Історія євреїв в Україні — Євреї мешкали на теренах етнічної України протягом двох тисячоліть«Жиди» // Т. 2, С. 670—680 і мали глибоко розвинені громади та релігійне життя«Зеркало недели. Украина»: ЕВРЕИ УКРАИНЫ, Степан Макарчук, Рудольф Мирски, 1995 г. .

Стародавня доба Євреї вперше з'явилися в межах території сучасної України в добу до існування християнства через міграцію гелленізованих малоазійських та боспорських євреїв (після них лишилися археологам з II ст. н. е. єврейські написи). Вперше вони прибули на східне узбережжя Чорного моря та у Крим; відомі з IV сторіччя до н. е. в Криму і серед грецьких колоній на північно-східному узбережжі Чорного моря. На півострові збереглося тридцять надгробків, поставлених єрусалимським священникам з 6-го до 555 р. н. е. В Керчі також знайдено два некрополі. На пам'ятниках зображені менори, написи: грецькою та івритом.

Звідти вони мігрували вздовж долин трьох головних річок Волги, Дону та Дніпра, де вони мали активні економічні і дипломатичні відносини з Візантією, Персією, і Хозарським каганатом. За свідченнями стародавніх письменників, окрім звичайної торгівлі та лихварства досить поширеним заняттям євреїв того часу була і работоргівля. Арабський автор Ібн Гордадбег, який писав у середині IX ст., оповідав про єврейських купців, які розмовляли багатьма мовами, зокрема арабською, грецькою, франкською, та мандрували від землі Франків до Китаю через Близький Схід або землю слов'ян та Хазарію. Вони везли з МагрибуИбн Хордадбех. Книга путей и стран. http://www.vostlit.info/Texts/rus2/Hordabeh/frametext8.htm парчу, хутра, зброю та рабів (слуг (хадам), дівчат-невільниць та хлопчиків-слуг (гілман)) в Індію й КитайИбн Хордадбех. «Книга путей и стран»./Элм, Баку, 1986, 428с, С38.

Хозарський каганат, складався переважно з тюркських племен. Починаючи з кінця VIII сторіччя головами хозарів (Каганами) та найвищою знаттю були особи тюркського походження, що перейшли в юдаїзм, або їхні нащадки. Євреї мігрували до Хазарії у VIII—X ст. з Візантії, Кавказу, Багдадського халіфату, франкських та іспанських земель. Частина євреїв на території України тих часів розмовляла слов'янською мовою кнааніт, але також серед них зустрічалися тюркські імена.

Середньовіччя

Доба Русі України

Внаслідок завоювання Каганату в 964 р. київським князем Святославом Ігоровичем, євреї звідти розселилися в Києві, Криму (караїми), та на Кавказі.

Найперше писемне згадування міста Києва зустрічається у єврейському рекомендаційному листі на івриті складеному хазарсько-юдейською громадою Києва.

Впродовж XI та XII сторіч євреї з Хазарії продовжували мігрувати на північ. Деякі з них також оселилися в Україні. Один з київських кварталів мав назву «Козари» (за Похилевичем, Поділ, за Максимовичем, місцевість, де річка Почайна впадала в Дніпро), інший — «Жидове» (північний захід від Софійського собору). «Жидівські ворота» пізніше перейменували на «Львівські», оскільки через них пролягав шлях до міста ЛьвівНаталя Зінченко. «Хрещатик» — старожитності. Газета «Хрещатик ». № 139 (2346), вівторок, 23 вересня 2003 року. Євреї, що тікали від хрестових походів, прибували до України також, і перші європейські євреї почали прибувати з Німеччини, ймовірно в XI сторіччі. Про присутність значної спільноти хазарських юдеїв у Києві також свідчить Київський лист, що датується IX—X сторіччям.

Київські князі Ізяслав Мстиславич та Святополк Ізяславич, Галицько-Волинський князь Данило Романович, та Волинський князь Володимир Василькович ставилися досить прихильно до своїх єврейських підданих і використовували їх для справ в торгівлі і фінансуванні. Євреї часто призначалися на адміністративні та фінансові посадиУкраїнська енциклопедія . Євреї. Проте, як і в інших частинах Європи, це доброзичливе ставлення не тривало довго. Оскільки євреї займалися лихварствомМ. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ II. Стор. 6., визискуванням та перебирали до рук грошові промисли у місцевих, то під час Київського повстання в 1113 р. район «Жидове» був пограбований, у 1124 році його було знищено вогнем. Татіщев повідомлювавІ.Малишевський «Евреи в Южной Руси и Киеве в Х-ХІІ веках» (1878)., що під час правління Володимира Мономаха євреїв було вигнано з Києва зовсім, однак ця інформація не підтверджується паперами (історичними документами).

Наступний занепад загального життя в епоху монгольського завоювання Криму і Київської Русі зовсім не торкнувся становища євреїв. Встановлення єдиного державного порядку (єдине мито, податки, пошта) на всій території монгольської держави — від столиці Пекіну на Далекому Сході і до західних кордонів в Східній Європі давало широкі можливості для різноманітної комерції. Матвій Шестопал зазначав, що поряд з лихварством та торгівлею євреї з'явилися одразу ж в ролі збирачів данини для монгольських ханів з місцевого населення і це принесло багатьом єврейським громадам процвітання аж до часу Литовсько-татарської війни 1396–1399 рр.М. М. Шестопал «Євреї на Україні (історична довідка)» / Київ 1998 «Оріяни» ISBN 966-608-191-1 : ББК 63.3

Нові часи В XIII—XV ст. відбувся розквіт боротьби за чистоту віри й сповідань, виконавчим органом котрої стала Інквізиція. Це призвело до вигнання юдеїв з держав і міст західної та центральної Європи та спричинило їх міграцію на схід, до Австрії, Угорщини, Богемії, Польщі і Османської імперії. Значною мірою, окрім відмінної релігії та сприймання євреїв як зрадників і вбивць Спасителя, середньовічний антисемітизм підкріплювався через канонічні християнські вчення, котрі забороняють давати гроші в борг під проценти, а юдеї займалися значною мірою саме лихварством.

Вже в 1500 році євреї, що жили на українських землях під польською адміністрацією, були в 23 містах і становили на той час третину всіх євреїв в Польському королівстві. Це онімечені ашкеназі. Вони зберегли народну віру, але не задержали мови й говорили швабським діалектомВ. Антонович «Про козацькі часи на Україні» К; 1991 с. 117.. Носили відмінний одяг і жили осторонь від місцевого населення, або в окремих районах міст, чи в маленьких, переважно єврейських, поселеннях (т. зв. штетлах, напр. див. Штетли Луцька). Ці єврейські громади були зазвичай бідніші, ніж попередні єврейські іммігранти до України. Через заборону володіння землю та деякі інші фахові обмеження, більшість євреїв працювали у галузі ремісництва та роздрібної торгівлі. Знаходячись під захистом польських монархів, які стримували ворожі настрої польської шляхти та міщанського населення, євреї були безпосередньо підпорядковані королеві, платили окремий податок, за який несли колективну відповідальність. У відповідь, королівські декрети (датовані ще 1264 роком) дозволили євреям влаштувати широке самоврядування. Протягом певного історичного часу перебування в Речі Посполитій євреї користувались широким власним общинним самоврядуванням — радою чотирьох земель (Ваад чотирьох земель).

В пізньому XV сторіччі євреї з Польщі та Німеччини почали прибувати на територію України під пануванням Великого князівства Литовського. Найпоширенішим ареал їхнього розташування був в Підляшші та в найбільших містах Волині. Звідти посунули в регіон Києва та Поділля. Київ став одним з найбільших осередків єврейської релігійної освіти. Цей період був також періодом страждання, як місцевого, так і єврейського населення через набіги кримських татар. У 1482 році багато євреїв було захоплено татарами і продано в рабство до Криму.

Найбільша міграція євреїв до України відбулася наприкінці XVI сторіччя. Третя хвиля прийшла на територію України з півдня — через Османську імперію, Валахію та Кримське ханство. Етнографічно вони значно різнилися від ашкеназі. Деякі прибули з інших частин Польщі та ВКЛ, щоб поселитися в нещодавно освоєних регіонах; інші прибували навіть з Італії та Іспанії. У 1569 році зі створенням Польсько-литовської Держави і переходом України з литовського до польського панування, великі області України були відкриті для колонізації і сільськогосподарського підприємства. Між 1569 і 1648 роками кількість євреїв в Україні зросла від приблизно 4000 до майже 51 325 душ, розпорошених серед 115 міст і сел в Київському воєводстві, Подільському воєводстві, Волинському воєводстві, і Брацлавському воєводстві.

У «Трактаті про дві Сарматії» (1517 р.), складеному краківським каноніком Матвієм із Міхова, в главі про українські землі, зазначається, що юдаїзм був однією з важливих конфесій на Русі XIV — XVI століття. На відміну від західноєвропейських євреїв, що займалися лихварством, руські євреї були ремісниками, землеробами або великими купцями, що часто тримали у своїх руках громадські податки. Вони користувалися власним єврейським письмом та грамотою, займалися астрономією й медициноюLiber secundus. Tractatus primus. De descriptione Sarmatiae Europianae superioris. Capitulum primum. De Russia, de districtibus eius, de abundantia et contentis in ea // Mathiae de Mechovia. Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis . — Cracoviae: Ioannis Haller, 1517; Книга вторая. Трактат первый. Об описании верхней Европейской Сарматии. Глава первая. О Руссии, ее округах, изобилии и о находящемся в ней // Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — C. 94—99..

Козацька доба

З часом євреї почали використовувати нові можливості в обранні професій і в економіці прикордонних територій України. Коли польські та литовські магнати накопичували все більше землі, євреї прибували служити їх посередниками, забезпечуючи послуги і порядок за відсутності володарів. Багато з них були орендарями великих маєтків, збиральниками податків, керівниками маєтків (з правом відправляти правосуддя, зокрема страчувати винних), діловими агентами, володарями шинків та готелів, маслоробень, млинів, лісопилок, і винокурень. У торгівлі, вони витісняли вірмен і місцевих українців. Зокрема монополізували шинкарство та виробництво горілчаних виробів:

Зокрема з цієї причини:

За версією дописувачів української енциклопедії місцеве населення розглядало євреїв як безпосередніх господарів селян, а в містах ще як і конкурентів православ'ю.

Хмельниччина

Становище населення значно погіршилося в XVII сторіччі. Обмеження прав і свобод, зневага, здирство та шахрайства з боку польських та єврейських визискувачів викликало незадоволення скрутними умовами життя в закріпаченого селянства та козаків і призвело до Визвольного повстання року під керівництвом Богдана Хмельницького. Польські землевласники, католики, і євреї були основними противниками. У багатьох містах, особливо на Поділлі, Волині і на Лівобережній Україні, єврейське населення значно зменшилося. Єврейський літописець — очевидець Натан Ганновер у праці «Глибокий мул» оцінював кількість загиблих у фантастичні понад 100 000. Однак, порівнюючи кількість єврейського населення в Україні в 1648 р. (51 325 осіб) це число, на думку істориків, значно перебільшенеОрест Субтельний. Історія України. стор. 599. Торонтський Університет. 1994 р. ISBN 0-8020-0591-0.. Деякі євреї, щоб уникнути переслідування, приймали християнство. Під час Хмельниччини в Україні вперше відбувся найбільший спалах антисемітизму, викликаний боротьбою пригнобленого народу з католиками, шляхтою та євреями, які займали панівне становище в економіці Речі Посполитої. Багато євреїв під час Хмельниччини залишилося. деякі з них, навіть, записалися в козаки.

За умовами Зборівського договору року особам, що сповідували юдаїзм, заборонялося мешкати в козацькій Україні. Згодом положення про недопущення іновірців та чужинців до посад закріпив Ю. Хмельницький. Така ж умова згадується в першій козацькій конституції Пилипа Орлика. Та починаючи з правління Івана Мазепи, вихрести, як то Герцики та Марковичі, змогли долучитися до старшинської верстви Гетьманщини.

Уманська трагедія