Катава́сія (з — сходження) — в православному богослужінні гімн, який співається наприкінці пісень канону на утрені, а іноді й під час інших богослужінь, наприклад, повечір'я. Катавасія, по суті, це той же ірмос, але який не розпочинає, а завершує пісні канону. Назва походить від візантійської традиції сходження хористів з обидвох криласів на середину храму для спільного співу катавасії.
Катавасія — гармидер, розгардіяш, метушняКатавасія — «Словник української мови в 11 томах» (1970—1980). У буденну мову слово прийшло з жаргону семінаристів В. Храппа. Походження слів і виразів. . Оскільки катавасію співали два хори (крилоси) одночасно, сходячись при цьому разом на середину церкви — спів був дуже складним, тому що співалося на ходу і на багато голосів. Нетреноване вухо могло не вловлювати гармонію, складний спів сприймався як щось плутане, навіть якщо півчі не збивалися. З цим і пов'язано сучасне значення слова катавасія — «плутанина».
Примітки
Література Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д-р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято-Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003. — 157 с. Сучасний тлумачний словник української мови / За ред. В. В. Дубічинського. — Харків: Видавництво «Школа», 2006. — 1008 с. Катавасія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Катавасія //