Теорія Сахарського насоса — гіпотеза, що пояснює як флора і фауна мігрувала між Євразією та Африкою Левантійським сухопутним мостом. Теорія зазначає, що періоди рясних опадів тривали багато тисяч років (вологий період) в Африці, що призвело до фази «вологої Сахари», під час якої існувала велика кількість озер і річок. Через це різноманітність представників флори та фауни була більшою. Аридизація Сахари , призвела до пересихання в окремих місцях Нілу, який, можливо, мав цілісний плин лише під час мусонів , але можливе інше пояснення переривання плину Нілу — підйом Нубійської височини.

Механізм

У періоди вологої або «Зеленої Сахари», Сахара і Аравія ставали саваною. В час між плювіальними періодами, терен Сахари знову повертався до стану пустелі, як правило, в результаті південнішого проходження Західноафриканського мусону. Випаровування перевищує кількість опадів, рівень води в озерах, як, наприклад, Чад, падає і річки стають сухими ваді. Флора й фауна, широко поширена під час субплювіалу, відступає на північ в Атлаські гори, на південь у Західну Африку або на схід, у долину Нілу, а звідти або на південний схід до Ефіопського нагір'я і Кенії або на північний схід через Синай до Азії. Це відокремлювало популяції деяких видів у районах з різним кліматом, змушуючи їх адаптуватися, що, ймовірно, призвело до алопатричного видоутворення.

Пліо-плейстоцен

Пліо-плейстоценові міграції в Африці, відбувались під час вологих періодів — Caprinae у два етапи 3,2 млн років тому і 2,7—2,5 млн років; Nyctereutes 2,5 млн років тому, і Equus 2,3 млн. Hippotragus мігрували 2,6 млн років з Африки в Шивалік. Бикові мігрували до Європи та Азії.

185—20 тисяч років тому

Близько 133 і 122 тисяч років тому, південна частина Сахари, Аравійська пустеля зазнали початок , вологого періоду мусонів зі збільшенням опадів близько до . Це дозволило євразійській біоті мігрувати в Африку, і навпаки. Зростання сталактитів і сталагмітів (що вимагає дощової води) були виявлені в Холь-Зах, Ашалім, Евен-Сид, Маале-ха-Мейшар, Ктора Крекс, печера Нагев Тзавоа. В районі печер Кафзех і Ес Скул на той час опади сягали .

Терен навколо Червоного моря був вельми посушливим до 140 і після . Зменшення аридизації відбулося , але кількість опадів становила близько 1/10 від плювіального максимуму . Сталактити та сталагміти виявляються тільки в Евен-Сид-2.

У південній частині пустелі Негев печерні відклади не зростали у періодах між , 110—90, після 85 тис. років тому та протягом більшої частини міжльодовикового періоду, льодовикового періоду та голоцену. Це свідчить про те, що південний Негев був посушливим або гіперпосушливим у ці періоди.

У цілому 60—30 тис. років тому у багатьох частинах Африки клімат був надзвичайно посушливим.

Останній льодовиковий максимум Добрий приклад Сахарського насоса — це час після останнього льодовикового максимуму — пустеля Сахара була більшою, ніж зараз зі значним скороченням площі тропічних лісів. Протягом цього періоду, зниження температури скоротило розміри Комірки Гадлі в якій висхідне тропічне повітря з Екваторіальної конвергентної зони (ЕКЗ) приносить дощі в тропіки, а сухе повітря прямує, приблизно до 20° північної широти й тече назад до екватора приносячи пустельний клімат в цей регіон. Під час цього процесу вітер переносить велику кількість пилу який осідає в північній частині тропічної Атлантики.

Близько , кількість пилу у відкладеннях Беллінг/Аллеред осиляцій раптово падає і що доводить вельми вологі умови в Сахарі, із зазначенням осциляція Дансгора-Ешгера (раптове потепління супроводжується повільним охолодженням клімату). Зволоження клімату Сахари почалося близько , з розширенням ЕКЗ на північ в північній півкулі влітку, в результаті чого у Сахарі встановився вологий клімат, який (за винятком короткого сухого періоду пов'язаного з верхнім дріасом) досягло максимуму в голоценовий кліматичний оптімум — кліматичну фазу в , коли в середніх широтах температура, була на 2—3 °C градуси тепліше, ніж до оптімуму. Аналіз відкладень в дельті Нілу також показує що в цей період кількість опадів в сточищі Блакитного Нілу була вищою, тобто на Ефіопськом нагір'ї. Це було обумовлено головним чином сильними мусонами в субтропічних регіонах, що впливали на Індію, Аравію і Сахару. Озеро Вікторія, що перед цим увійшло до сточища Білого Нілу і майже висохло близько 15 тис. років тому.

Раптовий зсув на південь ЕКЗ пов'язують з подією Хайнріха (раптове охолодження супроводжується повільним потеплінням), пов'язаний зі змінами циклу Ель-Ніньйо, призвів до швидкого висихання Сахари та Аравії, які швидко стали пустелею. З цією подією пов'язано помітне зменшення масштабів повеней Нілу, між 2700 і Burroughs, William J. (2007) «Climate Change in Prehistory: the end of the reign of chaos» (Cambridge University Press).

Див. також

Африканський вологий період Мустьєрський плювіал Неолітичний субплювіал

Примітки