виникнення синдрому вважають дію стафілококових та стрептококових суперантигенів, які стимулюють популяцію Т-лімфоцитів, що призводить до розвитку імунних реакцій, які пошкоджують ендотеліальні клітини. Про це свідчить певна кількість проведених епідеміологічних та імунологічних досліджень. Особливості епідеміологічного поширення синдрому свідчать про виникнення спалахів, перш за все, в кінці зими і навесні з інтервалом 3 роки і хвилеподібного географічного поширення цих спалахів. До інфекційних ознак синдрому належать характерні для інфекційних хвороб гарячка, лімфаденопатія і очні симптоми. Синдром Кавасакі є незвичайним для немовлят у віці до 4-х місяців, припускають, що материнські антитіла можуть забезпечувати їм пасивний імунітет. Епідеміологічні дані свідчать, проте, що від людини до людини передача цього синдрому малоймовірна. Є припущення, що допомагають реалізувати інфекційні фактори в генезі синдрому деякі побутові засоби: килимовий шампунь, зволожувачі повітря, тощо.Treadwell TA, Maddox RA, Holman RC, Belay ED, Shahriari A, Anderson MS, et al. Investigation of Kawasaki syndrome risk factors in Colorado. Pediatr Infect Dis J. 2002 Oct. 21(10):976-8. Є також припущення, що для реалізації синдрому потрібна наявність біля хворого певних мас неводопровідної води (водойми, басейни, тощо). Деякі проведені дослідження показали, що при синдромі Кавасакі відбувається вироблення олігоклональних антитіл, а не поліклональних, як це відбувається у відповідь на суперантигени, що мало б бути, якщо саме ці антигени були етіологічним фактором синдрому.Leung DY, Meissner HC, Fulton DR, Murray DL, Kotzin BL, Schlievert PM. Toxic shock syndrome toxin-secreting Staphylococcus aureus in Kawasaki syndrome. Lancet. 1993 Dec 4. 342(8884):1385-8. Станом на 2015 рік немає свідчень, що якийсь інфекційний фактор випливає як ведуча причина виникнення синдрому. Виявили, що такими факторами єYanagawa H, Nakamura Y, Yashiro M, Ojima T, Tanihara S, Oki I, et al. Results of the nationwide epidemiologic survey of Kawasaki disease in 1995 and 1996 in Japan. Pediatrics. 1998 Dec. 102(6): E65.: Yersinia pseudotuberculosis;Vincent P, Salo E, Skurnik M, et al. Similarities of Kawasaki disease and Yersinia pseudotuberculosis infection epidemiology. Pediatr Infect Dis J. 2007 Jul. 26(7):629-31.Tahara M, Baba K, Waki K, et al. Analysis of Kawasaki disease showing elevated antibody titres of Yersinia pseudotuberculosis. Acta Paediatr. 2006 Dec. 95(12):1661-4. парвовірус В19; менінгокок; бактеріальні суперантигени стафілококів та стрептококів; Mycoplasma pneumoniae; Klebsiella pneumoniae; аденовіруси; цитомегаловірус; вірус парагрипу типу 3; ротавіруси; вірус кору; вірус Епштейна — Барр; людський лімфотропний вірус; збудники кліщових хвороб; деякі види рикетсій; Propionibacterium acnes.
Є припущення, яке ґрунтують на факті виявлення при електронній та оптичній мікроскопії у 85 % хворих, які померли від синдрому Кавасакі, цитоплазматичних тілець, що містять РНК. Такі ж тільця виявили в 25 % дітей з контрольної групи, що не мали синдрому. Висунули гіпотезу, що ці тільця належать невідомому РНК-вмісному вірусу, що є широко поширеним серед дітей і спричинює у більшості малосимптомну чи, взагалі, безсимптомну інфекцію, тоді як у генетично сприйнятливих людей виникає синдром Кавасакі. Автори продовжують пошук цього вірусу.Rowley AH, Shulman ST. Pathogenesis and management of Kawasaki disease. Expert Rev Anti Infect Ther. 2010 Feb. 8(2):197-203.
Генетичні фактори Також певну роль віддають автоімунним реакціям та генетичним факторам.Onouchi Y. Susceptibility genes for Kawasaki disease. Nihon Rinsho. 2014 Sep. 72(9):1554-60. Виявили, що у братів, сестер постраждалих дітей у 10-20 разів вища ймовірність розвитку синдрому Кавасакі, ніж серед населення в цілому. Японські діти, чиї батьки хворіли свого часу на хворобу Кавасакі, можуть хворіти на тяжчу форму захворювання і бути більш сприйнятливими до рецидиву.Uehara R, Yashiro M, Nakamura Y, Yanagawa H. Clinical features of patients with Kawasaki disease whose parents had the same disease. Arch Pediatr Adolesc Med. 2004 Dec. 158(12):1166-9. Цей ризик 2 членів сім'ї, що мають хвороби Кавасакі є найбільшим для близнюків, для яких цей показник становить близько 13 %.Mason WH, Takahashi M, Schneider T. Recurrence of Kawasaki disease in a large urban cohort in the United States. In: Takahashi M, Taubert K, eds. Proceedings of the Fourth International Symposium on Kawasaki Disease. Dallas, Tex: American Heart Association; 1993:21-6.: Проведені дослідження показали, що відповідальним за синдром є HLA-Bw22J2, який представляє собою антиген головного комплексу гістосумісності, що відзначали переважно в японських популяціях, тим самим ще більше відзначаючи генетичний вплив на підвищену сприйнятливість до синдрому Кавасакі у японських пацієнтів.Kato S, Kimura M, Tsuji K, Kusakawa S, Asai T, Juji T, et al. HLA antigens in Kawasaki disease. Pediatrics. 1978 Feb. 61(2):252-5. Аналіз багатоточкового зв'язку показав докази того, що для виникнення синдрому мають бути проблеми у хромосомі 12 (локус 12q24).Onouchi Y, Tamari M, Takahashi A, Tsunoda T, Yashiro M, Nakamura Y, et al. A genomewide linkage analysis of Kawasaki disease: evidence for linkage to chromosome 12. J Hum Genet. 2007. 52(2):179-90. Описали також декілька сімей з кількома членами, які страждали на синдром Кавасакі. У цих сім'ях ураження мали місце в 2-х поколіннях або у декількох братів і сестер. Таким чином, генетичні фактори, поліморфні алелі, ймовірно, впливають на сприйнятливість до синдрому.
Є повідомлення, що у деяких хворих синдром розвинувся після вакцинації, зокрема після введення ротавірусної та проти гепатиту В вакцин.
Патогенез
Усі питання патогенезу на сьогодні не є розв'язаними. Вважають, що внаслідок первинних імунних реакцій відбувається запалення судин — васкуліт. Він при синдромі Кавасакі пошкоджує переважно артерії середнього калібру. Розщеплення зовнішньої та внутрішньої еластичних мембран коронарних судин серця призводить до розвитку аневризм. Інтима потовщується, просвіт судини звужується і там можуть утворитися тромби. Незважаючи на те, що запалення найбільш яскраво виражене в коронарних судинах, васкуліт може також виникати у венах, капілярах, дрібних артеріолах та артеріях великого калібру.
Рання стадія На ранніх стадіях захворювання, ендотеліальні клітини і основа судин набряклі, але внутрішня еластична пластинка залишається неушкодженою. Потім, приблизно через 7-9 днів від початку гарячки, відбувається приплив нейтрофілів, який швидко супроводжується поширенням CD8+ цитотоксичних лімфоцитів та імуноглобулін А-продукуючих плазматичних клітин. Запальні клітини секретують різні цитокіни, інтерлейкіни і матричні металопротеїнази, які націлені на ендотеліальні клітини і призводять до каскаду подій, які проявляються у фрагментації внутрішньої еластичної пластинки і повному пошкодженні судин. У сильно постраждалих судини розвивається запалення з некрозом клітин гладкої мускулатури, пошкодженням усіх 3-х шарів судинної стінки. Внутрішній і зовнішній шари еластичної пластинки можуть відділитися одне від одного, що призводить до аневризми.
Розвинута стадія Протягом наступних кількох тижнів до кількох місяців, активні запальні клітини замінюються фібробластами і моноцитами, що призводить до формування волокнистої сполучної тканини всередині стінки судини. У дрібних судинах також накопичуються еозинофіли, що є свідченням того, що у запальних реакціях є компонент алергічного, бо еозинофіли знешкоджують гістамін та володіють протизапальними властивостями. Інтима судини проліферується і потовщується. Стінки судин, зрештою, звужуються, може відбутися їхня оклюзія, іноді не тільки через стеноз, але й тромбоз. Серцево-судинна смерть може статися від інфаркту міокарда або від розриву великої аневризми. Збільшення кількості тромбоцитів у периферичній крові відповідає найбільшому ризику смерті від тромбозу при синдромі Кавасакі. В інших органах подальші зміни не відбуваються.
Клінічні ознаки Класифікують синдром Кавасакі у Міжнародному класифікаторі хвороб 10-го перегляду як «Шкірно-слизовий та лімфаденітний синдром (Кавасакі)» () (М30.3).
Рання стадія Вона починається з раптової появи гарячки і триває в середньому близько 7-14 днів. Гарячка, як правило, є в межах 39-40 °C або вище. Вона не припиняється при призначенні антибіотиків або жарознижувальних засобів і може зберігатися до 3-4 тижнів, якщо хворобу не лікувати адекватно. При відповідній терапії, яка включає високі дози ацетилсаліцилової кислоти і внутрішньовенного імуноглобуліну, гарячка, як правило, зникає протягом 48 годин. На додаток до неї, ознаки та симптоми цієї стадії можуть включати наступні: Збудження. Неексудативний двобічний кон'юнктивіт (90 %). Передній увеїт (70 %). Періанальна еритема (70 %). Еритема і набряки на руках і ногах; останній перешкоджає вставанню. Малинові / полуничні язик і губи. Печінкові, ниркові ушкодження та дисфункція шлунково-кишкового тракту. Міокардит і перикардит. Збільшення лімфатичних вузлів (75 %), як правило, поодинокі, негнійні шийні вузли розміром приблизно до 1,5 см. Діагноз має бути поставлений у цій стадії.
Розгорнута стадія