Ерве Базен (; 17 квітня 1911, Анже — 17 лютого 1996, Анже) — французький письменник, член Гонкурівської академії.
Життєпис
Внук відомого французького письменника-католика Рене Базена Жан П'єр Марі Ерве Базен народився 17 квітня 1911 року у заможній родині. Дитинство провів віддалік від батьків у департаментах Мен і Луара. Стосунки з батьками протягом життя були досить складними. Після школи вступив на католицький факультет університету в Анже, але не закінчив його. У Парижі працював продавцем, робітником-поденником, поштовим службовцем. Водночас займався журналістикою та літературною критикою. Популярність до Базена прийшла після виходу роману «Гадюка в кулаці»(«Vipere au poing», 1948) — про складні взаємини матері та дитини. У романі досить відчутний автобіографічний елемент. У 1955 р. його визнали найкращим французьким письменником останнього десятиліття. У 1957 р. він отримав Велику літературну премію Монако.
Ерве Базен помер 17 лютого 1996 року на батьківщині, в Анжері.
Нові розділові знаки В есе 1966 року Plumons l'Oiseau запропонував шість нових розділових знаків (включно з використовуваним до нього іронічним знаком)Hervé Bazin: Plumons l'oiseau. Editions Bernard Grasset, Paris 1966, u. a. S. 142.:
Творчість «Гадюка в кулаці», (1948) «Смерть конячки», (1950) «Зведись і йди», (1952) «В ім'я сина», (1960) «Подружнє життя», (1967) «Щасливці з острова Розпуки», (1970) «Крик сови», (1972) «Анатомія одного розлучення», (1975) «Зелена церква», (1981) «Опівнічний демон», (1988) «Школа батьків», (1991)
Примітки
Посилання
Твори Ерве Базена Ерве Базен Ерве Базен на Peoples.ru