Латиме́рія комо́рська, або целака́нт комо́рський (Latimeria chalumnae) — один з двох видів роду Latimeria, целакантів, що збереглися до сьогоднішнього часу.

Є однією із живих викопних тварин. Нині відомо два види латимерій — Latimeria chalumnae, що мешкає біля східного і південного берегів Африки, і Latimeria menadoensis, відкрита і описана в 1997—1999 рр. біля острова Сулавесі в Індонезії.

Еволюція

Латимерія відноситься до ряду целакантоподібних, яких часто називають просто целакантами. Це одні із найбільш рідкісних живих істот, які практично не змінилися за 400 мільйонів років свого існування.

Довгий час вважалося, що близькі родичі целакантів стали предками усіх наземних хребетних, проте, дослідження геному латимерії показали, що сучасні тетраподи ближче до дводишних, ніж до целакантів.

У ряді целакантоподібних у процесі еволюції розвинулися особливі анатомічні структури, які не описані в жодної іншої групи тварин. Наприклад, замість характерного для усіх хребетних твердого хребта у целакантів є товстостінна еластична трубка, яка так само далека від хорди їх предків, як і хребет усіх інших хребетних, хоча розвиток цієї структури відбувався в абсолютно іншому напрямі еволюції.

Замість суцільного черепа, целакант має специфічну мозкову коробку, що складається з двох частин, які зчленовуються внутрішнім суглобом, укріпленим базикраніальним м'язом. Латимерія коморська (разом із латимерією індонезійською) — це єдині сучасні тварини із подібною будовою черепа.

Внутрішньочерепний суглоб, разом з іншими унікальними суглобами в голові латимерій, специфічними ростральними органами і горловою мережевою електросенсорною системою, достовірно ілюструє процес «всмоктувального» живлення і таку характерну особливість поведінки целакантів, як зависання вниз головою, яке вперше спостерігав іхтіолог Ганс Фрике.

Генетичні дослідження показали, що латимерії більше споріднені із чотириногими (Tetrapoda), ніж із променеперими рибами.

Також, геном Latimeria chalumnae досліджували в 2013 році за для забезпечення і кращого розуміння еволюції тетрапод.

Історія відкриття виду Протягом довгих років, рід цекалантів вважався повністю вимерлим, й існування його представників в наші часи навіть не припускалося.

У грудні 1938 року в Індійському океані рибалки виловили небачену раніше велику рибу, яка поводила себе досить агресивно. Ця особина була доставлена ​​в музей міста Іст-Лондон. Оскільки живою цю рибу до приїзду вчених зберегти не вдалося, наукова співробітниця музею Марджорі Латимер зробила із неї опудало. Вивчав опудало і залишки риби професор Дж. Сміт, який зрозумів, що вона належить саме до кистеперих риб, які тривалий час вважалися вимерлими. У березні 1939 року він опублікував опис знахідки, давши їй латинську назву Latimeria chalumnae на честь Марджорі Латимер і місця знахідки (річка Чалумна). Професор Сміт охарактеризував цю рибу як «жива викопна», що згодом стало загальноприйнятим терміном у науці. Місцеві жителі називали цю істоту «гомбеса».

Після виявлення першої латимерії в 1938 році іншу особину було впіймано лише в 1952 році; при цьому вона не мала переднього спинного плавця. Джеймс Сміт спочатку описав її як Malania anjouanae. Більш досконале вивчення зразка показало, що його анатомія у всьому, окрім цього плавця, ідентична першому зразку. Ця особина також була віднесена до виду Latimeria chalumnae.

Другий вид цього роду був відкритий у водах біля міста Манадо, розташованого на північному узбережжі острова Сулавесі, 18 вересня 1997 року Марком Ердманом, біологом із Каліфорнії. На честь місця знахідки істоті привласнили назву Latimeria menadoensis. Іншу особину було впіймано в тому ж регіоні 30 липня 1998 року.

Нині виділяють одну родину Latimeriidae з одним родом Latimeria, що містять 2 види: Latimeria chalumnae (коморська латимерія) і Latimeria menadoensis (індонезійська латимерія).

+ Хронологічна таблиця знахідокIziko South African Museum, Cape TownNelson, Joseph S. (2006). Fishes of the World. John Wiley & Sons, Inc. ISBN 0-471-25031-7 Дата Опис до 1938 Попри те, що латимерія була невідома за заході, аборигени Південної Африки знали про цю рибу, називаючи її «gombessa» або «mame».Rumor or Reality: The Creatures of Cryptozoology , #7 in the list. Livescience.com 1938 (23 грудня) За 70 км на південному-заході від Іст-Лондону було вперше знайдено сучасного целаканта. 1952 (21 грудня) Другий відомий для науки екземпляр латимерії був знайдений біля Коморських островів. З тих часів близько 200 латимерій було зловлено біля островів Великий Комор і Анжуан. 1988 Першу фотографію латимерії в її природному середовищі зроблено Гансом Фріке біля Великого Комора. 1991 За 24 км на північний схід від узбережжя Келімане, Мозамбік, знайдено ще одного целаканта. 1995 За 30 км на південь від Туліару, Мадагаскар, знайдено ще одного целаканта. 1997 (18 вересня) Знайдено новий вид латимерії, цього разу біля берегів Індонезії. 2000 Група целакантів відзначена дайверами біля Содвана-Бей, Водяно-болотний парк Ісімангалісо, Південна Африка. 2001 Ще одну групу виявлено біля берегів Кенії. 2003 Вперше целакант впійманий рибалкою в Танзанії. Взагалі за рік піймано 22 такі істоти. 2004 Канадський дослідник Вільям Саммерс впіймав найбільшу з відомих особин целаканта біля берегів Мадагаскару. 2007 (19 травня) Індонезійський рибалка Джустінус Лаама впіймав біля берегів Сулавесі особину довжиною 1,31 м і вагою 51 кг, яка впродовж 17 годин жила у басейні.Reuters (2007), «Indonesian fisherman nets ancient fish» , Reuters UK, 2007-05-21, Retrieved on 2007-07-16. 2007 (15 липня) Двоє рибалок із Занзібару впіймали латимерію довжиною 1,34 м і вагою 27 кг. Рибу було впіймано біля північного узбережжя острова, біля берегів Танзанії.Reuters (2007), «Zanzibar fishermen land ancient fish» , Reuters UK, 2007-07-15, Retrieved on 2009-12-13.

Опис

Зовнішній вигляд

Вага цих риб може сягати 95 кг, довжина тіла від 109 до 180 см, причому самки більші за самців. Забарвлення у Latimeria chalumnae може бути від світлого до темно-коричневого кольору у індонезійської латимерії, та синьо-сірого або синьо-блакитного у коморських латимерій. Цікавий і той факт, що після смерті коморські целаканти набувають коричневого забарвлення.

На голові, біля основи плавців і по тілу, розташовуються білі плями, які створюють унікальний малюнок для кожної риби. Таке забарвлення є відмінним маскуванням при їх способі життя.

Цікава і будова латимерії. Вона, як і всі риби, має обтічну форму тіла і покрита досить грубою лускою. Луска латимерії складається з чотирьох шарів: поверхневого емалеподібного, губчасто-кісткового, кістково-губчастого і нижнього — щільного кісткового.

Особливості анатомії Будова скелету латимерії коморської — сучасного целаканта — майже ідентична скелету її предків, що жили понад 200 мільйонів років тому (хоча середній розмір сучасного виду трохи зріс). Дослідження латимерій виявили, що вони мають багато спільних рис із хрящовими рибами. Ці риси було інтерпретовано як «ознаки примітивних хребетних», але разом з ними целаканти мають і більше спеціалізовані ознаки будови.

Найбільш яскравою характеристикою целакантів є наявність у них специфічних лопатевих плавців. Попри те, що ці плавці мають ряд загальних ознак із плавцями викопних дводишних риб і деяких багатоперових, жодна інша група риб не має відразу сім плавців такої будови. Парні плавці целакантів підтримуються своєрідними кістковими поясами, які нагадують собою структури, що є еволюційними попередниками плечового і тазового поясів наземних чотириногих хребетних.

Осьовий скелет латимерій еволюціонував незалежно від інших хребетних, таких, що навіть мають хорду. Справжніх хребців у латимерії немає. Вісь скелета утворена хрящовими дугами — хордою, яка складається з еластичних волокон покритих чохлом і заповнених гелеподібної рідиною.

За хімічною будовою, луска латимерії подібна до людських зубів. Внутрішній череп, повністю скостенілий, розділений рухомим з'єднанням на передню — рильну, і задню — мозкову частини. Мозковий череп латимерій розділений внутрішнім суглобом на передню і задню долі, і це дозволяє рибам відкривати рот не лише за допомогою опускання нижньої щелепи, але також піднімаючи верхню. Це істотно збільшує розмір ротового отвору, і, підвищуючи об'єм ротової порожнини, забезпечує посилене всмоктування.

Головний мозок повністю розташований над передньою частиною хорди. Він дуже малий (3 г у риби вагою 40 кг), його обсяг займає не більше 1/100 об'єму мозкової коробки, заповненої практично повністю жироподібною масою. Мозок схожий на такий у дводишних риб і різко відрізняється від мозку кісткових риб. Епіфізарний комплекс, забезпечує фоторецепцію у багатьох хребетних, і у латимерій він розвинений краще у порівнянні з іншими рибами, хоча і прихований під кістками черепа (у більшості копалин кистеперих в черепі був для нього спеціальний отвір). Цей орган містить у собі добре розвинені світлочутливі клітини. На відміну від більшості кісткових риб, у латимерії асиметрія пов'язаних з нею структур мозку така ж, як і у земноводних.

У латимерії повністю відсутній базальний сосочок у внутрішньому вусі, проте, спеціалізація мембрани в контексті структури, розташування і іннервації схожа зі спеціалізацією базального сосочка у тетраподів. Електросенсорні органи на голові і горловій пластинці цієї риби, разом з ростральними органами, дослідники вважають засобами ехолокації у полюванні за здобиччю. Травній системі латимерії притаманна наявність спірального клапана з унікальними, надзвичайно подовженими, майже паралельними спіральними конусами в кишечнику.

Серце латимерії подовжене, його структура аналогічна такій в інших риб, і воно є набагато складнішим за S-образну ембріональну трубку, що є початковою формою для усіх класів риб. Згідно з опублікованими в 1994 році даними, Latimeria chalumnae, спіймана в 1991 році біля Гахаї (острів Гранд-Комор), мала 48 хромосом. Такий каріотип (хромосомний набір) помітно відрізняється від каріотипу дводишних риб, але дуже схожий на 46-хромосомний каріотип земноводного Ascaphus truei.

Комплекс дермальних каналів, відомий лише у викопних безщелепних і деяких, також викопних, щелепних риб, у L. chalumnae існує разом із звичайним для сучасних риб рядом ямок, що утворюють бічну лінію. Очі у латимерій дуже великі і їх будова сприяє сприйняттю світла при низькій освітленості. Максимум поглинання паличок зміщений в короткохвильову частину спектра, і око сприймає переважно синю частину спектру.

Поширення

Ареал проживання цієї риби встановлювався роками, і до 1997 року районом поширення латимерії вважався тільки південний захід Індійського океану (із центром на Коморських островах), але після відкриття L. menadoensis встановили, що вона мешкає в акваторії біля трьох Коморських островів (Гран — Комор , Мохелі , Анжуан), а також біля берегів Південного Мозамбіку і у південно-західній частині Мадагаскару, в 1998 році також була виявлена ​​популяція латимерії біля берегів Індонезії.

Екологія виду Латимерії — тропічні морські тварини. Латимерії, що живуть біля Содвана-Бей у Південній Африці, відпочивають у печерах на глибині 90-150 м протягом світового дня і випливають на глибину менш за 55 м на полювання уночі. Для латимерій важлива не стільки глибина, скільки темрява, а ще більше — температура від 14 до 22 °C. Кількість кисню, яку кров може поглинати з води через зябра, залежить від температури води.

Наукові дослідження вказують, що латимерії вимушені залишатись у холодних, багатих киснем водах, у протилежному випадку їх кров не здатна поглинати достатню кількість кисню.page 200, Weinberg, Samantha. 2006. A Fish Caught in Time: the Search for the Coelacanth. HarperCollins Publishers, New York, NY. Також, вони віддають перевагу районам з крутими обривами і невеликими відкладеннями коралового піску. Гемоглобін L. chalumnae найсильніше зв'язується з киснем при температурі 16-18 °C. Ця температура збігається з ізобатою 100—300 метрів у більшості районів, заселених латимеріями.